Кількісна оцінка рівня фізичного здоров’я

На сучасному етапі надзвичайно важливим є запровадження таких підходів в медицині, які дозволяли б ще задовго до виникнення хвороби передбачати можливість її розвитку та завчасно попереджати патологічні процеси в організмі. Для цього необхідна своєчасна діагностика та чітке розуміння сутності здоров’я. За визначенням ВООЗ, «здоров’я – це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів». Проте, дане тлумачення не є вичерпним і має суто абстрактний характер. Найбільш гостру дискусію у суспільстві викликає сутність фізичної складової здоров’я. Зумовлено це тим, що для формування високого рівня фізичного здоров’я у населення слід знати, які саме критерії є конкретними його проявами.

Вперше М.М. Амосов (1987) поставив запитання: «Хто із здорових здоровіший?» та запропонував термін «кількість здоров’я». За думкою автора, «здоров’я – це певний функціональний резерв організму, який забезпечує максимальну продуктивність органів і систем при збереженні якісних меж їх функцій». Виходячи із зазначеного воно може бути виміряне за допомогою певних функціональних показників.

Відтоді здійснюється пошук найбільш інформативних методів кількісної оцінки фізичного здоров’я. Однак, до теперішнього часу єдиної думки з цього приводу немає. Невдача чисельних спроб вирішити проблему «вимірювання» здоров'я багато в чому обумовлена існуванням великих розбіжностей у визначенні його сутності та кількісних характеристик. Досвід спортивної та інших розділів екстремальної медицини дозволив сформулювати наступне визначення фізичного здоров’я, яке в найбільшій мірі відображає його сутність: «фізичне здоров'я – це достатній функціональний резерв, який дозволяє людині швидко адаптуватися і виживати в умовах існування, які постійно змінюються, забезпечує високу стійкість її організму до впливу різних патогенних чинників, а також зумовлює збереження здатності до реалізації біологічних та соціальних функцій» (Апанасенко Г.Л., 2007).

В практичній медицині оцінка здоров’я дотепер здійснюється переважно за допомогою традиційної – нозологічної – діагностики, яка базується на єдиній альтернативі «здоровий-хворий». Вважається, що діагноз «здоровий» є обґрунтованим тоді, коли не виявлені ознаки патологічного процесу, а всі функціональні показники знаходяться у межах фізіологічної норми. Тобто, якщо при обстеженні не виявлено ознак хвороби, то методом виключення ставиться діагноз «здоровий». Проте, такий підхід не відображає максимально достовірно справжній стан здоров’я і, тим паче, не дозволяє оцінювати наскільки здорова людина, тобто визначати кількісний рівень (резерв) її фізичного здоров’я.

В практиці медичного контролю останнім часом запропоновано декілька моделей для визначення «кількості фізичного здоров’я». Серед них на особливу увагу заслуговують: донозологічна модель та діагностика здоров’я за прямими показниками.