Графік 4. Середні загальні витрати короткого періоду і середні загальні витрати довгострокового періоду.

Позначимо середні загальні витрати протягом короткого часу АТС1(мале підприємство), АТС2(середнє підприємство), АТС3(велике підприємство), а середні загальні витрати довгострокового періоду АТСL (long)(графік 4).

В довгостроковому періоді всі витрати фірмами є змінними. В цьому періоді не діє закон спадаючої віддачі, тому що він виходить із зміни одного фактору виробництва і незмінності інших факторів.

В довгостроковому періоді використовують поняття “ефект (віддача) від масштабу виробництва”, що відображає приріст виробництва відносно приросту витрат всіх факторів виробництва (при умові, що шлях розвитку – пряма лінія).

Ефект (віддача) від масштабу виробництва може бути позитивним, постійним, негативним (віддача – зростаючою, постійною чи спадаючою).Зростання чи убування ефекту від масштабу виробництва пояснюють внутрішньою чи зовнішньою економією або неекономічністю.

Внутрішня економія від масштабу (позитивний ефект масштабу виробництва)означає, що розширення фірми до певного розміру підвищує спеціалізацію труда і управління виробництвом; дозволяє придбати і вигідно використати дороге сучасне обладнання, котре окупається лише при масовому виробництві; дозволяє здійснити утилізацію відходів.

Надмірне розширення фірми приводить до внутрішньої неекономічності (негативний ефект масштабу виробництва) – погана взаємодія підрозділів фірми, бюрократизм в керівництві.

Може бути й постійний ефект або віддача від масштабу виробництва.

Зовнішня економія для фірми і галузі пов’язана з гарним станом і дешевими послугами виробничої та соціальної інфраструктури, із зниженням цін на фактори виробництва. Погіршення цих умов викликає зовнішню неекономічність для фірми і галузі.

В довгостроковому періоді фірма здійснює розширення виробництва, виходячи з мінімізації середніх загальних витрат в короткому періоді. Крива середніх загальних витрат тривалого періоду є дотичною до кривих середніх загальних витрат короткого періоду (торкається їх, але не перетинає). Її форма відбиває спочатку позитивний, а потім негативний ефект масштабу виробництва - знижуються, а потім зростають середні загальні витрати тривалого періоду. Якщо б спостерігалась постійна віддача від масштабу, то між цими ділянками АТСL була б ще й ділянка кривої – паралельна осі абсцис. Криві середніх загальних витрат і граничних витрат тривалого періоду мають менший нахил, у порівнянні з відповідними кривими витрат короткого періоду.

Мінімальний ефективний розмір виробництва – найменший обсяг виробництва, при якому фірма може мінімізувати свої довгострокові середні загальні витрати. Для кожної галузі він свій.

Питання.

Досконала конкуренціяприпускає наявність великої кількості незалежних виробників, котрі продають однорідну, стандартну продукцію в таких обсягах, що ніхто з них не може вплинути на ринкову ціну. Цілком конкурентна галузь– це така галузь, що складається тільки з досконалих конкурентів.

Наступний крок в аналізі раціональної поведінки фірми – досконалого конкурента: визначення обсягу виробництва, при якому досягається максимальне перевищення загального доходу фірми над загальними витратами і фірма буде отримувати максимальний економічний прибуток.

Кожна додаткова одиниця товару, що виробляється фірмою, додає до загального доходу граничний доход (або додатковий доход), а до загальних витрат граничні витрати (або додаткові витрати). Якщо граничний доход більше, ніж граничні витрати, то економічний прибуток зростає. І навпаки, якщо граничні витрати починають перевищувати граничний доход, то економічний прибуток зменшується.

Отже, максимум економічного прибутку фірми буде досягнутий при обсязі виробництва, коли буде рівність граничного доходу і граничних витрат: MR = MC.Будь-якій фірмі – і досконалому, і недосконалому конкуренту – є сенс розширювати виробництво до тієї оптимальної крапки, в якій фірма переходить у положення рівноваги, досягається рівність граничного доходу і граничних витрат, максимізується економічний прибуток.

