2 страница. Графік 2.10. Модель встановлення рівноважної ціни.

0 Q

Графік 2.10. Модель встановлення рівноважної ціни.

Р - ціна;

Q - обсяг попиту та обсяг пропозиції;

C - точка рівноваги;

- рівноважна ціна;

- рівноважний обсяг попиту та пропозиції;

-ціни, при яких встановлюється дефіцит та надлишок;

, - обсяги попиту та пропозиції, при яких визначається дефіцит та надлишок.

Якщо ціна буде нижчою, ніж , надлишок попиту буде піднімати її вгору (конкуренція покупців) і створювати дефіцит товару (коли попит більше пропозиції); якщо ціна буде вищою, ніж рівноважна , пропозиція перевищить попит, створиться надлишок товару (конкуренція продавців, адже пропозиція буде більше попиту), внаслідок чого ціна буде знижуватися до рівня рівноваги (див. графік 2.10).

Умови сталої рівноваги на ринку розглядалися такими відомими вченими-економістами, як А.Маршалл і Л.Вальрас.

Загальновизнаний на сьогодні метод Л.Вальраса розглядає криві попиту та пропозиції як кінцеві точки горизонтальних прямих, які відповідають обсягам попиту чи пропозиції при даній ціні (тобто ціна розглядається як незалежна змінна, а кількість товару – як залежна). А.Маршалл розглядав їх як кінцеві точки ряду вертикальних ліній, кожна з яких відповідає ціні, за якою дана кількість товару виробляється і споживається (тобто А.Маршалл розглядає кількість товару як незалежну змінну, а ціну - як залежну змінну) (див. графік 2.11).

А) б)

Графік 2.11. Механізм формування рівноважної ціни:

а - за Л.Вальрасом (модель Л.Вальраса);

б - за А.Маршаллом (модель А.Маршалла).

Метод Л.Вальраса засновується на зміні динаміки ціни в напрямку досягнення стану рівноваги, тоді як підхід А.Маршалла базується на зміні динаміки обсягів товару; тобто Л.Вальрас розробив «модель коригування ринкових цін», тоді як А.Маршалл - «модель коригування випуску».

11. Вплив податкового тягаря на надлишки виробника і споживача

Споживчий надлишок (виграш споживача, рента споживача) -це різниця між ціною, яку споживач готовий заплатити за дану одиницю товару, та ціною, яку він реально платить за цей товар. На графіку 2.12 він зображений площиною фігури P_maxEP_E.

Якщо Е – точка рівноваги, то ціна, за якою продаються та купуються товари, - Р_Е, а обсяг проданого товару дорівнює Q_Е. Відповідно, сукупний дохід (виторг) дорівнює TR = P_E • Q_E. Сукупні витрати виробника дорівнюють площині фігури 0P_minEQ_E.

Надлишок виробника (виграш виробника, рента виробника) – це різниця між ринковою ціною і ціною, за якою виробник готовий був продати дану одиницю товару. Тобто це різниця між сукупним доходом (0P_ЕEQ_E) та сукупними витратами (0P_minEQ_E). На графіку 2.12 надлишок виробника зображений площиною фігури Р_ЕЕР_min.

Держава може регулювати ціни, вводити податки і таким чином змінювати в той чи інший бік надлишок виробника.

Взаємна вигода від торгівлі ( загальний виграш суспільства) – це сума надлишків споживача та виробника.

Сплачують виробники

Q

Графік 2.13. Розподіл податкового тягаря

D – крива ринкового попиту

S₁ – крива ринкової пропозиції до встановлення державою податку

S₂ – крива ринкової пропозиції після встановлення державою податку

		- частина надлишку виробника, яку він сплачує державі у вигляді податку - частина надлишку споживача, яку він сплачує державі у вигляді податку - втрати суспільства від податкового тягаря

12. Поняття еластичності. Цінова еластичність попиту. Фактори цінової еластичності попиту.

Еластичність - це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної змінної, її здатність реагувати на цю зміну.

Еластичність попиту відносно ціни (цінова еластичність попиту) показує, наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни.

При визначенні рівня еластичності попиту практичне значення мають не абсолютні величини, а відносні. Тому:

де -цінова еластичність попиту;

ΔQ - зміна обсягу попиту;

ΔР — зміна ціни.

