Регулювання рульового керування

У рульовому керуванні регулюються рульовий механізм, привод керованих коліс і привод керування машиною на воді.

Необхідність регулювання рульового керування можна визначити за величиною вільного ходу кермового колеса при положенні керованих коліс, що відповідає прямолінійному руху машини.

При непрацюючому гідронасосі вільний хід кермового колеса при повороті пальцем руки за спицю вправо або вліво до легкого упору не повинен перевищувати 34° повороту кермового колеса. Це дорівнюється довжині дуги на ободі кермового колеса – 115 мм.

Якщо вільний хід перевищує вказану величину, то перш ніж приступити до регулювання рульового керування потрібно перевірити затягування болтів кріплення картера рульового механізму, гайки сошки, болтів кріплення кронштейнів валиків маятникових важелів, кріплення важелів рульового керування і при необхідності підтягнути.

Якщо після виконаної роботи вільний хід кермового колеса перевищує нормальну величину, відрегулювати рульовий механізм.

Необхідність регулювання привода керованих коліс визначається по відведенню машини при русі, по підвищеному зносу шин керованих коліс, по великій різниці радіусів повороту в ліву і праву сторону внаслідок неправильної установки тяг і важелів рульової трапеції, а такожвнаслідок розрегулювання сходження коліс.

Крім вищеперерахованих дефектів рульового привода на величину сходження коліс і зноса шин впливає знос гумових втулок підвіски, а також наявність люфтів у підшипниках маточин ведених шестерень колісних редукторів і в шворневих з'єднаннях поворотних кулаків колісних редукторів. Тому перед перевіркою і регулюванням сходження коліс перевірити стан і затягування гумових втулок підвіски, відсутність люфтів у підшипниках маточин ведених шестерень колісних редукторів та в шворневих з'єднаннях поворотних кулаків колісних редукторів.

Регулювання рульового механізму.У рульовому механізмі регулюються підшипники черв'яка і зачеплення пари черв’як – ролик.

Регулювання підшипників черв'яка проводити при появі осьового зазору в підшипниках. Щоб переконатися в наявності осьового зазору в підшипниках черв'яка, потрібно від'єднати подовжню тягу від сошки і покачати сошку рукою. Якщо при цьому рульовий вал матиме осьове переміщення, що відчувається на кермовому колесі, то відрегулювати підшипники черв'яка.

Регулювати підшипники черв'яка в такій послідовності:

- зняти сошку з вала;

- зняти рульовий механізм з машини і злити з нього масло;

- зняти вал сошки з боковою кришкою в зборі;

- зняти нижню кришку картера й вийняти тонку регулювальну прокладку;

- встановити кришку картера на місце і перевірити осьовий зазор переміщенням рульового вала за кермове колесо в осьовому напрямі. Якщо зазор ще не усунений, то зняти товсту прокладку нижньої кришки картера, а тонку встановити;

- після усунення осьового зазору в підшипниках черв'яка перевірити зусилля на ободі кермового колеса, необхідне для його обертання. Воно повинно бути в межах 3-5 Н (0,3-0,5 кгс);

- зібрати рульовий механізм;

- поставити рульовий механізм на місце і залити в нього масло до рівня нижньої кромки заправного отвору;

- встановити сошку на вал.

Регулювання зачеплення робочої пари черв'як – ролик рульового механізму проводити, якщо люфт на верхньому кінці сошки при положенні коліс для руху по прямій перевищує 0,3 мм.

Послідовність операцій перевірки і регулювання зачеплення наступна:

- поставити колеса в положення, що відповідає прямолінійному руху;

- від'єднати подовжню рульову тягу від сошки;

- визначити люфт на кінці сошки, похитуючи сошку рукою (бажано користуватися індикатором);

- відкрутити ковпачкову гайку рульового механізму і зняти стопорну шайбу;

- обертати ключем регулювальний гвинт за годинниковою стрілкою до усунення люфту;

- перевірити за допомогою динамометра зусилля на ободі кермового колеса, необхідне для повороту кермового колеса біля середнього положення. Зусилля повинно бути 12-25 Н (1,2-2,5 кгс);

- надіти стопорну шайбу. Якщо один з прорізів у стопорній шайбі не співпадає зі штифтом, то повернути регулювальний гвинт настільки, щоб отримати цей збіг. При цьому зусилля повороту кермового колеса не повинно виходити за вказані вище межі;

- накрутити ковпачкову гайку та затягнути її до упору і знову перевірити люфт на кінці рульової сошки:

- вставити кульковий палець подовжньої рульової тяги в отвір сошки, накрутити гайку і зашплінтувати.

