Пуск двигуна при низьких температурах

Електрофакельний пристрій

Електрофакельний пристрій (ЕФП) призначений для полегшення пуску холодного двигуна при негативних температурах навколишнього повітря до мінус 20°С.

Принцип дії його полягає в прогріванні повітря факелом полум'я, що утворюється у впускних трубопроводах двигуна від згоряння дизельного палива в період стартерної прокрутки.

Факельні свічки 7 (рис. 7.7) вкручені у впускні трубопроводи. Паливо до них підводиться з системи живлення двигуна через електромагнітний паливний клапан 11.

При натисненні на кнопку увімкнення ЕФП на щитку приладів механіка-водія подається напруга на спіралі свічок. Як тільки свічки нагріються, вмикається паливний клапан і сигнальна лампа на щитку приладів механіка-водія, яка сигналізує про готовність ЕФП до пуску двигуна.

При ввімкненні стартера подається повна напруга акумуляторних батарей на спіралі свічок. Паливний насос низького тиску подає паливо через відкритий клапан до розжарених свічок, де паливо випаровується і спалахує. Факел, що виникнув у впускних трубопроводах, підігріває повітря, що поступає в циліндри і сприяє швидкому пуску двигуна.

Після пуску двигуна стартером допускається кнопку ЕФП утримувати в натиснутому положенні до виходу двигуна на режим стійкої роботи, але не більше 3 хв.

Догляд за ЕФП

При підготовці машини до зимової експлуатації необхідно:

- очистити від відкладень захисну гільзу і сітку факельних свічок ЕФП, після чого промити їх бензином;

- звільнити паливоводи ЕФП від літнього палива (після заміни палива в системі живлення двигуна на зимове) і прокачати їх ручним паливопідкачувальним насосом;

- перевірити працездатність ЕФП.

Для звільнення паливоводів ЕФП від літнього палива та їх прокачування необхідно:

- запустити двигун і дати йому попрацювати з середньою частотою обертання колінчастого вала протягом 1-3 хв. За цей час повністю відпрацюються залишки літнього палива з системи живлення;

- зупинити двигун.

Роботу ЕФП необхідно перевіряти при справних і заряджених акумуляторних батареях у наступному порядку:

- перевірити справність контрольної лампи ЕФП на щитку приладів (натисненням кнопки контролю);

- увімкнути ЕФП і перевірити справність свічок за відхиленням стрілки амперметра. Розрядний струм, що відповідає 30А, свідчить про справний стан нагрівачів свічок. Одночасно з тим визначити час від моменту увімкнення ЕФП до засвічування контрольної лампи. Перше ввімкнення повинно складати при позитивній температурі повітря – 50-70 с, а при негативній – 70-110 с.

Примітка. При повторному ввімкненні ЕФП час засвічування контрольної лампи скорочується, тому для набуття достовірного значення необхідно дати остигнути термореле до температури навколишнього повітря.

- перевірити наявність факела полум'я у впускних колекторах. Наявність факела визначається на дотик по нагріванню полум'ям впускних колекторів на відстані 70-100 мм від свічок в сторону вентилятора.

Для перевірки факела необхідно:

- встановити в нейтральне положення важіль перемикання передач у КП;

- встановити важіль ручної подачі палива в положення мінімальної частоти обертання холостого ходу двигуна;

- увімкнути акумуляторні батареї;

- натиснути на кнопку ЕФП і перевірити дані амперметра. Стрілка амперметра повинна бути в положенні, відповідному струму 30А. При зашкалюванні стрілки негайно відпустити кнопку, виявити причину та усунути несправність;

- після засвічування контрольної лампи ЕФП один-два рази ввімкнути стартер не більше ніж на 15с. Перерва між увімкненням стартера не більше 1 хв. Наявність факела свідчить про працездатний стан ЕФП.

Передпусковий підігрівач

Передпусковий підігрівач призначений для підігріву охолоджувальної рідини в системі охолодження і масла в піддоні двигуна, що сприяє полегшенню пуску двигуна при негативних температурах.

Підігрівач (рис. 7.78) складається з:

- котла 28;

- насосного агрегату 14;

- трубопроводів.

Котел складається з теплообмінника 2 і пальника 10 з встановленим на ній блоком електромагнітного клапана 7, камери 5 штифтового електронагрівача палива і форсунки. У пальнику встановлена електроіскрова свічка 3. Будову форсунки показано на рис. 7.79.

