Толерантність до фізичних навантажень

При проведенні будь-якого навантажувального тестування передусім обов’язково оцінюється такий показник, як толерантність до фізичних навантажень.

Толерантність до фізичних навантажень– це здатність людини виконувати інтенсивне фізичне навантаження без ознак перенапруження. Поява ознак перенапруження отримала назву «поріг толерантності».

Розрізняють клінічні, функціональні та електрокардіографічні ознаки порогу толерантності. При виникненні хоча б одної з ознак порогу толерантності навантаження необхідно негайно припинити. Крім того, не можна продовжувати тестування у випадках, коли виникають певні технічні труднощі, які не дозволяють здійснювати постійний контроль ЧСС, артеріального тиску або ЕКГ під час проби.

Клінічні ознаки порогу толерантності:

1. Скарги на ускладнене дихання, особливо під час видиху (що свідчить про можливий розвиток бронхоспазму), надмірна задишка або відчуття задухи.

2. Напад стенокардії, навіть якщо відсутні зміни на ЕКГ.

3. Виражена втома, слабкість, тенденція до зомління, запаморочення, потемніння в очах .

4. Виражена гіперемія (багровий колір обличчя) або різка блідість, можливо, ціаноз шкірних покровів, похолодіння кінцівок.

5. Надмірне потовиділення.

6. Порушення координації рухів (розхитування, нечітке виконання команд тощо).

7. Відмова обстежуваного від подальшого виконання тесту.

Функціональні ознаки порогу толерантності:

Зміни частоти серцевих скорочень:

1. Перевищення максимально допустимої ЧСС, яка визначається за формулами:

– у спортсменів: ЧСС макс. = 220 – вік (кількість років);

– у осіб, які не займаються спортом: ЧСС макс. = 200 – вік;

– у хворих та осіб похилого віку: ЧСС макс. = 180 – вік.

2. Раптове зменшення ЧСС при підвищенні потужності навантаження.

Зміни артеріального тиску:

1. Підвищення артеріального тиску до максимально допустимої межі:

– у спортсменів вище 240/120 мм рт.ст.,

– у осіб, які не займаються спортом, хворих та осіб похилого віку вище 200/100 мм рт.ст.

2. Незмінність або зниження систолічного АТ більше 25% від вихідного рівня при підвищенні потужності навантаження.

3. Суттєве зниження пульсового артеріального тиску.

Електрокардіографічні ознаки:

1. Порушення ритму серця (поява частої (1:10), політопної або ранньої екстрасистолії, пароксизмальної тахікардії, миготливої аритмії, тріпотіння передсердь чи шлуночків та ін.) або провідності серця (поява атріовентрикулярних або вентрикулярних блокад).

2. Зміни сегменту ST:

– горизонтальне або серпоподібне зниження сегменту більш 0,1 мВ протягом 0,08 сек. і більше;

– підйом сегмента більш 0,2 мВ у порівняні з записами у спокою.

3. Зміни зубця Т:

– виникнення загостреного і високого зубця Т із збільшенням його амплітуди більш ніж у 3 рази або на 0,5 мВ у порівнянні з вихідним у любому з відведень, особливо у відведенні V₄;

– зменшення вольтажу зубця Т більш 25% від вихідного.

4. Зміни зубця R:

– зменшення амплітуди зубця R не менш ніж на 50% від його величини у стані спокою;

– підвищення амплітуди зубця R в сполученні з депресією SТ.

5. Поглиблення та розширення зубців Q або QS.