Типи конфліктів. Методи розв’язання конфліктів

Важливе значення для керівників набуває вміння управляти конфліктами, перемінами, організаційним розвитком, стресами. Конфлікт — це відсутність згоди між двома чи декількома суб'єктами, зіткнення протилежних сторін, сил, які можуть бути конкретними особами або групами працівників, а також внутрішній дискомфорт однієї особи. При конфлікті кожен суб'єкт нав'язує свою точку зору, цілі, думки, гостру суперечку і заважає, перешкоджає іншому суб'єктові чинити так само.

Розглянемо класифікацію конфліктів за такими ознаками:

за результатами:

- функціональні — підвищують ефективність діяльності організації;

- дисфункціональні — знижують рівень забезпечення власних потреб, зменшують роль групового співробітництва і, як наслідок, ефективність діяльності організації;

за змістом:

- внутрішньо-особовий. Виникає внаслідок недоліків делегування повноважень, структури управління тощо;

- міжособовий. Виникає при розподілі ресурсів, робіт, матеріальних заохочень, обов'язків тощо, а також через різні риси характеру, знань, кваліфікаційних параметрів, рівнів інтелекту, сумісності тощо;

- конфлікт між особою і групою. Породжується порушеннями групових норм, своїх обов'язків, певних “правил гри”, культури взаємовідносин тощо;

- міжгруповий. Виникає між лінійним і штабним персоналом, профспілкою і адміністрацією, формальними і неформальними групами тощо. Основною причиною є зіткнення інтересів різних груп.

Мескон, Альберт та Хедоурі вважають, що причинами конфлікту є: розподіл ресурсів; взаємозалежність задач; несхожість цілей; відмінності в уявленні щодо конкретної ситуації; різне розуміння та сприйняття цінностей; відмінності у манері поведінки; незадовільні комунікації; відмінності у життєвому досвіді тощо.

Висновки американських вчених свідчать, що процес конфлікту та управління конфліктною ситуацією здійснюється за моделлю, яка показана на рис.10.1.

Центральним елементом моделі є управління конфліктом, способи здійснення якого можна поділити на структурні та міжособистісні. Доцільно виділити чотири структурні методи розв'язання конфлікту: роз'яснення вимог до роботи; використання координаційних інтеграційних механізмів (через команди, ієрархію посадових осіб, підрозділи тощо); визначення організаційних комплексних цілей з метою спрямування зусиль працівників на досягнення загальної мети; використання системи винагород.

Рис.10.1. Модель появи та управління конфліктом

Що стосується основних міжособових способах розв’язання конфлікту, то до них слід віднести:

— ухилення (людина ухиляється від конфлікту);

— згладжування (гасіння бажань до конфлікту);

— примус (конфлікт ліквідується силою влади чи іншим примусовим способом);

— компроміс (поєднання поглядів);

— розв’язання проблеми, яка призвела до конфлікту.