ТЕМА З. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Наукове дослідження - це процес вивчення певного об'єкта (предмета або явища) з метою встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і пе­ретворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей. Процес наукового дослідження завжди здійснюється за допомогою ме­тодів, які відіграють вирішальну роль в пізнанні світу. Метод - це підхід до явищ природи і суспільства, шлях, спосіб, прийом теоретичного дослідження або практичного здійснення певного явища або процесу. Загальний метод нау­кового дослідження визначає суть дослідження, його ставлення до об'єкта, що вивчається. На основі методу визначається методика досліджень - сукупність безпосередніх заходів по реалізації досліджень.

Наукове дослідження - це цілеспрямований процес виробництва нових знань, які розкривають нові явища у суспільстві і природі, для використання їх у практичній діяльності людей. Наукові дослідження показують, що зв'язки між явищами не однакові за силою, характером і спрямованістю. Вони можуть бути істотними і неістотними, безпосередніми і опосередкованими, випадковими і закономірними, внутрішніми і зовнішніми. Тому у процесі дослідження доби­рають лише ті методи, які дають змогу правильно розрахувати і охарактеризу­вати лише суттєві зв'язки з метою їх регулювання.

Розвиток науки, успішна постановка перед наукою завдань, проведення наукових робіт, наукових досліджень, одержання практичної цінності зумовле­ні правильним розумінням і використанням основ методології наукового дослі­дження.

Методологія - вчення про структуру логічної організації методів і засобів людської діяльності. Предметом вивчення методологій наукових досліджень є поняття і методи самої науки, їх сфера застосування, обґрунтованість наукових результатів, осмислення досягнень науки з точки зору загальнолюдської куль­тури.

В методології наукових досліджень виділяють 2 рівні пізнання:

теоретичний - висунення і розвиток наукових гіпотез і теорій, формування законів та виведення з них логічних наслідків, зіставлення різних гіпотез і тео­рій;

емпіричний - спостереження і дослідження конкретних явищ, експери­мент, а також обґрунтування, класифікація та опис результатів дослідження і експерименту, впровадження їх у практичну діяльність людей.

Подібно до поділу об'єктивних законів на загальні і окремі, пов'язані з ро­звитком тих або інших окремих галузей знання, методологія також може бути загальною і окремою.

Загальна методологія науки - це принципи діалектики, а також теорія пі­знання, яка досліджує закони розвитку наукового знання в цілому.

Окрема методологія базується на законах окремих наук, особливостях пі­знання конкретних процесів і проявляється у здійснені, з одного боку, теорети­чних узагальнень, принципів окремих наук, а з іншого - часткових методів дос­лідження.

Теорія наукового пізнання включає три етапи послідовного розвитку дос­ліджень:

Безпосереднє спостереження ознак явищ, що відбуваються в природі і сус­пільстві за допомогою органів чуття

Абстрагування або виключення несуттєвого, а потім розкриття залежності показників явищ від основних факторів

Перевірка теоретичних висновків практикою.

У методології наукових досліджень розрізняють поняття "об'єкт" і "пред­мет" пізнання.

Об'єкт пізнання - це те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослі­дження.

Предмет пізнання - це досліджувані з певною метою властивості об'єкта.

Досліджувати можна не лише емпіричний, а й теоретичний об'єкт. Емпі­ричні (від грецького empiria - досвід) об'єкти при дослідженні поділяються на натуральні (фізичні), які існують у природі об'єктивно, незалежного від нашої волі і свідомості та штучні (включаючи технічні), що створюються волею лю­дей.

Залежно від ступеню складності вирізняють прості і складні об'єкти дос­лідження, відмінність між ними визначається числом елементів та видом зв'язку між ними.

Прості об'єкти складаються з кількох елементів.

Складні мають невизначену структуру, яку необхідно дослідити, а потім описати. Ці об'єкти досліджують методом «чорної скриньки», який полягає у пошуку взаємозв'язку між вхідними діями та реакцією об'єкта на них.

Чим повніше враховано вплив середовища на об'єкт дослідження, тим то­чнішими будуть результати наукового дослідження. Середовище - все те, що оточує об'єкт дослідження або його елементи і впливає на них. Розрізняють ма­теріальні, енергетичні та інформаційні фактори виміру.

Розрізняють такі методи наукового пізнання:

Загальнонаукові

Конкретно-наукові (емпіричні)

Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних до­слідженнях. До них належить аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і мо­делювання, абстрагування і конкретизація, системний і функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз - це уявне або практичне розчленування предмета і дослідження кожного елемента окремо у межах єдиного цілого. Коли шляхом аналізу окремі елементи достатньо досліджені, наступає наступна стадія пізнання - синтез.

Синтез - це умовне з'єднання частин предмету, розчленованого в процесі аналізу. Але синтез не є простим з'єднанням частин. У процесі синтезування ми встановлюємо взаємодії і зв'язки частин пізнання цього предмету як єдино­го цілого.

