Методи досліджень стану харчування населення

Забезпеченість макро- та мікронутрієнтами як окремої людини, так і цілих груп населення може бути оцінено за допомогою двох різних способів.

Перший (розрахунковий) передбачає оцінку надходження нутрієнтів з раціоном та його відповідність рекомендованим нормам споживання цих нутрієнтів.

Другий (аналітичний) спосіб передбачає вивчення ступеня насичення нутрієнтами організму людини та ефективність функціонування біохімічних процесів і систем, які залежать від цих нутрієнтів.

Розрахункові методи

Якщо стан харчування населення досліджується за допомогою розрахункового методу, надходження нутрієнтів оцінюють за допомогою довідників з хімічного складу харчових продуктів, хімічного складу страв і кулінарних виробів. Необхідні для цього відомості про якісний та кількісний склад раціону отримують за допомогою меню-розкладок та інших документів, що відображують склад раціону в організованих колективах населення, чи опитувальних анкет,що заповнюються тими, хто досліджується чи спеціально підготовленими інтерв’юерами, та дають змогу детально характеризувати фактичне харчування людини. Різновидом анкетування є застосування спеціальних альбомів з пронумерованими зображеннями різних порцій основних харчових продуктів і страв.

Іноді застосовується набагато більш трудомісткий ваговийметод, коли за допомогою зважування точно фіксується кількість продуктів і страв, що вживаються впродовж доби.

Для полегшення розрахунків на практиці широко використовуються комп’ютерні програми, база даних яких містить відомості з хімічного складу різних харчових продуктів і готових страв.

Перевагоюрозрахункових методів є швидкість оцінювання.

Недолікомрозрахункових методів є те, що результати мають усереднений, орієнтовний характер, оскільки не враховують коливань вмісту нутрієнтів у сировини залежно від сорту та категорії, кліматичних зон, пори року, умов зберігання, а також технологічних особливостей переробки, у т.ч. втрат вітамінів тощо.

Аналітичні методи

Застосування аналітичних методів оцінки стану харчування населення вимагає значно більших затрат часу, використання спеціальних приладів та реактивів, навичок хіміко-аналітичної та мікробіологічної роботи, проте ці методи не мають недоліків, притаманних розрахунковим методам, і дають більш точні результати.

Клініко-фізіологічні методи. Неадекватне надходження до організму нутрієнтів призводить до порушення функціонування різних органів і систем з подальшим розвитком станів передзахворювання, а далі – захворювання. Тому комплексне вивчення стану здоров'я людини – загальноклінічне обстеження – є важливим, хоча й непрямим методом оцінки забезпеченості організму нутрієнтами. Важливим інтегральним показником стану здоров'я населення є захворюваність, збільшення якої, порівняно з аналогічними середніми показниками, поряд з іншими даними може розглядатися як можливий наслідок незбалансованого харчування. Так, відхилення коефіцієнтів маса тіла/зріст маса тіла/вік, товщини шкірних складок та інших показників для досліджуваних дітей та підлітків від стандартних показників фізичного розвитку здорових дітей та підлітків того ж віку та статі, можуть вказувати на недостатню забезпеченість раціонів вітамінами. Про вітамінний статус організму можна судити також за результатами імунологічних тестів.

Недолік клініко-фізіологічного методу полягає у тому, що певні клінічні симптоми можуть бути ознакою недостатнього чи надлишкового надходження не одного, а кількох нутрієнтів. У зв’язку з цим правильне трактування отриманих результатів можливе лише у разі використання інших, більш специфічних фізико-біологічних методів вивчення забезпеченості людини певними нутрієнтами.

Фізіко-біологічні методи. Ці методи можна поділити на дві групи:

прямі – передбачають безпосереднє визначення концентрації нутрієнтів або їх форм або продуктів обміну у тканинах і рідинах організму (передусім, у крові та сечі),

функціональні (непрямі) – ґрунтується на оцінці ефективності тих біохімічних процесів, у яких даний нутрієнт бере безпосередню участь.

Наприклад, для оцінки забезпеченості організму вітамінами застосовують:

– тести, що передбачають визначення активності ферментів, коферментами яких є похідні цих вітамінів,

– визначення екскреції із сечею метілмалонової кислоти як показника достатності вітаміну В₁₂, ксантуренової кислоти як показника дефіциту вітаміну В₆ та ін.,

– фізіологічні тести такі, як оцінка швидкості адаптації до темряви як показника забезпеченості організму вітаміном А або дослідження міцності кровоносних капілярів як показника забезпеченості вітаміном С.