Перевірка і регулювання рульового привода керованих коліс. Для перевірки:

- встановити машину з тиском в шинах коліс 300 кПа (3 кгс/см²) на горизонтальному майданчику;

- встановити поворотом кермового колеса розмір 115-119 мм від борту машини до осі різьбового кінця кулькового пальця лівого наконечника передньої поперечної тяги 5 (рис. 11.1, розмір Б). Всі подальші роботи з перевірки і регулювання рульового привода виконувати, не змінюючи положення кермового колеса, тобто зберігаючи розмір Б для лівого наконечника передньої поперечної тяги;

- перевірити відстань від поверхні листів бортів машини до осі різьбового кінця кожного з інших трьох кулькових пальців наконечників поперечних тяг. Ця відстань повинна бути в межах 118-119 мм для правого пальця передньої поперечної тяги і 123-124 мм для правого і лівого пальців задньої поперечної тяги (рис. 11.1, розмір Б).

При відхиленні вказаних розмірів виконати установку рульової трапеції в наступному порядку:

– ослабити стяжні болти 37 наконечниківпоперечних і подовжньої тяг;

– обертаючи тягу, встановити розмір 118-119 мм від борту до осі різьбового кінця кульового пальця правого наконечника передньої проміжної тяги 5 і затягнути стяжні болти наконечників;

– обертаючи подовжню тягу 39, встановити розмір 123-124 мм від борту до осі кульового пальця лівого наконечника задньої поперечної тяги і затягнути стяжні болти наконечників;

– обертаючи задню поперечну тягу 40, встановити розмір 123- 124 мм від борту до осі кульового пальця правого наконечника задньої поперечної тяги і затягнути стяжні болти наконечників.

Після цього перевірити величину виходу штоків циліндрів гідропідсилювача, яка повинна бути в межах 65-66 мм (рис. 11.1, розмір А).

При відхиленні цих розмірів:

– від'єднати наконечники 1 (рис. 11.8) штоків гідроциліндрів від передніх важелів 2 (рис. 11.1) і 43;

– встановити штоки обох гідроциліндрів на розмір 65-66 мм;

– зберігаючи ці розміри, розшплінтувати наконечники і, вкручуючи або викручуючи їх зі штоків, сумістити отвори в наконечниках з отворами у важелях;

– з'єднати наконечники штоків з важелями і зашплінтувати від провертання.

Далі, не змінюючи положення кермового колеса, відрегулювати сходження коліс, для чого ослабити болти 7 (рис. 11.6) наконечників всіх чотирьох колісних тяг і, обертаючи шестигранник тяги 3, встановити всі чотири колеса паралельно осі машини.

Правильність встановлення коліс в це положення перевірити натягнутим на рівні осей коліс шнуром. Всі чотири колеса одного борту повинні або торкатися шнура в двох точках, або бути паралельні йому.

Після цього встановити однакове сходження коліс, для чого вкоротити всі чотири колісні тяги на однакову величину (в межах повороту шестигранників на 1,5-2 грані). Всі керовані колеса зійдуться на однакові кути. Заміряти відстань між внутрішніми краями шин на діаметрі близько 800 мм спереду на висоті 450 мм і відзначити крейдою місце дотику штанги розсувної лінійки. Після цього просунути машину вперед настільки, щоб мітки були ззаду на тій же висоті, і знову заміряти відстань між відміченими точками. Різниця між першим і другим вимірами повинна складати 5-7 мм, тобто відстань між задніми точками повинна бути більше на 5-7 мм відстані між передніми точками.

Якщо отримана різниця вимірів не відповідає вказаній, докрутити колеса, викручуючи відповідну пару колісних тяг на однакову величину.

При перевірці сходження коліс по точках зовнішніх діаметрів ободів коліс різниця вимірів повинна бути в межах 3,5-4,5 мм.

Після регулювання стяжні болти наконечників тяги затягнути і зашплінтувати.

Перевірка і регулювання привода агрегату керування машиною на плаву

Для перевірки регулювання:

– встановити колеса в положення, що відповідає прямолінійному руху;

– підняти заслінку водомета ( див. пр. 14.2), рулі 30 (рис. 11.1) і 31 при цьому повинні знаходитися в площинах, паралельних осі машини;

– повернути колесо рульового механізму 45 вправо і вліво на той самий кут, при цьому керма 30 і 31 також повинні повертатися вправо і вліво на рівні кути.

