Структура і класифікація науки

Наука як система знань має специфічну структуру, включаючи ряд елемен­тів.

Головним складовим елементом науки є наукові закони, які мають відпові­дати законам об'єктивного світу, бути їх більш менш точним відображенням. Тому наукова думка розвивається не випадковими стрибками, а підпорядкована у своєму розвитку ряду етапів:

описовий - пов'язаний із збиранням фактів та їх первинним групуванням;

логіко-аналітичний - кількісний аналіз фактів і поєднання якісних і кількі­сних (математичних) методів наукового пізнання.

Отже, кожна наука разом з законами включає в себе, з одного боку, факти і дані досвіду, а з другого - певну систематизацію знання - теорію.

Факти становлять реальну основу всіх висновків і узагальнень вчених. Без систематизації та узагальнення, без логічного осмислення фактів не може існу­вати жодна наука. Факти стають складовою частиною наукових знань лише то­ді, коли вони виступають у систематизованому, узагальненому вигляді є осно­вою підтвердження законів дійсності. Закони і факти в науці набувають певної інтеграції і служать базою для більш широких наукових узагальнень за умови, що вони відображені у теоріях.

Теорії відображають об'єктивні закономірності розвитку природи і суспі­льства. Без теорії вчений не може скласти методику дослідження, оскільки тео­рія включає в себе зміст методу. Одночасно теорія може виступити як функція методу при створенні нової теорії цієї або іншої науки. Кожна теорія заміню­ється в подальшому більш глибокою теорією. Проте, якщо теорія пройшла на­дійну експериментальну перевірку, то вона ніколи не відкидається повністю, а зберігає своє значення в цій науці. Отже теорія - це система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві. Теорія безпосередньо пов'язана з практикою, яка ставить перед пізнанням завдання і вимагає їх вирішення. Тому практика входить органічним елементом до теорії. Критерієм істинності теорії є практика господарської діяльності людей, змін у природі, суспільстві.

Крім того, у науці розрізняють такі елементи як принципи та постулати.

Принципи тісно пов'язані із законами. Вони спеціально створюються у процесі систематизації знань, але на відміну від законів, об'єктивно у природі не існують. Принципи можуть виступати у формі постулатів, тобто попередніх припущень, які є основою для великих теоретичних узагальнень.

У змісті науки важливе місце належить її класифікації.

Розвиток наукових знань є рухом від єдиної нерозчленованої науки старо­давності до складної системи спеціалізованих знань у всіх сферах людської дія­льності. Класифікація наук здійснюється разом з формуванням наукових знань.

Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за погодженням з Міністер­ством освіти та науки України затверджено класифікацію наук. Основні галузі такі:

1.Фізико-математичні науки. 14. Медичні

2.Хімічні науки 15. Фармацевтичні

3.Біологічні 16. Ветеринарні

4.Геологічні 17. Мистецтвознавство

5.Технічні , 18. Архітектура

6.Сільськогосподарські науки 19. Психологічні науки

7.Історичні 20. Військові

8.Економічні 21. Національна безпека

9.Філософські 22. Соціологічні

10.Філологічні 23. Політичні

11.Географічні 24. Фізичне виховання та спорт

12.Юридичні 25. Державне управління

13.Педагогічні

Названі галузі підрозділятися на групи спеціальностей, яких в даний час близько 500 (497). Технічні науки складаються з 26 груп спеціальностей[3].

Існує ще традиційний поділ наук на фундаментальні і прикладні. Провести чітку границю між ними неможливо, але прийнято вважати, що фундаментальні науки займаються переважно вивченням явищ природи, а прикладні - застосу­ванням отриманих знань на практиці для використання ресурсів природи для потреб людини.