Морфофункціональні особливості організму жінок та їх вплив на рухові можливості

Статевий диморфізм значною мірою відображається, як на певних фізичних якостях жінок, так і на пристосуванні їх до фізичних навантажень. У жінок інші, ніж у чоловіків, пропорції тіла: тулуб відносно довший, кінцівки коротші, плечі вужчі, а таз ширший. Центр ваги тіла, що грає велику роль в механізмі рухів, у жінок знаходиться нижче, ніж у чоловіків. Тому рухові можливості жінок інші. Наприклад, вони легко виконують вправи на рівновагу і гнучкість, однак швидкість бігу у них менша, ніж у чоловіків.

У жінок менша, ніж у чоловіків, м'язова маса. Її вага не перевищує 32-35% від загальної ваги тіла, в той час як у чоловіків вага м'язів досягає 40-45%. Більш слабкий розвиток м'язів у жінок проявляється в більш низьких показниках сили м'язів кистей, спини, ніг і т.д. Жирова тканина у жінок, напроти, складає значну частину ваги тіла, досягаючи 28%, тоді як у чоловіків – біля 18%. М’язи та зв’язки у жінок більш еластичні, що забезпечує їм більшу рухомість у суглобах, м’якість і плавність у рухах. Водночас, при надмірних навантаженнях це частіше стає передумовою виникнення деформацій хребта чи стопи, ушкоджень опорно-рухового апарату.

Суттєво відрізняються у жінок, у порівняні з чоловіками, показники функціонального стану організму, зокрема, серцево-судинної і дихальної систем. Розмір серця у жінок на 10-15% менше чоловічого, хвилинний об'єм серця у спокої менше, а при фізичній роботі не досягає тих величин, які спостерігаються у чоловіків. У жінок менше і систолічний (ударний) об'єм серця, внаслідок чого серце у них, щоб забезпечити організм необхідною кількістю крові, змушене скорочуватися з більшою частотою. Тому частота пульсу в спокої і після одного і того ж навантаження у жінок більша, ніж у чоловіків, артеріальний тиск при цьому підвищується менше. Вміст гемоглобіну у крові на 1,5% менший у жінок, ніж у чоловіків, внаслідок чого й менші киснево-транспорті можливості крові. Частота подихів у жінок в спокої більша (20-24 за 1 хв.), що свідчить про меншу їх глибину. Життєва ємність легень менша. Максимальне споживання кисню у тренованих жінок в середньому дорівнює 3-4 л за 1 хв., в той час як у тренованих чоловіків – 4-5 л за 1 хв. Фізична працездатність у жінок складає не більше 60-80% такої у чоловіків. Адаптація до фізичних навантажень характеризується більшим напруженням кардіо-респіраторної системи, частіше зустрічаються атипові (патологічні) типи реакції, процеси відновлення протікають повільніше.

Як правило, у жінок більш збудлива нервова система, ніж у чоловіків. Процеси збудження у них перевалюють над процесами гальмування, відмічаються значно гостріші реакції на подразники, частіше спостерігаються психоемоційні зриви у несприятливих умовах, а також невротичні ознаки при перевтомі і перенапруженні.

Під впливом систематичних тренувань відмінності в показниках різних систем у жінок, у порівнянні з чоловіками, стають ще більш значними.

Морфофункціональні і психологічні особливості жіночого організму створюють передумови до занять певними видами спорту та ускладнюють досягнення в інших. Жінки, наприклад, з більшою легкістю виконують вправи, що вимагають гнучкості, почуття ритму, рівноваги, координації рухів, так як вправи такого типу адекватні фізіологічним особливостям жіночого організму. Напроти, вправи, що вимагають значної сили і витривалості, виконуються ними дещо гірше. Подібним вправам в програмах фізичного виховання жінок відведено менше місця, ніж у чоловіків.

При тренуваннях з одних і тих же видів спорту об'єм і інтенсивність навантажень у жінок повинні бути істотно нижчі, ніж у чоловіків. Методи тренування теж повинні розрізнятися. Недопустимим є змагання між спортсменами і спортсменками, оскільки це неминуче викличе у жінок перевантаження.

Тренувальний процес для хлопчиків і дівчаток не має статевих розбіжностей лише у дошкільному віці, який вважається періодом нейтральної статі. У подальшому, особливо у передпубертатному і пубертатному періодах, при плануванні фізичних тренувань слід враховувати статеві відмінності організму (В.В. Абрамов 1992; Л.Г. Шахліна, 2001).