Фізіологічно функціональні інгредієнти

Фізіологічно функціональним харчовим інгредієнтом називають речовину чи комплекс речовин тваринного рослинного, мінерального чи мікробіологічного походження, аналогічні речовини, ідентичні натуральним, а також мікроорганізми, які входять до складу функціонального харчового продукту і здатні позитивно впливати на одну чи кілька функцій в організмі людини, а саме:

– обмін білків, жирів вуглеводів та мінеральних речовин із забезпеченням повного засвоєння мікронутрієнтів в організмі;

– робота ферментних систем за участю певних вітамінів і мікроелементів як кофакторів ферментів;

– утворення структури клітинних мембран;

– робота захисної антиоксидантної системи;

– процеси клітинного дихання;

– баланс електролітів;

– кислотно-лужний баланс;

– синтез, перетворення та активація гормонів;

– імунна активність організму;

– процеси кровотворення;

– згортання крові;

– репродуктивна функція;

– діяльність нервової системи;

– синтез сполучної тканини;

– процеси виведення з організму токсинів і ксенобіотиків;

– функціонування мікрофлори кишечнику.

Роль функціональних інгредієнтів в організмі, як правило, не обмежується однією функцією – вони можуть забезпечувати різноманітну фізіологічну дію.

Для того, щоб забезпечити реальну фізіологічну ефективність функціонального харчового продукту, функціональні інгредієнти мають відповідати таким вимогам:

– корисні властивості функціональних інгредієнтів мають бути науково обґрунтовані, для кожного виявлені фізіологічні ефекти;

– якщо використовується кілька функціональних інгредієнтів, має бути враховано їх можливу взаємодію та можливий синергічний чи антогоністичний ефект комплексного впливу на організм;

– норми щоденного вживання інгредієнта мають бути обґрунтовані фахівцями з медицини та харчування відповідно до чинного законодавства країни;

– функціональні інгредієнти мають бути фізіологічно безпечними;

– кожен інгредієнт повинен мати точно визначені фізико-хімічні характеристики, які достовірно визначаються спеціальними методами аналізу;

– використання функціональних інгредієнтів не повинно знижувати харчову цінність продукту.

З метою забезпечення оптимального харчування в останні роки уточнено адекватні та максимальні рівні вживання харчових і біологічно активних речовин відповідно до фізіологічних норм їх вживання для сучасної людини з урахуванням її статі, віку, фізіологічного стану, фізичного навантаження та деяких інших факторів.

Адекватні рівні вживання харчових речовин встановлюються на підставі розрахункових або експериментально визначених величин або оцінок вживання цих речовин групами практично здорових людей, для яких дане вживання з урахуванням показників здоров'я вважають адекватним.

Офіційним державним документом, що визначає адекватні (рекомендовані) рівні вживання харчових речовин населенням України, є Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 18.11.1999 № 272.

Верхній допустимий рівень вживання – найбільший рівень добового вживання харчових і біологічно активних речовин, який не несе небезпеки негативного впливу на стан здоров'я практично усіх представників популяції. Наприклад, адекватним рівнем вживання заліза є 15(чол.)…17(ж.) мг/добу, верхнім допустимим рівнем – 45 мг/добу. Для кофеїну ці величини становлять 50 і 150 мг/добу, для вітаміну С – 70(ж.)…80(чол.) і 700 мг/добу, молочного цукру лактози – 15 і 30 г/добу, b-каротину – 5 і 10 мг/добу, вітаміну А – 1 і 3 мг/добу. Зі збільшенням вживання речовини понад встановленої величини ризик негативного впливу зростає.