Тільки для досконалого конкуренту принцип максимізації економічного прибутку можливо сформулювати інакше: максимум економічного прибутку досягається при рівності ринкової ціни товару і граничних витрат (Р = МС). Це пояснюється тим, що досконалий конкурент не контролює ринкову ціну, продає товар по ціні, що надається ринком, і для нього ціна одиниці товару та граничний доход – одна й та ж величина ( Р = MR ).

Рівновагу фірми – досконалого конкуренту у короткому періоді можливо показати таким чином:

Графік 5. Визначення обсягу виробництва, при якому досягається максимальний економічний прибуток фірми – досконалого конкуренту в короткому періоді, на основі граничного доходу (МR) і граничних витрат (МС) фірми.

Оптимальний обсяг виробництва Qm, коли у фірми буде максимальний економічний прибуток, показує крапка М, в якій МR = МС = Р. Економічний прибуток з одиниці продукції показує відрізок МN (різниця між Р і АТС для цього обсягу виробництва), а максимальний економічний прибуток від усього випуску показує заштрихований прямокутник (добуток його сторін).

Economic profit: EP = (P –ATC) · Q = TR – TC = P · Q – ATC · Q

Фірма – досконалий конкурент протягом короткого періоду може опинитися в 3-х різних ситуаціях в залежності від зміни ринкової ціни (ці ситуації можуть стосуватися різних фірм цієї галузі в залежності від рівня їх витрат.

1. При ринковій ціні Р1 (нижче за мінімальні середні змінні витрати) фірма не зможе компенсувати навіть мінімальні АVС (крапка С), тому їй нема сенсу працювати – вона лише збільшить свої збитки. Таку фірму називають заграничною.

2. При ринковій ціні Р2 ,що дорівнює мінімальним АVС, фірма знаходиться на межі ринку, вирішує питання: залишитися на ринку чи вийти з нього. Таку фірму називають граничною.

3. Всі фірми, в яких мінімальні АVС менші за ринкову ціну, називають дограничними фірмами. Між ними є і прибуткові фірми з нормальним та економічним прибутками.

При ринковій ціні Р3, що дорівнює мінімальним АVС, фірма забезпечує нормальну винагороду всім факторам виробництва, в тому числі “нормальний прибуток” як плату за підприємницьку здібність. Це догранична фірма з нормальним прибутком.

При ринковій ціні Р4, що перевищує мінімальні середні загальні витрати (ATC), фірма не тільки компенсує всі свої витрати, але й отримує економічний прибуток. Це – догранична фірма з економічним прибутком.

Графік 6. Умови прибутковості та збитковості фірм – досконалих конкурентів у короткому періоді; гранична, догранична та загранична фірми

Правило рівності граничного доходу і граничних витрат, що характеризує рівновагу фірми дозволяє визначити обсяг виробництва, при якому збитки будуть мінімальними, якщо ринкова ціна буде в інтервалі між Р3 і Р2 (Р2 < Р < Р3). Хоча при такій ціні фірма і не зможе компенсувати загальні витрати, але їй вигідніше працювати, ніж припинити виробництво, бо вона може мати збиток менший, ніж її постійні витрати, тобто компенсувати їх хоча б частково (якщо виробництво = 0, фірма закривається, то збиток = постійним витратам). Така поведінка фірми має сенс лише у короткому періоді (можливі зміни ринкової ціни, витрат фірми) в тривалому періоді фірма не буде функціонувати при постійному перевищенні середніх загальних витрат понад ринковою ціною.

З урахуванням цієї обставини, правило МR = Р = МС треба уточнити: фірма – досконалий конкурент буде максимізувати прибуток або мінімізувати збитки в короткому періоді, виробляючи такий обсяг продукції, коли МR = Р = МС, за умови, що ринкова ціна перевищує мінімальні середні змінні витрати.

