Класифікація рішень

При класифікації рішень їхній вид визначається виходячи з характеру задачі прийняття рішень. Застосовуються наступні класифікації:

- за рівнем визначеності інформації;

- за ступіню охоплення об'єкта управління;

- за терміном дії і характером цілей;

- за змістом задач;

- за кількістю цілей;

- за частотою прийняття рішень.

Визначеність інформації характеризується вірогідністю даних, що використовуються при ухваленні управлінського рішення. За цією ознакою виділяються групи рішень, прийнятих в умовах: визначеності, ймовірної визначеності, невизначеності, пов’язаної з ризиком.

Рішення, прийняті в умовах визначеності, характеризуються наявністю повної й достовірної інформації щодо проблемної ситуації, мети, обмеження і наслідків реалізації рішень. У цій ситуації цілі та обмеження формально визначаються у вигляді цільових функцій і нерівностей (рівнянь). Функція переваги у випадку однієї мети збігається з цільовою функцією, при безлічі цілей з функціональною залежністю цільових функцій. Рішення визначаються максимумом або мінімумом цільової функції. Це дозволяє змоделювати формальну математичну модель задачі прийняття рішень.

Прийняття рішень за допомогою ймовірної визначеності формується на підставі теорії статистичних рішень. У цьому випадку неповність та невірогідність інформації доповнюється розглядом випадкових подій і процесів. Закономірності поведінки випадкових об'єктів описуються за допомогою ймовірних характеристик.

Невизначеність пов'язана з неповністю і невірогідністю інформації, яка не дозволяє побудувати математичну модель задачі з визначення оптимального рішення. У цьому випадку основна роль у вирішенні задач з інформаційної невизначеності має належати особам, які приймають рішення щодо об'єкта управління. Розрізняють наступні рішення: одноособові; колегіальні, які приймаються дорадчим органом (наприклад, радою директорів); колективні, які приймаються усім колективом (наприклад, зборами акціонерів).

В залежності від ступеня охоплення об'єкта управління, виділяються наступні управлінські рішення:

- загальні, що охоплюють весь об'єкт управління і торкаються всіх життєво важливих сторін його діяльності;

- приватні, що стосуються окремих сторін діяльності об'єкта управління;

- локальні, прийняті у відповідності до будь-якого окремого елемента об'єкта управління (наприклад, відділу, цеху тощо).

За терміном дії і характером цілей управлінські рішення підрозділяються на: стратегічні, тактичні, оперативні. Стратегічні рішення в основному стосуються корінних проблем. Вони приймаються в масштабі об'єкта управління і завжди розраховані на перспективні задачі. Тактичні рішення забезпечують реалізацію стратегічних задач і розраховуються до одного року. Оперативні рішення пов'язані із здійсненням поточних задач і цілей. За часом вони розраховуються на період не більш одного місяця.

За змістом задач рішення розрізняють: економічні, організаційні, технічні і технологічні. Сфера їхньої діяльності обумовлює специфічні вимоги до прийнятого управлінського рішення.

За кількістю цілей рішення розрізняють одноцільові та багатоцільові.

За критерієм "частота (повторюваність) прийняття рішень" виділяють: одноразові (випадкові) і повторювальні (рутинні) рішення.

Класифікацію рішень можна проводити і за іншими ознаками, наприклад, за числом рішень, що зустрічаються в процесі їхнього прийняття (статичні, динамічні); за організаційним прийняттям рішень (централізовані, децентралізовані); за способом мислення (дискурсивні (обмірковані), інтуїтивні); у зв'язку з іншими рішеннями (автономні, що доповнюють один одного); за складністю ухвалення рішення (прості, складні за структурою).

Відома класифікація управлінських рішень з виділенням організаційних, інтуїтивних і раціональних рішень.

Організаційні — це рішення, які повинен вибрати керівник для виконання обов'язків, що обумовлюються займаною посадою. Їх мета - забезпечення руху до поставлених перед організацією задач. Організаційні рішення розділяють на запрограмовані і незапрограмовані. Для запрограмованого рішення існує обмежене число можливих альтернатив. Його вибір знаходиться в межах напрямків, заданих організацією. Незапрограмовані рішення вимагають нових ситуацій та споріднені з невідомими факторами. До їхнього числа відносяться цілі організації з поліпшення якості продукції, удосконалення структури управління тощо.