Потужність 1-го навантаження W1 (кгм/хв.), яка рекомендується для визначення PWC170 у спортсменів з різною масою тіла та розвитком різних фізичних якостей

(за Карпманом В.Л. із співав., 1988; з доповненнями Михалюка Є.Л., 2004)

Серед спортсменів у 8,2% зустрічаються особи, що мають масу тіла менше, ніж 55 кг, майже 91,0% з них складають жінки. На основі емпіричних даних запропоновано при виборі потужності першого фізичного навантаження на велоергометрі спортсменам з масою тіла менше, ніж 55 кг керуватися наступними рекомендаціями: першу градацію по масі тіла, яку пропонує Карпман В.Л. зі співав. (1988) розширити і починати з 50 кг.

Потужність першого навантаження по групах видів спорту, відповідно для швидкісно-силових, складно-координаційних, ігрових та єдиноборств встановлювати на рівні 400 кгм/хв., а для видів спорту на витривалість – 540 кгм/хв. (Михалюк Є.Л., 2004).

Відмічено, що серед спортсменів високого класу у 28,6% зустрічаються особи, які мають ЧСС спокою на рівні 48-60 уд./хв., серед них 65,6% чоловіки та 34,4% – жінки. При проведенні субмаксимального тесту PWC₁₇₀ у спортсменів з брадикардією ЧСС після першого фізичного навантаження на велоергометрі становить 85-90 уд/хв., замість рекомендованої Карпманом В.Л. зі співав., (1988) – 100-120 уд./хв. Це призводить до вибору необґрунтованого збільшення потужності другого навантаження, збільшенню ЧСС наприкінці тесту більше, ніж 170 уд./хв. та помилкам у розрахунках фізичної працездатності. Щоб цього уникнути, потрібно збільшувати потужність першого навантаження на велоергометрі на 120-180 кгм/хв. (при ЧСС спокою 60-55 уд./хв.), а при ЧСС в межах 54-48 уд./хв. – на 180-240 кгм/хв.(Михалюк Є.Л., 2004).

У фізичній реабілітації при тестуванні хворих для попередження значного збільшення частоти серцевих скорочень, яке може бути шкідливим для здоров’я, використовують субмаксимальні тести з меншою потужністю навантажень, при яких ЧСС не перевищує 100-110 та 120-130 уд./хв., а потім результати перераховуються на 170, 150 або 130 уд./хв. При цьому потужність першого навантаження (залежно від стану здоров’я, віку і функціональних можливостей хворого) може коливатися від 0,25 до 1,0 Вт/кг.

Потужність другого навантаження збільшується в 1,5-2 рази (табл. 4.2). Це робить пробу практично доступною майже для всіх осіб, які займаються спортивними та оздоровчими тренуваннями, а також лікувальною фізичною культурою.

Таблиця 4.2

Потужність 2-го навантаження (W₂),

що рекомендується для визначення PWC₁₇₀

Степергометричний варіант тесту PWC₁₇₀. В даному варіанті частіше застосовується висота сходинки, рівна половині довжини ноги досліджуваного. Тому краще мати набір тумбочок різної висоти (15, 30, 40 см. і т.д.).

При застосуванні степ-тесту, виконана робота за одиницю часу може бути точно визначена за формулою (1):

W = P · h · n · 1,33 (1)

де: W – навантаження (кгм/хв.),

Р – маса тіла (кг), h – висота сходинки (м),

n – кількість підіймань за 1 хв.,

1,33 – поправочний коефіцієнт на фізичні витрати, пов’язані зі спуском зі сходинки, які складають 1/3 витрат на підіймання.

Оскільки один цикл складається з чотирьох кроків, 25 циклів відпові­дають темпові метронома, рівному 100 уд./хв. Отриманий результат фізичної працездатності в кгм/хв. для вираження у ватах (Вт), необхідно розділити на 6, оскільки 1 Вт = 6 кгм/хв.

Підібравши оптимальну висоту сходинки, пробу проводять у такій послідовності:

1. По таблиці знаходять індивідуальне число підйомів на сходинку в залежності від її висоти, маси обстежуваного і наміченої потужності першого навантаження;

2. Накладення електродів електрокардіографа для реєстрації пульсу наприкінці кожного навантаження (по інтервалу R-R електрокардіограми - ЕКГ);

3. Виконання першого навантаження (W₁) у темпі сходження один цикл за дві секунди протягом 5 хв. Запис ЕКГ для визначення пульсу (f₁) в останні 30 сек. п'ятої хвилини навантаження;

4. Відпочинок у положенні сидячи – 3 хв;

5. Виконання другого навантаження (W₂) протягом 5 хв. (по табл. визначається число сходжень і висота сходинки.) Темп – той самий. Запис ЕКГ аналогічний запису після першого навантаження.

Оцінку результатів тесту PWC₁₇₀ можна вести двома способами: графічним та математичним.

При графічному методі на осі ординат відкладають значення частоти пульсу (за хвилину), на осі абсцис – потужність роботи (в кгм/хв чи Вт). Відмічається значення потужності та частоти пульсу при першому та другому навантаженні. Отримані дві точки з’єднують прямою, яка продовжується до перетину з горизонтальною лінією, проведеною через значення частоти пульсу в 170 ударів. З точки перетину опускають перпендикуляр на вісь абсцис і визначають потужність роботи при частоті пульсу в 170 ударів (рис. 4.2).

Потужність навантаження (кгм/хв, Вт)

Рис. 4.2. Графічне визначення фізичної працездатності за тестом PWC_170.