Насосний агрегат включає в себе рідинний, повітряний і паливний насоси, що приводяться в дію одним електродвигуном. Керувати роботою підігрівача необхідно перемикачем, встановленим на перегородці відділення силової установки із сторони відділення силової установки. Перемикач має чотири положення: ВЫКЛ., ПРОДУВКА, НАГРЕВ ТОПЛИВА, РАБОТА, ПУСК.

На трубах встановлені воронка 20 (рис. 7.78) для заливання води в котел і два зливні крани 29 з рукоятками 24. У відділенні силової установки (на перегородці) у ніші четвертого лівого колеса розташований щиток, в якому встановлені:

- запобіжник типу АЗС;

- три реле і контактор керування передпусковим підігрівачем.

Робота передпускового підігрівача

Для надійної роботи підігрівача необхідно, щоб його паливна система була прокачана паливом.

Для прокачування трубопроводів рукоятка крана 19 ставиться в положення ПРОКАЧКА (у напрямку до фільтра).

Рис. 7.78. Передпусковий підігрівач:

1 – газовідвідний патрубок; 2 – теплообмінник; 3 – свічка; 4 – кришка паливного фільтра; 5 – камера штифтового електронагрівача; 6 – контрольна пробка; 7 – електромагнітний клапан; 8 – транзисторний комутатор; 9 – відвідна трубка; 10 – пальник; 11 – відвідний патрубок; 12 – ковпачкова гайка регулювального гвинта; 13 – паливний насос; 14 – насосний агрегат; 15 – трійник; 16 – паливна трубка; 17 – клапан бачка; 18 – бачок; 19 – краник; 20 – лійка; 21 – перемикач підігрівача; 22 – паливний фільтр двигуна; 23 – щиток; 24 – рукоятки зливних кранів; 25 – підвідні патрубки; 26, 27 – підвідні труби; 28 – котел підігрівача; 29 – зливні крани; 30 – піддон масляного картера двигуна; 31 – газовідвідна труба; 32 – кришка газовідвідної труби

Прокачування системи здійснюється ручним паливопідкачува-льним насосом, розташованим на насосі високого тиску двигуна. Бачок 18 служить для відокремлення повітря, що потрапило в паливоводи. Повітря з бачка виводиться через клапан 17.

Після прокачування рукоятка крана ставиться в положення РАБОТА (у напрямі від фільтра).

Паливо для роботи підігрівача відбирається через трійник 15 від системи живлення двигуна. З бачка паливо поступає в паливний насос 13.

Насос подає паливо в блок електромагнітного клапана 7, де перед пуском підігрівача воно нагрівається в камері 5 штифтовим нагрівачем. Вмикати нагрівач з незаповненою паливом камерою паливом – забороняється.

Паливо при відкритому електромагнітному клапані 7 розпилюється форсункою в камеру згорання, перемішується з повітрям, що нагнітається вентилятором насосного агрегату 14, і згорає, віддаючи тепло охолоджувальній рідині в теплообміннику. Рідина під дією насоса насосного агрегату циркулює в системі охолодження і підігріває двигун.

Лійка 20 використовується при використанні води в якості охолоджувальної рідини. У цьому випадку через лійку заливається 6 л води. Вода заповнює лише котел, а розігрів двигуна здійснюється парою.

Гарячі гази з котла по газовідвідному патрубку 1 направляються в порожнину між подвійними стінками масляного картера, нагрівають масло і відводяться по газовідвідній трубі 31.

Положеннями перемикача (рис. 7.80) вмикаються наступні режими роботи підігрівача:

ПРОДУВКА, НАГРЕВ ТОПЛИВА – ввімкнений електродвигун насосного агрегату і штифтовий нагрівач. У це положення перемикач ставиться перед пуском підігрівача для нагрівання палива, а після вимкнення підігрівача – для продування котла;

ПУСК – увімкнений електродвигун насосного агрегату, відкритий електромагнітний клапан, увімкнена свічка. При цьому паливо і повітря подаються в пальник і здійснюється запалювання;

РАБОТА – увімкнений електродвигун насосного агрегату, відкри-тий електромагнітний клапан. Горіння підтримується від раніше запаленого полум'я;

ВЫКЛ. – все вимкнено.