Індукція - отримання загального правила з одиничних суджень, в яких ві­дображені одиничні предмети і явища. При індуктивному методі дослідження для отримання загального знання про певний клас предметів необхідно дослі­дити окремі предмети цього класу, знайти в них загальні суттєві ознаки, які і будуть основою для знання про загальну ознаку, притаманну даному класу пре­дметів. Протилежним до цього методу є дедукція ("від загального до частково­го").

Моделювання - один з головних методів наукового дослідження, який дає змогу прискорити технологічний процес. Застосовують при вивченні техноло­гічних процесів, режимів роботи машин та апаратів. Під моделлю розуміють об'єкт, яким в процесі експерименту замінюють оригінал, таким чином, замість оригіналу (об'єкту, який нас цікавить) експерименти проводяться на моделі. Моделі бувають фізичні і математичні. У відповідності з цим розрізняють фізи­чне і математичне моделювання. Якщо модель з оригіналом мають однакову фізичну природу - фізичне моделювання (пілотні установки). Математична мо­дель - це математична абстракція, яка характеризує фізичні, біологічні, еколо­гічні і інші процеси, засновані на ідентичності математичного опису процесів в моделі й оригіналі.

Абстрагування - метод наукового пізнання, який полягає в уявному виді­ленні окремих ознак і властивостей конкретного предмету або явища, які цікав­лять дослідника й уявному відокремленню їх від більшості інших ознак, влас­тивостей, зв'язків цього предмету. Це дозволяє спростити, розглянути предмет в чистому вигляді.

Конкретизація - знаходження загального в одиничному, конкретному, ре­альний зв'язок всіх сторін предмету. Предмет вивчається різносторонньо у які­сній багатосторонності реального існування на відміну від абстрактного ви­вчення.

Системний аналіз - вивчення об'єкта дослідження як сукупності елемен­тів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об'єкта як системи з усіма факторами, які впливають на його функці­онування.

На основі загальнонаукових методів дослідження явищ, які відбуваються у природі і суспільстві, у кожній науці сформувалися емпіричні методи (конкрет­но-наукові), що ґрунтуються на досвіді розвитку конкретної науки та застосу­ванні її у практичній діяльності. Будь-який метод тої чи іншої конкретної науки стосується головним чином тієї сфери діяльності, для дослідження якої він був розроблений. Звичайно, він може більш чи менш широко застосовуватися і в інших галузях знань. Але це застосування методів однієї науки, наприклад, фі­зики в інших галузях знань здійснюється в силу того, що об'єкти, які вивчають­ся відповідними науками, мають фізичні закономірності.

Конкретно-наукові (емпіричні) методи включають теоретичні і методичні прийоми досліджень. Теоретичні прийоми - використання існуючих теорій, а також створення нових теорій. До них належить: формалізація, гіпотетичний і аксіоматичний методи, створення теорії.

Формалізація - метод дослідження об'єктів, подання їх елементів у вигляді спеціальної символіки, абревіатури.

Гіпотетичний метод застосовуються при дослідженні нових технологій, економічних явищ, вивченні якість нових технологій, нового устаткування. Ґрунтується на гіпотезі - науковому припущенні, висунутому для пояснення будь-якого явища, яке потребує перевірки та теоретичного обґрунтування, щоб стати достовірного науковою теорією.

Аксіоматичний метод передбачає використання аксіом, що є доведеними науковими знаннями, які застосовуються у наукових дослідженнях у вигляді відправних початкових положень для обґрунтування нової теорії.

Створення теорій — узагальнення результатів дослідження, знаходження загальних закономірностей у поведінці об'єктів, що вивчаються, а також поши­рення результатів дослідження на інші об'єкти і явища, які сприяють підви­щенню надійності проведення експериментального дослідження.

Методичні прийоми формуються на основі загальнонаукових методів і ві­дображають особливості тієї науки, завдяки якій вони створені. Це: спостере­ження, порівняння, експеримент і впровадження результатів дослідження у практичну діяльність.

Спостереження — перший етап вивчення об'єкта. Дослідження об'єкта ві­дбувається в тому вигляді, в якому він існує в природі. Наукові спостереження ведуться за попередньо визначеним планам (хронометраж, анкетування). Від простого сприймання спостереження відрізняється активним характером.

Порівняння - встановлена подібності і відмінностей об'єктів безпосередньо або через проміжний об'єкт.

Експеримент (лат. "проба, дослід") - науково поставлений дослід відпові­дно до мети досліджень. Проводиться в умовах, які дають змогу спостерігати за ходом явища і досліджувати його в заданих умовах.

Впровадження результатів дослідження в практичну діяльність - методич­ні прийоми реалізації результатів наукових досліджень у практичну діяльність людей. Критерієм істинності результатів наукового пізнання с практика, а кри­терієм корисності такого пізнання є його переведення у нові засоби виробницт­ва, машини, апарати" чи прилади [6].

Отже, загальнонаукові і науково-практичні (емпіричні) методи досліджен­ня перебувають у взаємозв'язку, спрямованому на всебічне вивчення досліджу­ваних об'єктів, явищ для отримання достовірних знань про них для розвитку науки як рушійної сили суспільства.