ОСНОВИ НАУКОЗНАВСТВА

Виникнення науки як сфери людської діяльності тісно пов'язано з природ­ним процесом розподілу суспільної праці, зростання інтелекту людей. Наука, яка є основною формою пізнання світу, створюється на основі єдиної, логічно чіткої системи знань. її функцією є вироблення і теоретична систематизація об'єктивних знань про навколишню дійсність.

Наука - система знань об'єктивних законів природи, суспільства і мислен­ня, яка безперервно розвивається. Вона створюється людиною за допомогою відповідних методів пізнання і виражається в точних поняттях, достовірність яких перевіряється і доводиться суспільною практикою. Поняття науки ґрунтується на її змісті і функціях у суспільстві.

Змістом науки є:

теорія, як система знань, що є формою суспільної свідомості та досягнень інтелекту людей;

суспільна роль в практичному використанні рекомендацій для виробницт­ва благ, які є життєвою потребою людей.

Головна функція науки - пізнання об'єктивного світу, щоб його вивчити і при можливості вдосконалювати. У розвиненому суспільстві важливою функці­єю науки є розвиток системи знань, які сприяють найраціональнішій організації та використанню виробничих сил. Вона включає ряд конкретних функцій:

пізнавальну - задоволення потреб людей у пізнанні законів природи і сус­пільства;

культурно-виховну - розвиток культури, гуманізація виховання та форму­вання нової людини;

практично-діючу - вдосконалення виробництва і системи суспільних від­носин, тобто безпосередньої виробничої сили матеріального виробництва.

Поняття науки слід розглядати з трьох основних позицій.

по-перше - з теоретичної, як систему знань, як форму суспільної свідомос­ті;

по-друге, як певний вид суспільного розподілу праці, як наукову діяль­ність, пов'язану з цілою системою відносин між вченими і науковими устано­вами;

по-третє, з позицій практичного застосування висновків науки, тобто її су­спільної ролі.

Виникнення науки тісно пов'язано з процесом розподілу суспільної праці. І хоч слово "вчений" виникло лише в першій половині 19 століття, ця сфера людської діяльності набагато раніше стала особливим заняттям певних осіб.

Предметом науки є пов'язані між собою форми руху матерії або особли­вості їх відображення у свідомості людей. Саме матеріальні об'єкти природи визначають існування багатьох галузей знань, які об'єднуються у три великі групи наук:

природничі (фізика, хімія, біологія та ін.);

суспільні (економічні, філологічні, історичні);

науки про мислення (філософія, логіка, психологія).

Наука є засобом передбачення наслідків людської діяльності. Найважли­вішим завданням науки є також її активний пошуковий характер. Вона повинна постійно змінюватись і розвиватись, знаходити нові рішення і результати. Наука вказує людям як зробити те, що вони хочуть зробити. Якщо наука не виявляє раціональних шляхів вирішення практичних завдань, то вона не може відпові­дати потребам, якими зумовлений її розвиток. Отже наука є не тільки системою наукових знань, що пояснює світ, а одночасно і засобом, методом його зміни і перетворення. Будь-яка наука є діалектичною єдністю теорії і методу. Без методу вона немислима, так само як і без теорії. Не існує абсолютної науки, тобто відірваної від потреб матеріальних відносин і виробництва[1].

Наука - це динамічна система знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності людей.