Якщо ж ці вимоги не дотримані, то необхідно провести регулювання привода, для цього:

– підняти праве багатомісне сидіння і зняти полік перед ним, підняти праву кришку надмоторного люка і праву кришку над агрегатами охолоджування;

– перевірити положення важелів 11 і 23, а також важелів-гойдалок 13 і 16. Вони повинні бути перпендикулярні борту машини. При необхідності відрегулювати їх положення зміною довжини тяги 8, 12, 14 і 24;

– перевірити правильність регулювання вказаним вище способом.

11.6. Можливі несправності рульового керування

Питання для самоконтролю

1. Призначення, технічна характеристика, загальна будова рульового керування.

2. Призначення, технічна характеристика, загальна будова рульового механізму.

3. Призначення, загальна будова рульвого привода.

4. Призначення, загальна будова гідравлічного підсилювача рульвого привода.

5. Призначення, загальна будова агрегату керування машиною на плаву.

6. Робота агрегату керування машиною на плаву.

7. Заміна масла в рульовому механізмі.

8. Перевірка і регулювання рульвого привода керованих коліс.

9. Перевірка і регулювання привода агрегату керування машиною на плаву.

10. Можливі несправності рульового керування, причини, ознаки, способи їх усунення.

Розділ 12

Гідросистема

Гідросистема машини призначена для забезпечення роботи гідропідсилювача рульового привода і гідроприводів керування водометним рушієм, заслінкою водомета, хвилевідбивним щитком і клапанами водовідливної системи.

Принципова схема гідросистеми машини показана на рис. 12.1.

Рис. 12.1. Принципова схема гідросистеми машини:

1 – магістраль опускання щитка; 2 – магістраль пійднімання щитка; 3 – магістраль вмикання рушія; 4 – магістраль вимкнення рушія; 5 – магістраль закриття переднього клапана; 6 – ма-гістраль відкриття переднього клапана; 7 – магістраль відкриття заднього клапана; 8 – магістраль закриття заднього клапана; 9 – магістраль відкриття заслінки; 10 – магістраль закриття заслінки; А1 – насос гідросистеми; Р1 – розподільник гідропідсилювача керма; Р2 – розподільник гідросистеми; Ц1, Ц2 – гідроциліндри привода щитка; ЦЗ, Ц4 – гідроциліндри гідропідсилювача керма; Ц5 – гідроциліндр вмикання рушія; Ц6, Ц7 – гідроциліндри клапанів відкачування; Ц8 – гідроциліндр привода заслінки; ЗМ1 – гідрозамок привода щитка; ЗМ2 – гідрозамок привода вмикання рушія; ЗМЗ, ЗМ5 – гідрозамки привода клапанів відкачування; ЗМ4 – гідрозамок привода заслінки; КП1 – клапан гідропідсилювача керма

12.1. Насос гідросистеми

Насос встановлений в розвалі блока циліндрів двигуна. Привод насоса шестеренчастий, від блока розподільних шестерень.

На насосі встановлений бачок 11 (рис. 12.2) для масла, закритий кришкою 9, яка закріплена болтом 4. Під ним встановлені шайба 3 і гумове кільце 5, яке разом з гумовою прокладкою 10 ущільнює внутрішню порожнину бачка. У його кришку вкручений запобіжний клапан 7, що обмежує тиск усередині бачка. Все масло, що повертається з гідропідсилювача в насос, проходить через розташований всередині бачка розбірний сітчастий фільтр 8.

Насос має комбінований клапан, розташований в кришці 17 насоса. Цей клапан складається з двох клапанів: запобіжного і перепускного. Перший, поміщений всередину другого, обмежує тиск масла в системі в межах 8,3-8,8 Мпа (85-90 кгс/см²), а другий обмежує кількість масла, що подається насосом до гідропідсилювача при підвищенні частоти обертання колінчастого вала двигуна.

Із збільшенням подачі масла в систему (в результаті підвищення частоти обертання колінчастого вала двигуна) різниця тиску в порожнині нагнітання насоса і лінії нагнітання системи за рахунок опору отвору а зростає, а отже і збільшується різниця тиску на торцях перепускного клапана. При певній різниці тиску зусилля, що прагне зрушити клапан, зростає настільки, що пружина стискується, і клапан, переміщаючись управо, з’єднує порожнину нагнітання з бачком. Таким чином, подальше збільшення надходження масла в систему майже припиняється.

