Наукознавство та його розвиток

Сукупність знань про науку зумовило формування нової науки - наукоз­навства, науки про науку.

Наукознавство - це вчення про загальні закономірності розвитку і функці­онування науки як системи знань. Наукознавство у логічному, соціологічному, політичному, економічному, психологічному та інших аспектах відображає те загальне і суттєве, що характерне для різних наук, їх взаємозв'язок, а також відносини між теорією науки, з одного боку, і технікою, виробництвом і суспільством з другого.

Вивчення історії розвитку науки допомагає уникнути хибних течій в науці.

Історія науки - це поступове і послідовне накопичення наукових знань, які показують розвиток науки і техніки. Першоджерелом науки є практика людських стосунків. Спочатку знання носили практичний характер. Основою зародження науки є міфологія. Для виникнення науки необхідні були певні умови: високий рівень розвитку виробництва і суспільних відносин Передумови до виникнення науки склались в б ст. до н.е. в стародавній Греції, де виникли перші теоретичні системи (Фалес, Демокрит), які пояснювали дійсність через природні починання в протилежність міфології. На перший план ставились об'єктивність, логічна впевненість. Наука стародавньої Греції (Аристотель) дала перше описи закономірностей природи, суспільства і мислення. В цей же час були створені теоретичні основи геометрії (Евклід), механіки (Архімед), астрології Щтоломей).

Наука в сучасному розумінні створювалась в 16-17 століттях під впливом потреби виробництва, яке розвивалось.

Революція в науці - це перерва поступовості, розрив формально-логічної послідовності розвитку, стрибок в історичному русі знань. Наукова революція зламує існуючі наукові уявлення, здійснює перегляд фундаментальних понять і приводить до народження нових відкриттів нової системи знань, що є рушій­ною силою у розвитку техніки.

Перша науково-технічна революція (15-17 ст.) відкинула систему Аристо­теля і геоцентричне вчення Птоломея, подолала середньовічну схоластику і зу­силлями Коперніка, Кеплера, Галілея, Декарта, Ньютона та інших вчених ство­рила наукові основи математики, астрономії, механіки, медицини, тобто саме природознавство. Цей період характеризується масштабним розвитком промис­лового виробництва. На зміну феодальній суспільно-економічній формації при­йшла капіталістична, що характеризується розвитком продуктивних сил і ускладненням виробничих відносин.

Друга науково-технічна революція (19 ст.) зруйнувала метафізичні ідеї не­змінності природи атомістичною теорію і періодичним законом у хімії, вченням про збереження і перетворення енергії у фізиці, а також клітинною й еволюцій­ною теорію в біології. Вплив науки ще більше виявляється у розвитку продук­тивних сил, з'являються нові галузі виробництва, загострюються суперечності з виробничими відносинами у суспільстві.

Третя науково-технічна революція (з кінця 19 ст.) почалася з руйнування концепції неподільного атома і створення квантово-механічної системи світо­сприймання, яка характеризується кількісними фізичними властивостями мікросистем. Розпочалася у фізиці, поширилася потім на хімію, теоретичну і тех-нічну кібернетику, космознавство та інші науки. До середини 50-х років вона охопила біологію і набула, таким чином, загального характеру.

Розвиток науки і техніки пов'язаний з ускладненням методів і форм науко­вих досліджень, використанням складної апаратури (атомних реакторів, ма­шинних комплексів). В сучасних умовах масштабні наукові дослідження про­водяться великими колективами, а вчений є їх активним учасником. Таким чи­ном, науково-технічна революція зумовила індустріалізацію науки.

У сучасному наукознавстві визначились певні розділи науки, зокрема, такі як загальна теорія науки, історія та соціологія науки, теорія наукового прогно­зування, планування і управління науковими дослідженнями, наукова організа­ція праці, наука і право, мова науки, класифікація наук тощо[2].

Отже, наукознавство, узагальнюючий світовий досвід розвитку науки, ак­тивно впливає на інтеграцію вітчизняної науки з науковими системами інших високорозвинених країн, сприяє її вдосконаленню, задоволенню життєвих пот­реб людей,