Можливі причини «важкої адаптації» дітей до умов дитячого закладу
Можливими причинами «важкої адаптації» можуть бути:
- Несформованість у дитини позитивної установки на відвідування дитячого закладу.
Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування майбутніх змін. Часто батьки, відправивши дитину до дитячого садка, ставляться до неї зі співчуттям та з жалістю. Дитина внаслідок такого ставлення теж починає жаліти себе, вередує, відмовляється відвідувати дитячий садок. Нерідко батьки залякують дитину: «Не будеш слухатися - віддам до дитячого садка». Коли дитина починає відвідувати дитячий заклад, батьки погрожують залишити її в ньому, якщо вона не припинить плакати та вередувати. Подібні установки викликають у дитини страх перед дошкільним закладом та погіршують самопочуття в період звикання до незнайомого оточення. У деяких випадках дитина не має ніяких уявлень про життя в дитячому садку і про те, що там на неї чекає. Це теж негативно впливає на процес адаптації.
- Несформованість навичок самообслуговування.
У деяких сім'ях дорослі досить довго ставляться до дитини як до маленької, не хочуть або не вміють помічати, що вона стає дорослішою, занадто опікуються нею, блокуючи тим самим розвиток самостійності. Інколи, бажаючи заощадити час, батьки поспішають нагодувати й одягнути дитину, стримуючи своїми діями формування необхідних практичних навичок
- Несформованість предметно-практичної діяльності в дитини.
Несформованість у дитини практичної взаємодії з близькими людьми негативно впливає також на взаємостосунки з іншими дорослими, передусім із вихователем. Вихователь у дитячому закладі пропонує дитині діловий стиль спілкування, який відрізняється від емоційного, звичного для дитини в сім'ї. Діти, батьки яких мало уваги приділяли розвитку ситуативно-ділового спілкування (воно передбачає сумісні практичні дії з предметами), не вміють гратися іграшками, часто згадують про батьків, не вміють активно долучатися до колективних ігор, довго адаптуються до умов дитячого закладу.
- Несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками.
Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з ровесниками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з однолітками з метою її безпеки - щоб запобігти можливим інфекційним захворюванням, ушкодженням, конфліктам, щоб дитина не спілкувалася з «поганими» дітьми тощо. Починаючи відвідувати дитячий садок, така дитина насторожено та з недовірою ставиться до інших дітей, часто конфліктує з ними, ні з ким не ділиться своїми іграшками, забирає іграшки в інших, тому що не вміє попросити; якщо іграшка одна, вона не може зачекати, поки інший пограється нею.
- Значна невідповідність домашнього режиму режимові дитячого закладу.
У випадках, коли домашній режим і режим дитячого закладу кардинально відрізняються в часі та послідовності режимних моментів, дитина в період адаптації до нових умов життєдіяльності може відчувати психофізіологічний дискомфорт. Буває так: дитині пропонують поїсти, а вона не голодна; через деякий час у неї виникає почуття голоду і вона починає вередувати або майже засинає перед обідом, хоча перед цим, на прогулянці, плакала, тому що хотілося їсти. Інколи почуття голоду та втоми можуть збігатися і бути подвійним подразником. Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів, нервового перенапруження, що спричинює психосоматичні захворювання.
- Затримка формування емоційних зв'язків між дитиною та вихователем.
Відомо, що головна роль у період звикання дитини до нових мікросоціальних умов життя відводиться вихователю. На успішність адаптації впливають його інтенсивні педагогічні впливи з достатньо виразною емоційною забарвленістю. У випадках, коли емоційний контакт між дитиною та вихователем не встановлюється, виникає «важка адаптація», її причинами можуть бути: незнання вихователем індивідуально-психологічних особливостей дитини; намагання вихователя якнайшвидше адаптувати дитину до нового оточення; вихователь авторитарний, вимогливий та суворий, рідко усміхається та жартує, карає за будь-які порушення. Під час спілкування з таким вихователем дитина постійно напружена, боїться помилитися, не впевнена у своїх можливостях, замикається в собі, відмовляється виконувати вимоги і навіть відвідувати дитячий садок.
(Какими качествами должны обладать взрослые, для успешного формирования личности ребенка и его социализации в обществе, а также в днз?)
Базові якості формування особистості:
1.Відповідальність
Наприклад: опрацювати у контексті теми «Моє-твоє-наше» казки на кшталт «Троє поросят», які допоможуть дітям порівняти результативність власних і спільних зусиль, усвідомити цінність спільної праці та злагоди, підвести до розуміння відповідальності за власні рішення.
2.Терпимість та Доброзичливість
Зауважити, що узгодженість взаємодії між людьми та їхнє терпиме й доброзичливе ставлення одне до одного - чи не найважливіша умова успішності особистості як суб’єкта соціуму. Вчити дітей у вмінні просити, коректно відмовляти, приймати відмову, слухати і зважати на чужу думку в діалогах «Прохання», «Переконання», «Заперечення».
3.Розсудливість
Формувати в дітей здатність поважати та цінувати працю людей, які створили все те, чим вони користуються, важливість збереження природного довкілля, подарованого людям, задарма.
4.Самостійність
Створіти таке розвивальне середовища, що сприятиме самостійній роботі дітей як індивідуально, так і колективно.
5.Чуйність
Організовувати роздуми над життєвими ситуаціями або казковими сюжетами для формування в дошкільників небайдужого ставлення до чужої біди, наприклад:
Півник не послухав Котика і потрапив у біду, тому він сам у цьому винен. Але Котик не сказав Півнику, що це його проблема;
Наф-Наф, співчуваючи своїм нерозумним братам, пустив їх у свій дім. Він не казав їм, що вони самі винні, і тому це їхні проблеми;
Дата добавления: 2016-11-02; просмотров: 1243;