Якщо зміна ціни на 1% викликає зміну обсягу попиту більшу, ніж 1%, — маємо еластичний попит. ( > 1, графік 3.1,а).

Якщо зміна в ціні на 1% приводить до зміни в обсязі попиту меншої, ніж 1%, — маємо нееластичний попит. ( < 1, графік 3.1,в).

Якщо зміна в ціні на 1% приводить до зміни в обсязі попиту теж на 1%, — маємо попит одинично-еластичний, коли =1 (це означає, що попит зростає (або падає) відповідно до зміни ціни) (графік 3.1,б).

Q Q

А) б) в)

а) еластичний попит

б) одинично-еластичний попит

в) нееластичний попит

Графік 3.1. Еластичний попит, одинично-еластичний попит, нееластичний попит.

Якщо зміна цін не викликає ніякої зміни попиту (тобто =0), тоді ми маємо досконало нееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала зміна цін викликає нескінченне розширення попиту (тобто = ∞), тоді ми маємо досконало еластичний попит (див. графік 3.2).

Р

0 Q

Графік 3.2. Полярні випадки еластичності.

- досконало нееластичний попит;

- досконало еластичний попит;

- коефіцієнт еластичності попиту за ціною.

Фактори цінової еластичності попиту:

1) Важливість товару для споживача(попит на предмети розкошу – еластичний, на предмети першої необхідності – нееластичний ).

2) Рівень замінюваності товару (чим більше товарів-замінників, тим еластичніший попит на даний товар).

3) Питома вага товару в доході споживача(чим вона більша в бюджеті споживача, тим більша буде еластичність попиту на товар).

4) Фактор часу (попит на товар більш еластичний у довгостроковому періоді).

Цінова еластичність впливає на обсяг загальної виручки від продажу даної кількості товару. Якщо попит нееластичний, загальна виручка продавця змінюється у тому ж напрямку, що і ціна товару. Якщо попит еластичний, зміни загальної виручки продавця і ціни товару мають протилежну спрямованість. Якщо попит характеризується як одинично-еластичний, тоді загальна виручка залишається такою ж, як і була до зміни ціни товару.

В умовах ринкової економіки існує тісний зв’язок між еластичністю попиту, змінами цін і витратами покупця, які в свою чергу, формують виручку (доход) продавця. Доход визначається як:

TR = P • Q, (3.5)

де Р – ринкова ціна

Q – обсяг попиту.

На основі коефіцієнта еластичності попиту за ціною можна визначити динаміку загальних витрат споживача та загальної виручки (доходу) виробника при зміні ціни. Наприклад, як зміниться виручка виробника і витрати споживача при збільшенні ціни, якщо попит на даний товар еластичний. Розмірковуємо так: еластичність попиту означає, що при зміні ціни, величина обсягу попиту змінюється вищими темпами порівняно з ціною, тобто при зростанні ціни обсяг попиту скорочуватиметься вищими темпами, ніж відбувається її зростання. Отже, загальна виручка виробника та загальні витрати споживача будуть скорочуватися.

На основі таких міркувань можна зробити висновок: продавець зацікавлений підвищувати ціну, якщо попит нееластичний, і знижувати, якщо попит еластичний. Знаючи величину коефіцієнта еластичності, можна таким чином визначити необхідний розмір зміни ціни з метою підвищення доходів продавця або економії витрат споживача (табл. 3.1).

13. Перехресна еластичність попиту. Еластичність попиту за доходом

Перехресна еластичність попиту визначає ступінь чутливості споживчого попиту на один товар (х) залежно від ціни на інший товар (у).

або

де - перехресна еластичність попиту;

- зміна обсягу попиту товару х;

- зміна ціни товару у.

Якщо > 0, - це означає, що обсяг попиту на товар х змінюється в прямій залежності від ціни на товар у, і товари х і у можуть бути взаємозамінні у вжитку, тобто є товарами-субститутами.

Якщо < 0, - це означає, що обсяг попиту на товар х змінюється у від'ємній залежності від ціни на товар у, тобто коефіцієнт перехресної еластичності має від'ємне значення, а товари х і у є товарами-комплементами, тобто доповнюють один одного.

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності дорівнюватиме 0 ( = 0), тоді товар х і товар у виступають на ринку як незалежні, невзаємопов'язані товари.