Для запобігання шуму при роботі і зменшення зносу деталей насоса при великій частоті обертання колінчастого вала двигуна масло, яке перепускається клапаном 21, примусово спрямовується назад в порожнину корпуса насоса і канали всмоктування. Для цього служить колектор 12, у якого внутрішній канал з’єднується з порожниною перепускного клапана і має малий прохідний перетин, що далі розширюється. Це призводить до різкого збільшення швидкості потоку масла, що перепускається у всмоктувальну порожнину корпуса, і створює деяке підвищення тиску на всмоктуванні.

Рис. 12.2. Насос гідросистеми:

1 – заливний фільтр; 2 – пробки; 3, 15, 33 – шайби; 4 – болт; 5, 23, 24 – ущільнювальні кільця; 6 – трубка фільтра; 7 – запобіжний клапан; 8 – фільтр; 9 – кришка бачка; 10, 16 – ущільнювальні прокладки; 11 – бачок; 12 – колектор; 13 – трубка бачка; 14 – штуцер; 17 – кришка насоса; 18 – пружина перепускного клапана; 19 – сідло запобіжного клапана; 20 – регулювальні прокладки; 21 – перепускний клапан в зборі із запобіжним клапаном; 22 – розподільний диск; 25 – ротор; 26 – манжета; 27 – кулька; 28 – масловідгінне кільце; 29 – кулькопідшипник; 30 – шестірня привода; 31 – гайка кріплення шестерні; 32 – шплінт; 34 – вал насоса; 35 – сегментна шпонка; 36, 38 – упорні кільця; 37 – корпус насоса; 39 – голчастий підшипник; 40 – прокладка; 41 – лопать насоса; 42 – стартер; а – дросельний отвір; б – канал підведення робочої рідини до запобіжного клапана

12.2. Запобіжний клапан

Запобіжний клапан 42 (рис. 11.1) гідросистеми встановлений на передній поперечині основи корпуса машини. При тиску в системі 7,4-7,8 Мпа (75-80 кгс/см²) клапан, перепускаючи робочу рідину в зливну магістраль, оберігає насос від перегріву.

Будова клапана показана на рис. 12.3.

Рис. 12.3. Запобіжний клапан:

1 – трійник корпуса клапана; 2 – прокладка; 3 – поршень клапана; 4 – пружина; 5 – регулювальний гвинт; 6 – кришка корпуса клапана; 7 – ущільнювальне кільце; 8 – шплінт-дріт; 9 – пломба; 10 – корпус клапана; 12 – кулька поршня; а – до гідророзподільного апарата; б – від гідронасоса; в – на злив у бачок

12.3. Гідророзподільний апарат

Гідророзподільний апарат призначений для підведення робочої рідини під тиском до магістралі гідропідсилювача керма, до гідроциліндрів приводів хвилевідбивного щитка, ввімкнення водометного рушія, заслінки водометного рушія, клапанів водовідливної системи і відведення від них рідини на злив.

Гідророзподільний апарат відноситься до типу апаратів гідравлічних систем і є тринадцятилінійний десятипозиційний розподільник.

Керування апаратом здійснюється рукояткою 7 (рис. 12.4). При відпущеній рукоятці золотник 26 утримується пружиною 24 у висунутому положенні, тому напір рідини від штуцера 11 передається до штуцера 13, тобто в магістраль гідропідсилювача керма.

Попередження. При відтягуванні рукоятки на себе відключається подача рідини в гідропідсилювач, що значно збільшує зусилля, необхідне для повороту та утримання кермового колеса.

Рис. 12.4. Гідророзподільний апарат:

1 – розподільна пробка; 2 – стрілка рукоятки; 3 – штовхач; 4 – ексцентрик; 5 – чохол рукоятки; 6 – сигнальна лампа; 7 – рукоятка; 8 – штуцер закриття заднього клапана відкачування; 9 – чохол; 10 – штуцер зливу; 11 – штуцер напору; 12 – штуцер відкриття заднього клапана відкачування; 13 – штуцер гідропідсилювача керма; 14 – роз’єм джгута дротів; 15 – штуцер закриття заслінки; 16 – штуцер відкриття заслінки; 17 – штуцер вимкнення водометного рушія; 18 – штуцер ввімкнення водометного рушія; 19 – штуцер підняття хвилевідбивного щитка; 20 – штуцер опускання щитка; 21 – штуцер відкриття переднього клапана відкачування; 22 – штуцер закриття переднього клапана відкачування; 23 – кронштейн; 24 – пружина золотника; 25 – кришка золотника; 26 – золотник; 27 – корпус золотника; 28 – заглушка; 29 – корпус пробки; 30 – регулювальний болт; 31 – контргайка; 32 – панель; 33 – кришка пробки

