Типи реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження
Виділяють 5 основних типів реакції серцево-судинної системи: нормотонічний, гіпотонічний (астенічний), гіпертонічний, дістонічний та східчастий (рис. 3.1).
 |
Рис. 3.1. Типи реакції серцево-судинної системи на стандартну
функціональну пробу з фізичним навантаженням:
1 – нормотонічний, 2 – гіпотонічний (астенічний), 3 – гіпертонічний,
4 – дістонічний, 5 – східчастий.
Для нормотонічного типу реакції характерним є: прискорення частоти пульсу на 60-80% (в середньому на 6-7 уд. за 10 сек.), взагалі не більше 100%; помірне підвищення систолічного АТ до 15-30% (приблизно на 20-30 мм рт.ст.); помірне зниження діастолічного АТ на 10-15% (5-10 мм рт.ст.), яке зумовлено зменшенням загального периферичного опору внаслідок розширення судин периферичного судинного русла; значне збільшення пульсового АТ – на 80-100%, яке опосередковано відбиває величину серцевого викиду і свідчить про її збільшення. Період відновлення пульсу і АТ в нормі складає – у чоловіків до 2,5 хвилин, у жінок – до 3-х хвилин.
Висновок. Даний тип реакції вважається сприятливим, так як свідчить про адекватний механізм пристосування організму до фізичного навантаження. Збільшення хвилинного обсягу кровообігу (ХОК) під час такої реакції відбувається за рахунок оптимального та узгодженого збільшення, як ЧСС, так і ударного обсягу серця. Функціональний стан серцево-судинної системи оцінюється як добрий або високий. Дозволяються заняття в основній медичній групі в тренувальному режимі.
Проте, якщо при даному типі реакції показники пульсу і АТ повністю не відновлюються до кінця 3-ї хв. (тобто період відновлення уповільнений) – то реакція вважається лише умовно сприятливою, а функціональний стан серцево-судинної системи оцінюється як задовільний або середній. Найчастіше уповільнення процесу відновлення пульсу і АТ при нормотонічному типі реакції зустрічається у малотренованих осіб і тому заняття в основній групі дозволяються, але поступово, починаючи із щадно-тренуючого режиму.
Для гіпотонічного (астенічного)типу реакції характерно: значне прискорення пульсу – більше 100-150%; слабке, недостатнє підвищення систолічного АТ (менше 15 %), або він зовсім не змінюється; діастолічний АТ при цьому не змінюється або навіть підвищується; внаслідок таких змін пульсовий АТ зменшується, або, якщо і підвищується, то несуттєво; період відновлення значно уповільнений – більше 5-10 хвилин.
Висновок. Даний тип реакції вважається несприятливим, оскільки механізм адаптації до навантаження здійснюється переважно за рахунок збільшення ЧСС при незначному УОС, тобто серце працює з великими енерговитратами, але малоефективно. Спостерігається у нетренованих або малотренованих осіб, при вегетативних дисфункціях за гіпотонічним типом, після перенесених захворювань, при перевтомі та перенапруженні (у спортсменів). Функціональний стан серцево-судинної системи оцінюється як незадовільний або низький.
Для гіпертонічноготипу реакції характерним є: значне прискорення пульсу – більше 100%; значне (понад 30%) підвищення систолічного АТ – до 180-200 мм рт.ст. і вище, а також підвищення діастолічного АТ – до 90 мм рт.ст. і вище (внаслідок спазму периферичних судин). Пульсовий АТ при цьому може значно зростати. Проте, в даному випадку це не є позитивним явищем. Період відновлення показників суттєво уповільнений (більше 3 хвилин).
Висновок. Тип реакції вважається несприятливим у зв`язку з тим, що механізм адаптації до навантаження неадекватний. При значному збільшенні систолічного об`єму, водночас із підвищенням загального периферичного опору в судинному руслі, серце вимушено працювати з дуже великим напруженням. Даний тип зустрічається при схильності до гіпертонічних станів (в тому числі при прихованих формах артеріальної гіпертензії), вегетативних дисфункціях за гіпертонічним типом, початкових і симптоматичних гіпертензіях; атеросклерозі судин, при перевтомі і фізичному перенапруженні (у спортсменів). Схильність до гіпертонічного типу реакції при виконанні більш інтенсивних фізичних навантажень може зумовити виникнення судинних «катастроф» (гіпертонічного кризу, інфаркту, інсульту тощо).
Розрізняють також гіперреактивнийтип реакції для якого, на відміну від гіпертонічного, характерне помірне зниженнядіастолічного артеріального тиску. Його вважають більш сприятливим, ніж гіпертонічний. Проте, все одно він свідчить про наявність підвищеної реактивності симпатичного відділу вегетативної нервової системи, що є однією з початкових ознак вегетативної дисфункції – симпатикотонії, яка в подальшому, за умов відсутності профілактичних заходів, може призводити до розвитку гіпертонічної хвороби. Функціональний стан серцево-судинної системи при гіпертонічному і гіперреактивному типах реакції оцінюється як незадовільний або низький.
Для дістонічноготипу реакції характерно: значне прискорення пульсу – більше 100%; істотне підвищення систолічного АТ (понад 170-180 мм рт.ст.), та значне зниження діастолічного АТ, буквально до нуля (при цьому вислуховується «феномен нескінченного тону»). Таке явище триває, як правило, більше 2-х хвилин. Період відновлення значно уповільнений.
