Суть та причини стресу. Управління, спрямоване на подолання стресу

Стрес— це стан напруги, яке виникає у людини під впливом сильної дії. Основною причиною стресу є переміни, нововведення, кількість яких у сучасних умовах побільшала. Будь-які зміни, навіть позитивні (наприклад, підвищення статусу робітника) порушує баланс нашого оточення, до підтримки якого ми прагнемо.

Стрес — явище розповсюджене. Його можуть викликати як фактори, що пов'язані з впливом організації на свого співробітника, так і чинники, що зумовлені особистим життям людини, його світосприйняттям і менталітетом. За цими ознаками і розглянемо причини стресу, розподіливши їх на особові та організаційні.

Організаційні факториможна умовно розподілити на п'ять підгруп:

а) невідповідність між змістом праці і можливостями конкретного праців­ника. На практиці це надто велике, надмірне завантаження, безліч не­відкладних обов'язків чи надто мале, незначне навантаження, що зали­шає багато вільного часу. Обидві такі ситуації небажані. В першомувипадку людина швидко втомлюється, у неї виникає відчуття незадово­лення працею, змістом роботи чи колективом; у другому — зайвий час, що залишається не йде на користь організації, а виконавець не сприймаєсерйозно свою працю, роль в організації, значимість і перебуває у станіпошуку "справжньої справи";

б) конфлікт ролей, коли до працівника одночасно ставляться протилежні чи взаємовиключні вимоги. Сюди належить також і ситуація, коли людинаотримує розпорядження "через голову" безпосереднього функціональногокерівника;

в) будь-яка невизначеність (обов'язків, повноважень, пільг, можливостей, ролі та ін.), тобто ситуація за якої працівник не володіє повною, достат­ньою чи достовірною інформацією про те, чого від нього чекають чи у якихумовах йому доведеться діяти;

г) нецікава, монотонна робота. При застосуванні конвеєрного виробництва,коли праця суттєво стандартизована чи вид діяльності вузько спеціалі­зований, постійно стикаються з такими проблемами;

д) незадовільні фактори оточуючого середовища та гігієни — шум, пил,шкідливе випромінювання, забруднення, вібрація, освітлення у недопусти­мих межах, порушення температурного режиму, висока ймовірність вірус­них чи професійних захворювань, загроза фізичних ушкоджень чи мораль­них травм.

Особові чинникинадто суб'єктивні та індивідуальні для формування в певні категорії. Під ними розуміють все те, що породжує депресію, агресив­ність і відчуття душевної кризи чи неспокою. Зазначимо серед особових факторів стресу лише ті, що трапляються найбільш часто, аби читач чітко уявляв, про що йде мова: втрата близьких, важка хвороба чи каліцтво, роз­лучення, зміна місця роботи чи проживання, фінансові втрати, невідповідність між потребами та можливостями, втрата ідеалів, різного роду індивідуальні та побутові проблеми, перегляд звичок та ін.

Модель стресової реакції демонструється на рис10.2.

Рис.10.2. Модель стресової реакції

Виникнення стресу охоплює три етапи:

— появу початкової реакції подиву, тривоги, невміння розібратися з ситуацією;

— виникнення суперечок, непорозумінь;

— настання фази виснаження, втоми.

Негативний вплив стресу можна ліквідувати за допомогою самоуправління та застосування певних управлінських рішень. Для усунення стресу в процесі самоуправління працівник повинен: оцінити свій власний стан та результати діяльності; конкретизувати систему своєї роботи;не погоджуватись на нову роботу (завдання), якщо не завершена попередня; підтримувати доброзичливі стосунки з керівником; не погоджуватися з суперечними вимогами; доповідати керівнику про нечіткість завдання; поліпшувати стосунки з членами колективу, формальними та неформальними групами; вміло організовувати свій відпочинок; вивчати відповідну літературу та отримані знання застосовувати на практиці.

Для управління стресами менеджеру можна запропонувати: вивчати особливості характеру, ставлення до праці своїх підлеглих; вибирати тип і обсяг робіт відповідно до здібностей працівників; надавати працівникам повну характеристику майбутньої роботи; дозволяти працівникам обґрунтовано відмовлятися від роботи; вміло пояснювати необхідність виконання роботи; приймати оптимальні рішення; визначати чіткі зони повноважень; удосконалювати комунікації; використовувати стиль керівництва відповідно до ситуації;не приховувати виробничо-господарської інформації.