Для того, щоб подати робочу рідину до гідроциліндра якого-небудь гідропривода, наприклад до гідроциліндру переднього клапана відкачування водовідливної системи для закриття клапана, необхідно рукоятку 7 повернути до установки стрілки 2 в зоні таблички КЛАПАН ПЕРЕДН.напроти напису ЗАКР. При цьому напірний отвір у розподільній пробці 1 встановиться напроти штуцера 22. Після цього рукоятку 7 необхідно відтягнути на себе до упору, щоб стрілка 2 увійшла до поглиблення панелі 32. При цьому ексцентрик 4, закріплений на рукоятці, натисне на штовхач 3, який перемістить золотник 26 в нижнє положення, стискаючи пружину 24. Магістраль до гідропідсилювача керма виявиться перекритою золотником, і потік рідини піде по каналу до напірного отвору розподільної пробки 1 і далі до гідроциліндра переднього клапана відкачування. При опусканні рукоятки 7 пружина 24 поверне золотник 26 і штовхач 3 у верхнє положення. Потік рідини від штуцера 11 піде до штуцера 13, тобто в магістраль гідропідсилювача керма.

На панелі 32 встановлені сигнальні лампи, що повідомляють про відкриття заслінки і вмикання водометного рушія.

Трубки кожної гідролінії від гідророзподільного апарату до гідроциліндра привода в місцях приєднувань забарвлені в один колір.

12.4. Гідроциліндри

Гідроциліндри приводів керування водометним рушієм, заслінкою водомета, хвилевідбивним щитком і клапанами водовідливної системи мають однакову конструкцію і відрізняються довжиною циліндрів і ходом штоків.

При підведенні рідини під тиском до нижнього штуцера циліндра поршень 5 (рис. 12.5) зі штоком 7 переміститься і дійде до упорного кільця 8, кульки 6 відтиснутьпоршень з пружиною 4, пройдуть через упорне кільце і будуть зафіксовані між упорним кільцем і штоком. Шток циліндра встане на кульковий замок. При підведенні рідини до верхнього штуцера рідина відтисне поршень і стисне пружину 4, даючи кулькам можливість пройти через упорне кільце. Шток всунеться в корпус до упору в кришку 3.

12.5. Гідрозамки

За відсутності тиску в магістралях А (рис. 12.6), Б, В і Г кулька 10 клапана, притиснена пружиною 9 до сідла 5, «замикає» рідину в магістралі В, тобто не допускає перетікання рідини з магістралі В умагістраль Г.

При підведенні рідини по магістралі А-Б під тиском, що створює на поршень 2 зусилля, яке перевищує силу пружини 4, поршень 2 переміститься і, натиснувши через шток 3 наклапан 10, відкриєотвір в сідлі 5, з'єднавшимагістраль В з магістраллю Г.

При підведенні рідини по магістралі Г під тиском вона, проходячи через отвір а сідла 5, відіжме кульку 10 і відкриє отвір в сідлі, з'єднавши магістралі Г і В.

12.6. Догляд за гідросистемою

Перелік робіт, що виконуються при технічному обслуговуванні гідросистеми, викладений в пр. 27.2.5.

Перевірка рівня і заливка масла в бачок гідронасоса

Перевірку рівня масла в бачку гідронасоса виконувати при закритій заслінці водомета та опущеному хвилевідбивному щитку, при закритих клапанах відкачування води з корпуса і вимкненому водометі. При розігрітому двигуні рівень масла в бачку повинен бути між мітками на покажчику рівня масла.

Масло необхідно заливати при роботі двигуна на мінімальній частоті обертання холостого ходу через лійку з сіткою і заливний фільтр, встановлений в горловині бачка гідронасоса. При застосуванні забрудненого масла швидко зношуються деталі гідронасоса ігідропідсилювача.