Якщо паливопроводи заповнені паливом, герметичні, підігрівач справний і правильно відрегульований, то він легко запускається, працює із слабким задимленням перші 5-10 хв, потім задимлення припиняється. У разі невпевненого пуску або самовільного припинення роботи підігрівача допускається збільшити витрату палива як вказано нижче. Проте перш ніж збільшити витрату палива, необхідно переконатися, що трубопроводи герметичні і заповнені паливом, фільтри і форсунки чисті. Перевірити якість розпилювання палива. Для цього потрібно зняти блок клапана, щільно притиснути його до котла для надійного електричного контакту, направити форсунку в підставлену ємність і короткочасно ввімкнути перемикач на режим РАБОТА. Паливо повинне розпилюватися у вигляді рівномірного конуса дрібних крапель і туману з кутом при вершині близько 90°. При негативних температурах паливо необхідно заздалегідь підігріти, повернувши ручку перемикача режимів роботи підігрівача в положення ПРОДУВКА, НАГРЕВ ТОПЛИВА. Не допускати підвищеної витрати палива, ознакою чого є проблиски полум'я, видимі в глибині газовідвідної труби, і задимлення, яке не припиняється.

Догляд за передпусковим підігрівачем

При підготовці машини до зимової експлуатації потрібно:

- продути газовідводи підігрівача стислим повітрям, подаючи його в повітряний патрубок котла, знявши шланг вентилятора;

- очистити від нагару електроди та ізолятор свічки;

- заповнити паливну систему паливом, виконавши прокачування, а потім для заповнення камери штифтового електронагрівача паливом відкрутити на 1/2 оберти контрольну пробку 6 (рис. 7.78) і, поставивши ручку перемикача в положення РАБОТА, прокачати систему до появи палива з-під пробки;

- перевірити роботу нагрівача палива по нагріву його камери, перевести перемикач у положення ПРОДУВКА, НАГРЕВ ТОПЛИВА;

- перевірити роботу підігрівача і при необхідності промити фільтри, форсунку, електромагнітний клапан і відрегулювати підігрівач.

Для витягування фільтра форсунки відкрутити два болти кріплення блока клапана до горілки, зняти блок і викрутити форсунку.

Для регулювання витрати палива відкрутити ковпачкову гайку 12 на паливному насосі, ослабити контргайку та обертати регулювальний гвинт. Для збільшення подачі закручувати гвинт не більше 1/4 обороту за один раз, для зменшення – викрутити.

7.7. Можливі несправності силової установки

7.8. Можливі несправності ЕФП

7.9. Можливі несправності передпускового підігрівача

Питання для самоконтролю

1. Склад силової установки бронетранспортера БТР- 80.

2. Технічна характеристика та загальна будова двигуна КАМАЗ 7403.

3. Призначення та будова кривошипно-шатунного механізму.

4. Призначення, характеристика та будова газорозподільного механізму.

5. Призначення, характеристика та будова механізму передач.

6. Призначення, характеристика і будова системи живлення двигуна паливом.

7. Призначення і будова привода керування паливним насосом високого тиску.

8. Робота системи живлення двигуна паливом.

9. Призначення, характеристика і будова системи живлення двигуна повітрям.

10. Робота системи живлення двигуна повітрям.

11. Призначення, характеристика і будова системи змащування.

12. Робота системи змащування.

13. Призначення, характеристика і будова системи охолодження.

14. Робота системи охолодження.

15. Призначення, робота і будова системи підігріву.

16. Призначення і будова системи повітряного запуску.

17. Робота системи повітряного запуску.

18. Характерні несправності силової установки, способи їх усунення.

Розділ 8

ТРАНСМІСІЯ

Трансмісія є сукупністю агрегатів і механізмів, які передають та перетворюють за величиною та напрямком крутний момент від колінчастого вала двигуна до коліс, гребного гвинта водометного рушія та до редуктора лебідки.

За способом передачі і трансформування моменту трансмісії поділяються на механічні, гідромеханічні та електромеханічні. Механічні трансмісії в коробці передач вміщують лише шестеренні і фрикційні пристрої. Переваги їх полягають у високому коефіцієнті корисної дії, компактності та малій масі, надійності в роботі, відносній простоті, виробництві та експлуатації. Недоліком механічної трансмісії є ступеневість зміни передатних чисел, що знижує використання потужності двигуна, середню швидкість і маневреність машини. Витрачення часу на перемикання передач ускладнює керування машиною.

