Аеробну продуктивність та толерантність до фізичних навантажень

Фізична працездатність– це потенційна здатність людини проявляти максимум фізичного зусилля при статичній, динамічній та змішаній роботі.

При статичній роботі м'язове скорочення не пов'язане з рухом частин тіла. Скорочення м'яза, при якому він розвиває напругу і не змінює своєї довжини, називається ізометричним. Мірою статичної сили є максимум ізометричної напруги. Якщо зовнішній опір при м'язовому скороченні долається (підняття вантажу), то м'яз коротшає і відбувається рух. Максимальний опір, при якому м'язи долають на всьому шляху відповідний рух, є мірою концентричної сили і позначається як динамічна. При змішаній роботі присутнє поєднання ізометричної та ізотонічної напруги. У повсякденному житті і професійній діяльності людина використовує лише невелику частину своїх функціональних можливостей. На більш високому рівні вона проявляється в спорті, в боротьбі за життя, в небезпечних умовах, на межі фізичних можливостей людини. Таким чином, будь-який прояв фізичної працездатності і навіть «максимум зусилля» є умовною величиною й її слід розглядати як відносну.

Фізична працездатність є інтегративним проявом функціональних можливостей людини, входить в поняття його здоров’я і характеризується рядом об’єктивних факторів. До них належать: будова тіла і антропометричні показники; потужність і ефективність механізмів енергопродукції аеробним і анаеробним шляхом; сила і витривалість м’язів, нейром’язова координація; стан опорно-рухового апарату; нейроендокринна регуляція як процесів енергоутворення, так і використання наявних в організмі енергоресурсів; психічний стан. Даний показник відображає функціональний стан багатьох фізіологічних систем організму, однак в основному його застосовують для оцінки функціональних здібностей кардіо-респіраторної системи та системи енергозабезпечення. В таких випадках мається на увазі загальнафізична працездатність. В спортивній медицині розрізняють також спеціальну фізичну працездатність, яка залежить від спортивної спеціалізації й майстерності.

Тривалість механічної роботи на досить високому рівні пов`язана із забезпеченням м`язового масиву необхідною кількістю енергії. Оскільки найбільш оптимальним постачальником енергії в організмі є аеробний метаболізм, то загальна фізична працездатність значною мірою залежить від аеробних здібностей людини, тобто аеробної продуктивності.

Аеробна продуктивність – здатність організму споживати та засвоювати кисень навколишнього повітря. Вона істотно лімітує фізичну працездатність. Одним з основних її показників є максимальне споживання кисню (МСК) – тобто найбільша кількість кисню, яку людина здатна споживати за 1 хв. при інтенсивній м’язовий роботі. МСКпредставляє собою функціональний показник, який відображає здатність організму забезпечувати велику потребу тканин в кисні при найбільшій активації основних систем життєзабезпечення. Чим більша здатність організму використовувати кисень, тим вищі його функціональні й адаптаційні можливості, та, відповідно, рівень здоров’я.