Промивка фільтра гідронасоса

Фільтр гідронасоса промивати в бензині, для чого:

– від'єднати гумовий рукав від трубопроводу високого тиску і злити масло з гідронасоса в підставлену ємність;

– зняти кришку 9 (рис. 12.2) бачка, відкрутивши болт 4;

– викрутити з колектора 12 трубку 6 разом з фільтром 8;

– видалити з бачка 11 гідронасоса залишок забрудненого масла, не допускаючи попадання до нього волокна використовуваного обтирального матеріалу;

– очистити і промити зняті деталі, після чого поставити їх на місце та закрутити фільтр у колектор;

– промити насос, заливши в бачок 0,5 л чистого масла, і потім злити його в підставлену ємність через трубопровід високого тиску насоса, приєднати гумовий рукав і прибрати ємність зі злитим маслом;

– залити в бачок масло, пустити двигун і прогріти масло в системі; при роботі двигуна на мінімальній частоті обертання холостого ходу долити масло в бачок до норми.

Прокачування гідравлічного підсилювача рульвого привода

Після робіт, пов'язаних з усуненням негерметичності системи, або після робіт, що призвели до порушення герметичності системи, необхідно видалити з системи повітря шляхом її прокачування. Для цього відкрити пробку бачка і долити масло до норми, пустити двигун і при його роботі на мінімальній частоті обертання холостого ходу, підливаючи масло в бачок, не допускаючи попадання повітря в насос, повертати рульове колесо до упору доти, поки не припиниться процес спінювання та убування масла в бачку.

Якщо процес спінювання масла при прокачуванні затягується, то це свідчить про попадання в гідросистему повітря або через насос при невчасній доливці масла, або через нещільність у місці кріплення бачка до насоса, яку необхідно усунути, підтягнувши болти кріплення колектора і бачка.

Якщо рівень масла в бачку помітно зменшився, то це свідчить про те, що в гідросистемі є підтікання, яке необхідно усунути.

При повністю заповненій гідросистемі при прогрітому двигуні рівень масла в бачку гідронасоса повинен знаходитися між мітками покажчика.

Заміна робочої рідині в гідросистемі

Заміну робочої рідині в гідросистемі виконувати послідовним прокачуванням гідропідсилювача керма і гідроприводів хвилевідбивача, заслінки водомета, клапанів відкачування і вмикання водомета (при прогрітому двигуні) із зливом відпрацьованої рідини в підставлену ємність і безперервною доливкою свіжої рідини в бачок, не допускаючи підсосу повітря насосом.

Для заміни необхідно:

– приготувати 10-12 л свіжої робочої рідині та ємкість для зливу масла;

– від'єднати верхній кінець шланга від трубки бачка і злити з нього відпрацьовану робочу рідину в підставлену ємність;

– заглушити вільний кінець трубки бачка, а шланг направити в ємність для зливу рідини;

– відкрити пробку бачка і залити в нього свіжу робочу рідину;

– пустити двигун і при його роботі на мінімальній частоті обертання холостого ходу, підливаючи свіжу робочу рідину в бачок, прокачати гідропідсилювач двократним поворотом кермового колеса вправо і вліво до упору. При цьому відпрацьована рідина витікатиме в підставлену ємність.

Прокачування гідропідсилювача керма виконувати до витрачення приблизно 6-7 л свіжої робочої рідині.

Далі без перерви потрібно приступити до заміни робочої рідині в інших гідроприводах.

Для цього необхідно:

– перевести рукоятку гідророзподільного апарату в зону таблички ЩИТОК в положення ПОДН;

– відтягнути на себе рукоятку гідророзподільного апарату і утримувати її в цьому положенні до підняття щитка, після чого опустити рукоятку;

– перевести рукоятку гідророзподільного апарату в зону таблички ЩИТОК в положення ОПУЩ;

Питання для самоконтролю

1. Призначення, технічна характеристика, загальна будова гідро-системи.

2. Призначення, технічна характеристика, загальна будова насоса гідросистеми.

3. Призначення, технічна характеристика, загальна будова гідророзподільного апарата.

4. Призначення, загальна будова гідроциліндра.

5. Перевірка рівня і заливка масла в бачок гідронасоса.

6. Промивка фільтра гідронасоса.

7. Прокачування гідравлічного підсилювача рульового привода.

8. Заміна робочої рідини в гідросистемі.

9. Можливі несправності гідросистеми, причини, ознаки, способи їх усунення.

Розділ 13

Гальмові системи

Гальмові системи призначені для зменшення швидкості руху і для повної зупинки машини, а також для утримання машини від скочування.

На машині є робоча гальмова система, яка діє на всі вісім коліс, стоянкова гальмова система, що діє на трансмісію, і протискочувальний пристрій, що стопорить трансмісію і що запобігає скочуванню машини, зупиненої на підйомі.