Математичним методом РWC₁₇₀, який вважається більш точним, розрахунок даного показнику здійснюється за формулою (2), яка запропонована В.Л. Карпманом з співав. (1974):

PWC₁₇₀ = (2)

де: РWC₁₇₀ – потужність фізичного навантаження при ЧСС, що дорівнює 170 уд/хв.;

W₁ и W₂ – потужність першого і другого навантаження (Вт або кгм/хв.);

f₁ и f₂ – ЧСС наприкінці першого та другого навантаження.

При обстеженні ослаблених або хворих осіб для визначення фізичної працездатності нерідко, як зазначалось, обмежуються тестом меншої інтенсивності, доводячи навантаження до ЧСС 150 уд./хв. чи навіть до 130 уд./хв. В таких випадках у вищенаведену формулу, замість числа 170 необхідно поставити 150 або 130 і тоді тест буде називатися РWC₁₅₀ чи РWC₁₃₀.

Для оцінки отриманих результатів даної функціональної проби варто мати на увазі, що у молодих осіб, які не займаються спортом (чоловіків) РWС₁₇₀ звичайно досягає рівня 850-1100 кгм/хв. або 142-184 Вт, у жінок, відповідно – 450-850 кгм/хв. або 75-142 Вт. Проте більш інформативною є відносна величина РWС₁₇₀, яка припадає на 1 кг маси тіла. Ці величини відповідно дорівнюють у осіб, які не займаються спортом (чоловіків) 14,4 кгм/хв/кг або 2,4 Вт/кг, у жінок – 10,2 кгм/хв/кг або 1,7 Вт/кг, тобто на 30 % менше (В.Л.Карпман, зі співавт. 1988).

Існує думка, що фізична працездатність за тестом PWC₁₇₀ у більшості спортсменів перевищує аналогічний показник у осіб, які не займаються спортом. При цьому вказується, що є залежність величини фізичної працездатності від спрямованості тренувального процесу на розвиток тих або інших якостей, а саме: сили, швидкості, витривалості чи їх сполучень, наприклад, швидкості й сили, або спритності, швидкості й сили і т.д. (Михалюк Є.Л., 2001). Так, у представників видів спорту, які тренуються на витривалість PWC₁₇₀ в середньому досягає 23,0-24,0 кгм/хв/кг і більше, або 3,8-4,0 Вт/кг), тобто на 60-70% більше, ніж у осіб, які не займаються спортом.

Слід відмітити про статеві відмінності серед показників відносної фізичної працездатності у спортсменів, що можна здійснювати тільки за наявності строго однорідних груп, які враховують вік, спортивну кваліфікацію і конкретний вид спорту. При цьому ступінь відмінностей залежить від частки участі аеробних механізмів забезпечення м’язової роботи. Тобто у спортсменів, які розвивають якості швидкості й витривалості, а також тільки витривалості, статеві відмінності будуть більші, ніж у спортсменів, що розвивають якості сили й швидкості (Михалюк Є.Л., 2001).

Відносно впливу спортивної кваліфікації на фізичну працездатність слід зазначити, що такий зв'язок існує, особливо серед спортсменів, які розвивають якість витривалості, оскільки там фізична працездатність є ведучою. У видах же спорту, де на тлі середніх величин фізичної працездатності виявляється більше технічна сторона підготовки спортсмена, наприклад, кидок м’яча по воротах у гандболі, атакуючий удар у волейболі, прийом у боротьбі та ін., тобто його майстерність, залежність між фізичною працездатністю і кваліфікацією спортсмена носить не вірогідний характер. У спортсменів швидкісно-силових видів (важкоатлети, метальники та ін.), які мало приділяють уваги вдосконаленню загальної витривалості, фізична працездатність не залежить від спортивної кваліфікації (Михалюк Є.Л., 2001).

Найважливішою особливістю функціонального стану організму спортсменів, на відміну від осіб, які не займаються спортом, є закономірна динаміка PWC₁₇₀/кг в річному циклі підготовки. Взагалі, в цілому по окремих командах і спортсменах, спостерігається деяка закономірність, відповідно якої показники PWC₁₇₀/кг збільшуються від підготовчого періоду до змагального і потім знову знижуються до початку наступного підготовчого періоду. У одних спортсменів показники PWC₁₇₀/кг у змагальному періоді, стосовно до підготовчого, не змінюються, у інших же відзначаються статистично вірогідні зміни. Імовірно, це залежить від багатьох причин і, насамперед, від спрямованості тренувального процесу на розвиток фізичних якостей, кваліфікації спортсмена, а в ігрових видах спорту і від амплуа (воротар, нападаючий, тощо).

Тест Наваккі

Тест передбачає визначення часу протягом якого досліджуваний спроможний виконувати навантаження певної потужності, яка залежить від маси тіла даної особи. Величина початкового навантаження складає 1 Вт/кг. На подальших ступенях східчасто зростаючого навантаження без інтервалів відпочинку інтенсивність роботи поступово збільшується на 1 Вт/кг. Тривалість кожного ступеню 2 хв. (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Зміни потужності навантаження під час виконання тесту Наваккі

Тест проводиться до тих пір, поки досліджуваний може виконувати навантаження або до появи ознак порогу толерантності, перш за все максимально допустимої частоти серцевих скорочень, для чого, окрім раніше вищенаведених формул можна використовувати дані таблиці 4.3.

При обстеженні осіб середнього чи похилого віку, а також хворих величина початкового навантаження повинна складати ¼ Вт/кг.

Таблиця 4.3