Крива граничних витрат фірми, починаючи з крапки С і вище відбиває приріст пропозиції у зв’язку з підвищенням ринкової ціни. Крива СВА – це крива короткотермінової індивідуальної пропозиції фірми.

Якщо сумувати по горизонталі криві короткотермінової індивідуальної пропозиції всіх фірм, то ми отримаємо більш пологу криву пропозиції всієї галузі. Крапка конкурентної рівноваги для галузі в короткостроковому періоді знаходиться у крапці перетину кривих галузевої пропозиції і галузевого попиту.

В такій ситуації на ринку нема дефіцитів або надлишків товару, що могли б сприяти зміні ринкової ціни і загальної кількості продукції.

Рівновага галузі у короткому періоді характеризується наявністю заграничних, граничних і дограничних фірм. Всі вони мають однакові граничні витрати, орієнтуються на певну ринкову ціну, але відрізняються по структурі і величині загальних витрат, а також по величині прибутку або збитків.

Вже в короткому періоді проявляється тенденція до припинення діяльності заграничних фірм.

5 питання. В довгому періоді в галузі залишаються фірми, що були в короткому періоді дограничними без збитків, тобто отримували нормальний прибуток, а деякі ще й економічний прибуток. Заграничні фірми вже залишили цей ринок. В довгому періоді фірми з нормальним прибутком є граничними тому, що всі витрати – змінні.

Наявність в певній галузі дограничних фірм з економічним прибутком приваблює сюди нові фірми, що збільшує ринкову пропозицію певного товару і викликає зниження ринкової ціни. Граничні фірми будуть перетворюватися в заграничні і їх виштовхнуть з ринку більш успішні фірми. Процес появи в галузі нових фірм і витиснення деяких старих фірм завершиться лише тоді, коли буде неможливо отримати економічний прибуток, тобто в галузі будуть лише граничні фірми з нормальним прибутком.

Чистий монополіст визначає ціну і обсяг виробництва, що максимізують економічний прибуток, виходячи із своїх витрат і попиту. Оскільки чистий монополіст представляє всю галузь, його крива попиту — це крива галузевого попиту. Поняття “крива пропозиції” не використовується в умовах будь-якого ринку з недосконалою конкуренцією тому, що для недосконалих конкурентів ціни не задає ринок, а вони самі їх контролюють у тому чи іншому ступені. У монополіста крива попиту має від’ємний нахил, що відбиває збільшення продажу продукції при зниженні ціни.

Крива граничного доходу (MR) монополіста і крива попиту на його продукцію (DD) починаються з однієї крапки на вертикальній осі (граничний доход від першої одиниці товару дорівнює ціні), але далі крива граничного доходу монополіста проходить нижче за криву попиту, це відбиває падіння граничного доходу нижче за рівень ціни тому, що при зниженні ціни додаткової одиниці товару монополіст втрачає при продажу попередніх одиниць товару, які він міг продати дорожче (витрати втрачених можливостей). Тому граничний доход від n-ої одиниці товару дорівнює ціні n-ої одиниці мінус втрати на попередніх одиницях товару із-за зменшення ціни.

MR n = P n – ∆P ∙ Q n-1

де ∆P = P n-1 – P n

Наприклад, монополіст 6 одиниць товару може продати по 100 грн. Якщо він хоче продати 7 одиниць, то йому доведеться знизити ціну на 2 грн.

MR 7-ї од. = 98 – 2 х 6 = 86 (грн.)

Монополісти вживають цінову дискримінацію, щоб зменшити розрив між ціною і граничним доходом. Цінова дискримінація означає, що монополісти враховують купівельну спроможність клієнтів, еластичність їх попиту на товар чи послугу і встановлюють різні ціни для певних груп клієнтів — нижчі, якщо в них менші доходи і більш еластичний попит, і вищі — у протилежному випадку (більш високі ціни на білети у бізнес класі для робітників фірм і більш низькі ціни, в тому числі скидки, для інших верств населення, зокрема, родин).