Схема лікарського висновку

1. Оцінка фізичного розвитку:

– середній, вище або нижче за середній, високий, низький ,

– гармонійний чи дисгармонійний (вказати ознаки дисгармонійності).

2. Оцінка функціонального стану та функціональних можливостей організму:проводиться на основі даних, отриманих під час функціонального обстеження, враховуючи, насамперед, тип реакції системи кровообігу на фізичне навантаження (нормотонічний, гіпотонічний, гіпертонічний, гіперреактивний, дістонічний, східчастий) та період відновлення (нормальний, уповільнений, значно уповільнений), а також даних інших функціональних проб (якщо проводились).

Функціональний стан оцінюється як:

– добрий (високий),

– задовільний (середній),

– незадовільний (низький),

– наявність ознак перевтоми або перенапруження (вказати з боку яких систем).

3. Загальна оцінка стану здоров’я:здійснюється обов’язково з урахуванням показників фізичного розвитку і функціонального стану, записується у відповідній графі у вигляді наступних діагнозів:

– здоровий– у разі, якщо не виявлено ніяких відхилень у фізичному розвитку, функціональному стані та стані здоров’я;

– практично здоровий – якщо виявлені незначні відхилення у стані здоров’я, низькі або дисгармонійні показники фізичного розвитку, дещо уповільнений період відновлення після фізичного навантаження при нормотонічному типі реакції та інші зміни, які не впливають суттєво на пристосування до фізичних навантажень, проте потребують певної уваги. При цьому обов’язково вказуються визначені порушення. Особливо слід відмічати наявність осередків хронічної інфекції: каріозних зубів, компенсованого чи субкомпенсованого хронічного тонзиліту, холециститу та ін. Допуск до занять фізичними вправами можливий тільки після їх ретельної санації чи радикального лікування.

– діагнозвизначеного відхилення в стані здоров’я, особливо такого, яке може значно впливати на функціональні здібності і фізичну працездатність обстежуваного під час занять фізичними вправами.

Крім того, при визначенні діагнозу враховується:

– ступінь вірогідності прихованої патології – на основі даних про перенесені раніше хвороби (дитячі інфекційні захворювання – кір, скарлатина чи ін.; гепатит; тонзиліт і т.п.) та проведене лікування з їх приводу, а також на основі конституційних особливостей досліджуваного.

– ступінь вірогідності виникнення патології в процесі фізичних тренувань – на підставі даних сімейного анамнезу про патологічну спадковість (наявність гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця, інсульту, інфаркту, сахарного діабету, венозної недостатності та ін. в анамнезі близьких родичів, особливо дані про випадки смерті від цих захворювань у молодому віці – до 50 років).

Виходячи із зазначеного, слід завжди пам’ятати, що відсутність порушень в стані здоров’я на час обстеження не виключає тенденції виникнення патології при виконанні фізичних навантажень.

4. Допуск до занять фізичними вправами, визначення медичної групи: за даними фізичного розвитку, функціональних можливостей організму та стану здоров’я, а також залежно від рівня фізичної підготовленості (враховуючи спортивний анамнез) вирішуються питання щодо допуску до фізичних тренувань з деталізацією їх напрямку – заняття спортом, оздоровчою фізичною культурою або лікувальною фізичною культурою. Для занять фізичною культурою (фізичним вихованням) в навчальних закладах всі обстежувані розподіляються на медичні групи (основну, підготовчу та спеціальну). Для осіб, яким з поважних причин не можна займатися у вищезазначених медичних групах, рекомендуються заняття в групах ЛФК або самостійні заняття ЛФК за вказівкою лікаря (за умов відсутності протипоказань). Якщо це допуск до занять спортом, то враховуючи неймовірно великі навантаження, притаманні сучасному спорту, дозвіл на такі заняття лікар може давати лише тим особам, які не мають протипоказань (див. Додаток 1.1) та досягли певно­го віку (Табл. 3.6). Особливо це стосується дітей та підлітків. При цьому враховується наявність протипоказань, як до занять спортом взагалі, так і його певними видами, уточнюється спрямованість спортивних тренувань, масштаб змагань та ін.

Наприклад:перфорація барабанної перетинки після перенесеного колись запалення середнього вуха є протипоказанням лише для занять усіма водними видами спорту; при порушеннях постави, особливо при сколіозі, не рекомендується займатися такими видами спорту, як бадмінтон, теніс, волейбол.

Спортивна спеціалізація та участь дітей у спортивних змаганнях допускаються лише після 2-3 років початкової підготовки. Принцип помірності повинен дотримуватись стосовно як тре­нувань, так і участі у змаганнях.

Після перенесених захворювань навіть звичайні групові заняття фі­зичним вихованням відновлюються лише після ретельного і всебічного додат­кового обстеження, через певний термін за умови доброго самопочуття і відсутності скарг, пов'язаних з перенесеною хворобою.

5. Лікарські рекомендації щодо режиму рухової активності: Виділяють 4 види рухових режимів під час спортивних, оздоровчих та відновних тренувань: щадний, щадно-тренуючий, тренуючий, інтенсивно-тренуючий (див. розділ 6.2).

При призначенні рухового режиму бажано вказати за рахунок яких елементів можливо збільшувати або зменшувати інтенсивність фізичних навантажень, а також тривалість і кратність тренувань.

6. Додаткові обстеження: якщо не визначено достатньо чіткої картини, слід вказати які додаткові обстеження чи огляд вузького спеціаліста необхідно провести і в які строки.

7. Строки наступного планового обстеження: слід вказати через який термін досліджуваний повинен з’явитися для наступного планового обстеження. Зазвичай здорові та практично здорові особи, які не мають скарг та віднесені до основної медичної групи, проходять комплексне медичне обстеження не менше 1 разу на рік (на початку навчального року або семестру). Особи, які віднесені до підготовчої та спеціальної медичних груп проходять поглиблені медичні обстеження за показаннями, але не рідше 2-х разів за навчальний рік, поточні обстеження – 3-4 рази на рік.

8. Призначення інших профілактичних або реабілітаційних заходів: призначаючи додаткові лікувально-профілактичні заходи чітко вказується їх характер, строки проведення, дозування, тривалість, необхідність припинення або зміни їх характеру.