Жорсткий кінематичний зв'язок двигуна з ведучими колесами підвищує динамічну завантаженість двигуна і трансмісії, знижує надійність і довговічність агрегатів.

Трансмісія призначена для:

1) зміни швидкостей руху машини під час прямолінійного руху та поворотах у більш широких діапазонах, ніж це можливо зробити зміною режимів роботи двигуна;

2) забезпечення руху машини заднім ходом;

3) забезпечення плавного рушання машини, її гальмування та зупинки;

4) запобігання поломок двигуна при різкому підвищенні навантаження на колеса.

На машині застосована механічна ступінчаста трансмісія (рис. 8.1).

Тактико-технічні характеристики трансмісії машини наведені у розділі 3.

Трансмісія складаєтьсяіз:

1) зчеплення;

2) коробки передач;

3) роздавальної коробки;

4) карданних передач;

5) чотирьох ведучих мостів з головною передачею, диференціалом та півосями;

6) восьми колісних редукторів.

Зчеплення

Зчеплення призначене для вимкнення двигуна від трансмісії, а також для їхнього плавного з'єднання. Відключення необхідне при зупинці і різкому гальмуванні машини, при перемиканні передач у КП і в РК, при вмиканні і вимиканні водометного рушія і лебідки. Плавне вмикання необхідне при з'єднанні двигуна з трансмісією, щоб уникнути різких навантажень на агрегати трансмісії і на двигун.

Зчеплення забезпечує передачу крутного моменту двигуна до агрегатів трансмісії при русі машини й охороняє деталі трансмісії від поломок при різкій зміні частоти обертання колінчастого вала двигуна або при раптовій зміні швидкості руху машини.

Коротка технічна характеристика зчеплення

Будова зчеплення

Ведучі диски (рис. 8.2) – натискний 4 і середній 2 – мають на зовнішній поверхні по чотири шипи, що входять у спеціальні пази маховика і передають крутний момент двигуна на поверхні тертя відомих дисків, маточини яких встановлені на шліцах первинного вала коробки передач. Між кожухом зчеплення 17 і натискним диском 4 розміщені натискні пружини 16 і 23, під дією яких відомі диски затискаються між натискним і середнім ведучими дисками і маховиком.

Середній ведучий диск 2 має важільний механізм 28. Він автоматично встановлює диск 2 у середнє положення при вимиканні зчеплення.

Вимикальний пристрій зчеплення складається із встановлених на натискному диску 4 відтяжних важелів 6 з упорним кільцем 14, муфти 12 вимикання зчеплення з підшипником 10, змонтованої на кришці первинного вала коробки передач, і вилки 13 вимикання, розміщеної на валику 15 в картері зчеплення.

Рис. 8.2. Зчеплення:

1 – ведений диск; 2 – середній ведучий диск; 3 – установна втулка; 4 – натискний диск; 5 – вилка відтяжного важеля; 6 – відтяжний важіль; 7 – пружина упорного кільця; 8 – шланг змащування муфти; 9 – петля пружини; 10 – упорний підшипник; 11 – відтяжна пружина; 12 – муфта вимкнення зчеплення; 13 – вилка вимкнення зчеплення; 14 – упорне кільце; 15 – валик вилки; 16, 23 – натискні пружини; 17 – кожух; 18 – теплоізоляційна шайба; 19 – болт кріплення кожуха; 20 – картер; 21 – маховик; 22 – фрикційна накладка; 24 – первинний вал КП; 25 – диск демпфера зчеплення; 26 – пружина демпфера зчеплення; 27 – кільце демпфера зчеплення; 28 – важільний механізм

Привод зчеплення

Привод зчеплення (рис. 8.3) – гідравлічний, призначений для керування зчепленням.

Педаль 18 ( рис. 8.3), головний циліндр 1 і сервопружина 5 кріпляться на одному кронштейні і складають єдиний складальний вузол.

При відпущеній педалі 18 сервопружина 5 відтягує педаль назад до упору болтом 6 у кронштейн, захоплюючи в тому напрямку штовхач 24.