Еластичність попиту за доходомпоказує рівень зміни обсягу попиту на товар, що досягається внаслідок зміни величини доходу споживача.

Еластичність попиту на товар за доходом споживача визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни доходу споживача.

або

де - еластичність попиту за доходом;

- зміна доходу (Іncomе);

I - доход;

- зміна обсягу попиту.

14. Еластичність пропозиції. Фактори, що впливають на еластичність пропозиції.

Еластичність пропозиції показує зв’язок між зміною ціни товару і обсягом його пропозиції.

Цінова еластичність пропозиції визначається співвідношенням відсоткової зміни обсягу пропозиції відносно відсоткової зміни ціни:

:

Цінова еластичність пропозиції також, як і цінова еластичність попиту, буває еластичною, нееластичною, одинично-еластичною, абсолютно еластичною та абсолютно нееластичною.

Чутливість обсягу пропозиції до зміни ціни позитивна, в той час як чутливість обсягу попиту до зміни ціни на товар - від'ємна.

Фактори, що впливають на еластичність пропозиції:

- можливості заміщення факторів виробництва;

- фактор часу (чим довший період часу, який може бути використаний для зміни обсягу пропозиції, тим більша її еластичність).

15. Основи теорії поведінки споживача

Мета споживацького вибору - максимізація задоволення потреб споживача, але ресурси споживача, як і будь-якого іншого суб’єкта, обмежені відносно його бажань.

Поведінка споживача – це процес формування попиту споживачів на різноманітні товари та послуги.

Фактори, що визначають поведінку споживача:

- уподобання;

- доход (бюджет);

- ціни на товари.

Споживча рівновага– це ситуація, в якій споживач не може збільшити загальну корисність, що отримує за даного бюджету, використовуючи менше грошей на купівлю одного блага й більше – на купівлю іншого.

Моделювання процесу прийняття рішення споживачем охоплює три етапи:

- визначення індивідуальних смаків та уподобань;

- визначення його можливостей виходячи з його доходу та ринкових цін на блага;

- суміщення бажань споживача з його можливостями, тобто визначення імовірного вибору , що максимізує добробут споживача.

Для моделювання першого етапу теорії вводиться поняття корисностіяк суб’єктивної цінності певного товару для споживача у певний момент часу. Відомі два підходи до вимірювання корисності – кількісний та порядковий.

Кількісний (кардиналістський) підхіддо корисностіпередбачає, що корисність може мати кількісний вимір, тобто визначається функціонально. Функція корисності показує залежність від загальної кількості споживаних благ:

U = ƒ (X,Y),

де U – рівень корисності;

X,Y – кількості спожитих благ.

Порядковий (ординалістський) підхіддо корисності передбачає можливість оцінювати тільки те, якому набору благ віддається перевага, а не кількісну різницю в корисності. Тобто споживач упорядковує різні набори благ відповідно до власних смаків. В основу ординалістського підходу лежать такі умови, за яких споживач надає перевагу певним товарам та послугам.

Система переваг споживача включає:

1) Здібність до ранжування альтернатив.

* Це здібність людей ранжувати альтернативні комбінації товарів та послуг у тому порядку, який характеризує різний рівень задоволення від їх споживання.

* Якщо є дві альтернативи, споживач може або віддати перевагу одній з них, або не розрізняти їх між собою.

2) Транзитивність потреб споживача.

* Це послідовність задоволення потреб, певний логічний зв'язок між різними ступенями задоволення потреб.

* Якщо споживач віддає перевагу набору А перед набором В, а набору В перед набором С, це означає, що набір А має перевагу перед набором С.

* Транзитивність означає узгодженість у відданні переваги.

3) Ненасичуваність, тобто більша кількість товару має перевагу над меншою.

* Споживач завжди захоче отримати більшу кількість товару, а не меншу, якщо товари якісні.

* Потреби в товарах та послугах не можуть бути цілком насиченими.

4) Субституціональність,тобто споживач згоден відмовитись від невеликої кількості блага А, якщо йому запропонують замінити більшою кількістю блага-субститута.

5) Спадна гранична корисність. Гранична корисність будь-якого блага зменшується зі збільшенням загальної кількості , яку споживач має.

За ординалістською теорією поведінка споживача визначається за допомогою кривої байдужості.