Висновок. Тип реакції вважається несприятливим, оскільки свідчить про надмірну лабільність системи кровообігу, що зумовлено різким порушенням нервової регуляції периферичного (мікроциркуляторного) судинного русла. Спостерігається при порушеннях з боку вегетативної нервової системи, неврозах, після перенесених інфекційних захворювань (особливо грипу), часто у підлітків у пубертатному та препубертатному періодах, при перевтомі і перенапруженні (у спортсменів). Функціональний стан серцево-судинної системи оцінюється як незадовільний або низький.
Для східчастого типу реакції характерно: різке збільшення пульсу – більш 100%; східчасте підвищення систолічного АТ, тобто систолічний АТ, виміряний безпосередньо після навантаження – на першій хвилині – нижчий, ніж на 2 або 3 хвилинах періоду відновлення. Період відновлення уповільнений.
Висновок. Тип реакції вважається несприятливим, тому що механізм адаптації до навантаження свідчить про послаблену систему кровообігу, не здатну адекватно і швидко забезпечувати перерозподіл кровотоку, необхідний для виконання м’язової роботи. Часто спостерігається при атеросклерозі судин, у осіб похилого віку, особливо при захворюваннях серцево-судинної системи, після перенесених інфекційних захворювань, при перевтомі, при низькій фізичній підготовці, а також недостатній загальній тренованості у спортсменів. Функціональний стан серцево-судинної системи оцінюється як незадовільний або низький.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ!
Слід відзначити, що при функціональному обстеженні різних контингентів осіб, не завжди зустрічаються вищенаведені типи реакції в їх класичному вигляді. Існують перехідні варіанти, коли між нормотонічним і патологічними типами реакції визначаються вибіркові підвищення окремих показників. При цьому вирішальними факторами є: узгодженість реакції між пульсом та пульсовим АТ, реакція діастолічного АТ, уповільнення процесу відновлення показників, а також наявність фрагментів реакцій патологічного типу.
Оцінити якість адаптації серцево-судинної системи на функціональні проби з фізичним навантаженням можна також розрахувавши показник якості реакції(ПЯР) за наступною формулою:
РТ2 – РТ1
ПЯР (за Кушелевським) =,
Р2 – Р1
де: РТ1 – пульсовий тиск до навантаження;
РТ2 – пульсовий тиск після навантаження;
Р1 – пульс до навантаження;
Р2 – пульс після навантаження.
Оцінка ПЯР: 0,1-0,2 – нераціональна реакція;
0,3-0,4 – задовільна реакція;
0,5-1,0 – добра реакція;
> 1,0 – нераціональна реакція.
Використання проби з присіданнями у практичній медицині. В клінічній медицині пробу Мартіне-Кушелевського можна використовувати для оцінки функціональних можливостей осіб різних вікових категорій. При цьому, залежно від віку та стану здоров’я, доцільно проводити корекцію стандартного фізичного навантаження за рахунок кількості та / або темпу присідань. Зокрема, для осіб від 5 до 40 років без виражених відхилень у стані здоров’я рекомендується 20 присідань за 30 сек.; особам від 40 до 50 років – 15 присідань за 22 сек.; більше 50 років – 10 присідань за 15 сек. Особи з наявністю захворювань можуть присідати у більш повільному темпі або виконувати 5 присідань на стілець.
Крім того, пробу Мартіне-Кушелевського можна застосовувати з діагностичною метою – для визначення причини прискореного пульсу у стані спокою. Якщо після проби показники вкладаються у несприятливий тип реакції, то прискорена ЧСС, скоріш за все, зумовлена захворюванням серцево-судинної системи. Якщо до навантаження пульс був лабільний (нестабільний), а відновлення його відбувалось хвилеподібно або визначалась негативна фаза пульсу, тахікардія в стані спокою найчастіше зумовлена порушенням дисбалансу між симпатичним та парасимпатичним відділами вегетативної нервової системи. Якщо ж до навантаження ЧСС була стабільно вищою від норми (наприклад, 16, 16, 16), а після проби було визначено нормотонічний тип реакції, пульс при цьому відновився до вихідних цифр до кінця 3-ї хвилини – можна передбачити, що прискорена ЧСС у спокої зумовлена гіперфункцією щитоподібної залози. Подальші цілеспрямовані клінічні дослідження найчастіше підтверджують результати функціональної проби.
Комбінована проба Летунова.Проба застосовується лише у спортсменів, які мають спортивний розряд. Вона складається з 3-х послідовних різноманітних навантажень, які чергуються з інтервалами відпочинку. Перше навантаження – 20 присідань за 30 сек. (використовується як розминка), друге – біг на місці протягом 15 сек. в максимально швидкому темпі, з високим підніманням стегон та енергійною роботою рук (навантаження на швидкість) і третє – біг на місці підтюпцем протягом 3-х хв. в темпі 180 кроків за 1 хв. (навантаження на витривалість). Тривалість відпочинку після першого навантаження складає 2 хв., після другого – 4 хв. і після третього – 5 хв. Протягом періодів відпочинку у положенні сидячи вимірюють частоту пульсу та АТ таким же чином, як під час проби Мартіне-Кушелевського. Проба Летунова дозволяє оцінити пристосування серцево-судинної системи до фізичних навантажень різноманітного характеру і різноманітної інтенсивності у спортсменів.
Оцінка: Результати проби Летунова взагалі оцінюють також, як і при пробі Мартіне-Кушелевського, визначаючи тип реакції. При високих функціональних можливостях серцево-судинної системи після кожної частини проби водночас посилюються реакції пульсу та систолічного АТ, діастолічний АТ в нормі помірно знижується при всіх навантаженнях. Якщо після всіх навантажень пуль значно підвищується, а систолічний АТ підвищується слабо або навіть знижується від одного навантаження до другого, це вказує на знижені функціональні можливості серцево-судинної системи.
Дата добавления: 2016-12-08; просмотров: 13259;