Рис. 8.3. Привод зчеплення:

1 – головний циліндр; 2 – сферична гайка; 3, 16, 22 – контргайки; 4 – натяжний стержень сервопружини; 5 – сервопружина; 6 – упорний болт педалі; 7, 19 – осі педалі; 8 – важіль вилки вимкнення зчеплення; 9 – відтяжна пружина; 10 – скоба відтяжної пружини; 11– робочий циліндр вимкнення зчеплення; 12 – ковпачок перепускного клапана; 13 – магістраль гідропривода; 14 – картер зчеплення; 15 – штовхач поршня робочого циліндра; 17 – скоба штока; 18 – педаль; 20 – тяга; 21 – з’єднувальний стержень; 23 – шестигранна головка штовхача; 24 – штовхач; 25 – поршень головного циліндра

При цьому поршень 22 (рис. 8.4) головного циліндра під дією зворотної пружини 23 знаходиться в крайньому задньому положенні, впираючись у шайбу 7, а резервуар корпуса з робочою рідиною через компенсаційний отвір а зв'язаний з робочою порожниною головного циліндра і через перепускний отвір б – з неробочою порожниною головного циліндра.

У робочому циліндрі поршень (рис.18.5) під впливом штовхача 1 і відтяжної пружини 9 (рис.8.3) впирається в днище циліндра. У цей час у самому зчепленні між упорним підшипником 10 (рис.8.2) муфти вимикання зчеплення та упорним кільцем 14 під впливом відтяжної пружини 11 встановлюється зазор 3,2-4 мм. При цьому відтяжні важелі 6 вільні від навантаження і натискні пружини 16 і 23 через натискний диск 4 затискають відомі диски 1. Зчеплення ввімкнене.

Рис. 8.4. Головний циліндр привода зчеплення:

1 – впускний клапан; 2 – випускний клапан; 3, 23 – пружини; 4, 6 – манжети; 5, 19 – шайби; 7 – упорна шайба; 5 – стопорне кільце; 9, 14 – прокладки; 10 – пробка; 11 – кришка пробки; 12 – ущільнювальне кільце; 13 – кришка циліндра; 15 – сітка фільтра; 16 – з’єднувальний стержень; 17 – контргайка; 18 – захисний кожух; 20 – корпуси; 21 – штовхач; 22 – поршень; 24 – з’єднувальна муфта; 25 – трубка; а – компенсаційний отвір; б – перепускний отвір; в – отвори в поршні

При натисканні на педаль 18 (рис.8.3) штовхач 21 (рис.8.4) пересуває поршень 22, стискаючи зворотню пружину 23. Пересуваючись, поршень перекриває манжетою 4 компенсаційний отвір і витісняє рідину під тиском з головного циліндра по трубопроводу до робочого циліндра 11 ( рис.8.3). У цей же час вісь педалі, повертаючись разом із педаллю, переводить сервопружину через нейтральне положення та сервопружина створює додаткове зусилля на поршень 22 (рис. 8.4) і на рідину в гідросистемі. Під дією тиску рідини поршень 9 (рис. 8.5) робочого циліндра переміщається і через штовхач 15 (рис.8.3) тисне на важіль 8 вилки вимикання зчеплення. Вилка 13 (рис. 8.2) переміщає муфту 12 разом з упорним підшипником 10. Підшипник через упорне кільце 14 тисне на відтяжні важелі 6, відтискаючи натискний диск 4 від веденого диска 1. Одночасно середній ведучий диск 2 за допомогою механізму автоматичної установки займає середнє положення. В результаті передача крутного моменту від двигуна на первинний вал коробки передач припиняється. Зчеплення вимкнене.

Рис. 8.5. Робочий циліндр привода зчеплення:

1 – штовхач; 2 – втулки; 3, 6 – стяжні кільця; 4 – захисний кожух; 5 – стопорне кільце; 7 – ущільнювальне кільце; 8 – манжета; 9 – поршень; 10 – корпус циліндра; 11 – клапан; 12 – ковпачок; 13 – трубка; 14 – гайка; 15 – штуцер; 16 – прокладка

При відпусканні педалі зчеплення під дією пружин 16 (рис.8.2) і 23 зчеплення та пружин 9 (рис.8.3) і 23 (рис.8.4) привода вимикання зчеплення всі деталі повертаються у вихідне положення, а рідина з робочого циліндра витісняється в робочу порожнину головного циліндра. Поршень головного циліндра повертається у вихідне (крайнє заднє) положення; при цьому він, впливаючи на штовхач 24 (рис. 8.3), повертає педаль з віссю і переводить сервопружину 5 за нейтральне положення. Сервопружина встановлює педаль у вихідне положення і забезпечує зазор між штовхачем і поршнем 0,5-1,0 мм.