16. Корисність. Функція корисності

Корисність U (Utіlіtу) — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг. Для вимірювання корисності використовують умовні одиниці – ютілі.

Функція корисності — це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач.

Функція корисності може бути представлена як

,

де U - корисність;

- кількість товару х, що споживається, за певний період;

- кількість товару у, що споживається, за певний період.

Ступінь корисності певної кількості блага (або певного набору благ) оцінюється величиною іншого блага (еталонного), якою особа здатна пожертвувати заради отримання заданої кількості блага (або набору благ), корисність якого оцінюється. (Отже, чим більша жертва, на яку здатний індивід заради отримання певного набору благ, тим більша корисність цього набору).

Загальна корисність tu(Тоtаl Utіlіtу) - це задоволення , що пов’язане з споживанням набору даного виду. Але зростання загальної корисності уповільнюється зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність.

Гранична корисність mu (Маrgіпаі Utіlіtу) - це приріст корисності від споживання додаткової одиниці товару чи послуги у даний момент часу.

Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається (графік 4.1).

Сукупна корисність tu, яка визначається як сума граничних корисностей, зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і меншою мірою. Це означає, що гранична корисність (mu) — додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару - знижується.

Перший закон Госсена: із збільшенням обсягу споживання певного блага загальна корисність індивіда зростає, а гранична зменшується.

u

tu

mu

0 Q

Графік 4.1. Графічне зображення першого закону Госсену

Антиблага – це блага, що мають від’ємну корисність (наприклад, забруднення повітря).

Існують нетрадиційні випадки корисності (графік 4.2):

а) функція сукупної корисності антиблага (максимальна корисність спостерігається при його відсутності);

б) функція зростаючої граничної корисності (наприклад, колекціонування);

в) функція граничної корисності, яка спочатку зростає, а потім знижується (наприклад, ліки).

tu mu mu

Антиблаго 0 Q 0 Q

А) б) в)

Графік 4.2 Нетрадиційні випадки функції корисності

ПАРАДОКС СМІТА: Якщо ціна товару залежить від його корисності, то чому блага, що мають у нормальних умовах найвищий ефект (хліб, молоко, вода), мають нижчу ціну, ніж товари, корисність яких для людини досить відносна (діаманти)?

Парадокс Сміта розв’язується наступним чином: споживаючи воду, люди доходять до таких способів її споживання, коли корисність останньої її одиниці, тобто гранична корисність, дуже низька. Таким чином, загальна корисність від води дуже велика, але ціна встановлюється не по загальній корисності, а по граничній.

17. Крива байдужості. Карта байдужості.

Переваги споживача можуть бути представлені у графічній формі.

Крива байдужості - це крива, що показує різноманітні комбінації двох товарів (послуг), цінність яких для споживача однакова, тобто вони мають однакову корисність.

Графік 4.3. Крива байдужості.

U - крива байдужості;

- обсяг споживання товару x,

- обсяг споживання товару у.

Карта кривих байдужості – це множина кривих байдужості, що показують різні рівні корисності (графік 4.4).

Графік 4.4. Карта кривих байдужості.

- обсяг товару х,

- обсяг товару у,

, , - криві байдужості.

Властивості кривих байдужості:

1. Віддається перевага наборам товарів на тих кривих байдужості, які найбільш віддалені від початку координат.

2. Криві байдужості не перетинаються

3. Мають від'ємний нахил.

18. Гранична норма заміщення

Гранична норма заміщення (Mаrginal Rate of Substitution) визначає, від якої кількості товару у споживач згоден відмовитись, щоб отримати ще одну додаткову одиницю товару х, залишаючись на тій же кривій байдужості.

зменшується по мірі того, як товар у заміщується товаром х.

Зменшення граничної норми заміщення при переміщені вздовж кривої байдужості донизу є важливою передумовою формування кривої байдужості. У міру того як товар х заміщує товар у, крива байдужості стає менш крутою.

Бюджетне обмеження

Бюджетна лінія — це множина точок, що показує різні комбінації двох товарів чи послуг (споживацьких наборів),які може придбати споживач за даними цінами у межах свого доходу (див. графік 4.5).

Рівняння бюджетного обмеження:

,

де I - доход споживача;

P - ціна товару х;

P - ціна товару у;

Q - кількість товару х;

Q - кількість товару у.