Середні величини МСК у осіб, які не займаються спортом

Приблизно величину МСК можна розрахувати за формулою (9), яку запропонував Ж. Шеррер (1976):

мл/(хв · кг) (9)

Оцінка: Величина МСК залежить від виду вправ, маси задіяних у рух м’язів та функціонального стану організму. У чоловіків, які не займаються спортом, величини МСК знаходяться в межах 30-50 мл/хв/кг, а у жінок – 30-45 мл/хв/кг. У спортсменів величини МСК значно більші. Найвищі показники спостерігаються у лижників, бігунів-стайерів, велосипедистів, веслярів та інших спортсменів екстракласу, в тренувальному процесі яких розвивається якість витривалості. В них відносне споживання кисню досягає 80 мл/хв./кг і більше. При виконанні ними тренувального або змагального навантаження до роботи залучаються великі м’язові групи, які максимально навантажують систему транспорту кисню.

МСК залежить від генетичних чинників і визначається віком, статтю й статурою. Хлопчики і дівчатка раннього дитячого віку по МСК не розрізняються. У підлітковому віці цей показник більший у хлопчиків. Найвищий рівень МСК відмічений у дівчат віком 14-16 років і у юнаків 18-20 років. У дитинстві приріст споживання кисню йде паралельно збільшенню маси і довжини тіла. Зниження МСК у чоловіків починається з 25-30-річного віку і в 65 років зменшується приблизно на одну третину. У жінок величини МСК частіше не змінюються до 50 років, а потім зменшуються в тому ж темпі, що і у чоловіків. На величини МСК впливають зміни навколишнього середовища (температура, вологість) й відхилення у стані здоров’я.

Фізичні тренування впливають на зростання МСК по-різному. Величину відносного приросту МСК визначають, враховуючи, перш за все, його початковий рівень, режим і спрямованість тренувального процесу на розвиток тих або інших фізичних якостей. Чим вищий початковий рівень МСК, тим нижчий його можливий приріст у процесі тренування. В залежності від тренованих фізичних якостей і режиму тренувань, приріст МСК за середніми даними складає 40%, а за індивідуальними даними – 100%. У спортсменів протягом одного спортивного сезону коливання величин МСК не перевищують 15%.

Слід також зазначити, що за величинами РWC₁₇₀ і МСК, крім функціональних здібностей, можна визначати також клас працездатності (тобто професійну придатність) та групу інвалідності (придатність до трудової діяльності).

Визначення МСК має велике значення у спорті і, перш за все, при первинному відборі дітей для занять у видах спорту, розвиваючих якість витривалості. Крім того, цей показник є критерієм ефективності різних методів тренування, який дозволяє прогнозувати результати змагань. Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує визначення МСК як один з найнадійніших методів оцінки дієздатності людини.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте визначення загальної фізичної працездатності, аеробної продуктивності та толерантності до фізичних навантажень.

2. Назвіть особливості функціональних проб на зусилля (навантажувальних тестів).

3. Які існують показання та протипоказання для призначення навантажувальних тестів і стани, що потребують особливої уваги при тестуванні?

4. Які основні правила та умови проведення навантажувального тестування?

5. Перерахуйте види і початкову величину навантажень при проведенні навантажувальних тестів.

6. Назвіть клінічні та функціональні ознаки порогу толерантності до фізичних навантажень.

7. В чому різниця між прямими та непрямими методами визначення фізичної працездатності?

8. В чому полягає методика проведення та принципи розрахунку фізичної працездатності при виконанні тесту PWC₁₇₀ (при велоергометрії та степергометрії)?

9. Що таке тест Наваккі, яка методика його проведення та оцінка результатів тестування?

10. Коли застосовується тест Руф’є, яка методика його проведення та оцінка результатів?

11. Суть Гарвардського степ-тесту, методика його проведення та оцінка результатів?

12. Суть тестів Купера, методика їх проведення та оцінка отриманих результатів?

13. Що таке максимальне споживання кисню? Яким чином даний показник впливає на стан здоров’я?

14. Як розрахувати показник МСК за номограмою Астранда та за величиною PWC_170.?

Тестові завдання:

1. Абсолютним протипоказанням до проведення навантажувального тестування є:

A. Коронарна недостатність із частими нападами стенокардії

B. Серцева недостатність І а ст.

C. Поодинокі екстрасистоли

D. Артеріальна гіпертензія з артеріальним тиском 150/100 мм рт. ст.

E. Ожиріння ІІ ступеню

2. Фізіологічною передумовою для тесту PWC₁₇₀ є:

A. Зворотньопропорційна залежність між потужністю навантаження й ЧСС

B. Безперервне збільшення ЧСС у процесі виконання тестового навантаження

C. Досягнення ЧСС максимально припустимої величини

D. Стабілізація ЧСС при виконанні навантаження

E. Прямопропорційна залежність між потужністю навантаження й ЧСС

3. Функціональною ознакою досягнення порога толерантності до фізичних навантажень є:

A. Зниження ЧСС в момент виконання навантаження

B. Підвищення систолічного АТ до 180 мм рт.ст.

C. Підвищення ЧСС до 160 уд./хв.

D. Зниження діастолічного АТ до 55 мм рт.ст.

E. Синусова аритмія

4. Показаннями до проведення навантажувального тестування в клініці є всі, крім одного:

A. Оцінка функціонального стану й функціональних можливостей організму

B. Вибір і корекція рухового режиму

C. Диференціальна діагностика захворювань опорно-рухового апарата

D. Оптимізація індивідуальних програм фізичної реабілітації й оцінка їхньої ефективності

E. Визначення придатності до трудової діяльності

5. Клінічною ознакою досягнення порога толерантності до фізичних навантажень є:

A. Прискорене та глибоке дихання

B. Поява болю за грудиною

С. Підвищена пітливість

D. Помірна гіперемія обличчя

E. Підвищення ЧСС на 80% від вихідного рівня

(Правильні відповіді: 1 – А, 2 – E , 3 – А, 4 – С, 5 – В ).

Розділ 5