Керівництво. Форми влади

В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, вплив і влада.

Вплив — це будь-яка поведінка однієї особи, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття тощо іншої.

Влада — це можливість впливати на поведінку інших людей.

Вплив і влада рівною мірою залежать від особистості, на яку направлений вплив, а також від ситуації і здатності керівника. Тому реальної абсолютної влади не існує, тому що ніхто не може впливати на всіх людей у всіх ситуаціях. В організації влада підчас визначається ієрархією. Скільки влади має та або інша людина в даній ситуації визначається не рівнем її формальних повноважень, а ступенем залежності від іншої особи. Чим більше залежність від іншої особи, тим більше влада даної особи.

Американський менеджмент виділяє форми влади, які може застосовувати будь-який керівник (менеджер):

- владу, яка базується на засадах примусу (виконавець має віру в те, що влада може заважати задоволенню певної потреби або зробити інші неприємності);

- владу, яка базується на засадах винагороди;

- експертну владу (виконавець вірить, що влада володіє спеціальними знаннями, які зможуть задовольнити певні потреби);

- еталонну (референтну) владу (влада власного прикладу);

- законну (легітимну) владу (виконавець вірить в те, що керівник має право віддавати накази, а його обов'язок - виконувати їх);

- владу, засновану на участі;

- інформаційну владу.

Влада, яка базується на засадах примусу, — це вплив через страх. Наприклад, страх втратити роботу, любов, повагу, захищеність. Недоліками впливу через страх є: великі витрати на управління; відсутність довіри до керівництва; поява бажання у підлеглих працівників обманювати організацію; виникнення незадоволеності роботою; поява гальмівних процесів у розвитку здібностей людини.

Влада, в основі якої лежать винагороди, використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану роботу, певну поведінку тощо. До недоліків цього виду влади можна віднести: обмеження розмірів винагород; обмеження законодавчими актами, положеннями, політикою фірми; не завжди можна встановити ставлення працівника до винагороди.

Законна (легітимна) влада базується на традиціях, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності і приналежності. Вплив за допомогою традицій можливий тоді, коли зовнішні щодо організації норми культури сприяють розумінню того, що підпорядкування керівникам є бажаною поведінкою.

Влада заснована на участі вимагає таланту перекладати частину своїх функцій на плечі підлеглих, помічників. Визначити цю частину, тобто скласти перелік обов'язків, які вимагають особистого виконання, і таких, що можуть виконуватися іншими, досить складно. Проте це дозволить зосередитися на головному, почати дійсно керувати, а не метушитися, прагнучи встигнути зробити все самостійно.

Інформаційна владавипливає із знання керівником усіх найдрібніших аспектів діяльності підрозділу чи організації. Така цілісна картина дає змогу управляти колективом, бачити хибні дії підлеглих та їх досягнення. Ті працівники, яким потрібна конкретна додаткова інформація, змушені звертатися по неї до лідера як до першоджерела, виконувати його доручення в обмін на володіння знаннями про предмет, що їх цікавить.

Функціонування організації повністю залежить від здатності підлеглих за традицією визнавати авторитет законної влади. Недоліки такої влади полягають у тому, що: традиції можуть бути спрямовані проти змін; немає тісного зв'язку між традиціями і винагородами, з одного боку, та задоволенням своїх власних потреб — з іншого; може погано використовуватися потенціал працівника, оскільки його здібності залишаються непоміченими через те, що цей працівник не входить у формальну систему (групу).

Еталонна (референтна) влада формується на засадах харизми, тобто не за логікою, не за традиціями, а ґрунтується на особистих якостях або здібностях лідерів. До недоліків слід віднести: деяку самовпевненість керівника; можливість його відмови від інших видів влади.

Експертна влада в своїй основі має вплив через “розумну” віру. Виконавець свідомо й логічно приймає на віру цінність знань експерта (керівника). Чим більші досягнення у експерта (керівника), тим більше в нього влади. До недоліків експертної влади відноситься те, що: розумна віра менш стійка, ніж вплив харизматичної особистості; у підлеглого може виявитися більше влади, ніж у керівника, а це може призвести до конфліктної ситуації.

Керівник може застосовувати в роботі з підлеглими і певні виді впливу, до яких відноситься вплив шляхом переконання та вплив через участь в управлінні.

Вплив шляхом переконання заснований на владі приклада й експерта. Різниця складається лише в тім, що виконавець цілком розуміє, що він робить і чому. Переконання доводить до свідомості потенційного виконавця, що, зробивши так, як хоче керівник, він задовольнить власну потребу. Щоб домогтися цього, керівник може користуватися логікою, емоціями. Головний недолік цього впливу — це повільний вплив і невизначеність. Для того щоб переконати будь-кого у будь-чому потрібно більше часу і зусиль, чим для видання наказу, підкріпленого владою. Взагалі вплив шляхом переконання має одноразову дію, у кожній новій ситуації необхідно знову переконувати. Перевага використання переконання полягає в тім, що роботу людини, на яку впливають, швидше за все не потрібно буде перевіряти, тому що вона у цій ситуації намагається зробити більше, чим встановлено мінімальними вимогами.

Вплив через участь в управлінні йде набагато далі, ніж переконання, воно визначає участь, владу і здібності виконавця. Керівник направляє зусилля і сприяє вільному обміну інформації. Експертна влада керівника і виконавця може бути об'єднана в єдиному рішенні, у правильність якого обоє будуть щиро вірити. Вплив має успіх тому, що люди, як правило, працюють краще для тієї мети, що була сформульована з їх участю.

Кожен ефективний керівник повинний підтримуватирозумний рівеньвлади, достатній для досягнення цілей організації.