4 страница. Сукупний (валовий) дохід визначається як вся сума виручки від продажу продукції.

Сукупний (валовий) дохід визначається як вся сума виручки від продажу продукції.

TR=P·Q,

де TR - валовий дохід;

Р - ціна;

Q - кількість продукції.

Середній дохід - визначається діленням валового доходу на кількість продукції.

.

В умовах досконалої конкуренції AR=P.

Граничний дохід - додатковий дохід, який є результатом продажу ще одної одиниці продукції:

В умовах досконалої конкуренції MR=AR=P.

Постійні витрати - ТFC(Fixed Cost) - це витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від випуску продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукція зовсім не випускається.

С

ТFC

С₁

Q

Графік 7.1. Графік постійних витрат

Q - обсяг випуску продукції

C – витрати

C

C₁

C₂

AFC

0 Q₁ Q₂ Q

Граф. 7.2. Крива середніх постійних витрат

Середні постійні витрати AFC (Average Fixed Cost) - це кількість постійних витрат виробництва (ТFC), що припадає в середньому на одиницю випуску продукції (Q)

AFC=ТFC/Q.

При збільшенні обсягів продукції з Q₁ до Q₂ середні постійні витрати зменшуються.

Амортизація основного капіталу - це процес перенесення вартості основного капіталу по мірі зносу на продукцію, що виробляється з його допомогою, та використання цієї вартості для послідуючого відтворення основного капіталу.

Амортизаційний фонд - це сума зносу основного капіталу, що призначена для заміщення його вартості.

Види зносу:

1. Фізичний – повне перенесення вартості основного капіталу на виготовлену продукцію.

2. Моральний - втрата основним капіталом частини вартості, яка не переноситься на вартість продукту, що створюється. Основна причина морального зносу - високі темпи науково-технічного прогресу.

Види морального зносу:

- Здешевлення елементів основного капіталу на основі зростання продуктивності праці.

- Поява нових, більш ефективних засобів праці, використання яких здешевлює виготовлення продукції.

Таким чином, функціонуючий основний капітал частково знецінюється.

Основні методи амортизації:

Метод рівномірного прямолінійного списання вартості, коли вартість елементів основного капіталу списується рівними частками протягом всього періоду експлуатації.

Недолік цього методу - нейтральність щодо НТП, в умовах якого основний капітал швидко старіє морально.

Метод прискореної амортизації, коли в перші роки експлуатації нових засобів праці на амортизацію списується частина їх вартості, значно вищу за ту, що пропорційна строку служби. Якщо в перший рік вона відноситься до повної вартості основного капіталу, то в наступні роки - до залишкової вартості.

Основні переваги від методу прискореної амортизації:

1) Страхування від втрат внаслідок знецінення основного капіталу під впливом НТП.

2) Зростання конкурентоспроможності, тому що прискорене нагромадження більшої частки амортизаційного фонду в перші два роки дозволяє отримати більш ефективне устаткування. Отже, з підвищенням продуктивності праці знижуються витрати виробництва, покращується якість товарів, що випускаються.

3) Амортизаційні відрахування - гроші, які можуть принести додатковий дохід чи відсоток на вкладений капітал, чи при розміщенні у той чи іншій сфері бізнесу як підприємницький дохід.

4) Прискорене списання основного капіталу на поточні витрати виробництва в початковий період експлуатації сприяє більш швидкому перетворенню виробничого капіталу в грошовий.

5) Скорочуються розміри оподаткованого прибутку та відповідно зменшуються податкові платежі підприємств державі. Суми, що включаються у амортизаційний фонд, не оподатковуються та залишаються у розпорядженні підприємств.

Змінні витрати ТVC (Variable Cost) - це витрати виробництва, які залежать від випуску продукції і змінюються залежно від збільшення або зменшення обсягу виробництва.

С

ТVC

0 Q₁ Q

Графік.7.3. Крива сукупних змінних витрат

При досягненні оптимального випуску продукції (в точці Q₁) спостерігається відносна економія змінних витрат. Але при подальшому розширенні виробництва відбувається нове зростання змінних витрат, тому що збільшення випуску потребує більш швидкого зростання витрат порівняно із зростанням виробництва. Це виходить з закону спадної граничної дохідності.

Середні змінні витрати AVC (Average Variable Cost) - це кількість змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції:

AVC=ТVC/Q

AVC - середні змінні витрати

ТVC - змінні витрати

Q - випуск продукції

Середні змінні витрати виробництва сягають мінімального значення у випадку досягнення оптимального випуску продукції.

C

AVC

0 Q₁ Q

Графік. 7.4. Крива середніх змінних витрат

Сукупні витрати TC (Total Cost) - це витрати, які характеризують сукупність постійних і змінних витрат виробництва фірмою у короткостроковому періоді при виробництві продукції.

Сукупні витрати (TC) є функцією від випуску продукції (Q):

TC=f(Q)

Сукупні витрати являють собою суму постійних і змінних витрат:

TC=ТFC+ТVC,

де TC - сукупні витрати;

ТFC – сукупні (валові) постійні витрати;

ТVC – сукупні (валові) зміні витрати.

Для того щоб побудувати графік сукупних витрат, необхідно побудувати лінію, яка буде сумою кривих сукупних постійних та сукупних змінних витрат.

C TC

ТVC

ТFC

Q

Графік. 7.5. Криві сукупних витрат

Середні сукупні витрати ATC (Average Total Cost) - це кількість сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.

ATC=TC/Q,

де ATC - сукупні середні витрати;

TC - сукупні витрати

Q - випуск продукції

чи ATC = AFC+AVC = (ТFC+ТVC)/Q

C ATC

AVC

AFC

Q

Граф. 7.6. Криві середніх витрат

Граничні витрати MC (Marginal Cost) - це приріст сукупних витрат фірми, пов’язаний з виробництвом додаткової одиниці продукції.

де - граничні витрати

- приріст сукупних витрат

- приріст випуску продукції

.

Із цього рівняння видно, що постійні витрати не впливають на величину граничних витрат. Граничні витрати є похідною функцією в короткостроковому періоді тільки від змінних витрат:

Граничні витрати показують: на яку величину зростуть витрати фірми у зв’язку зі збільшенням виробництва на одну одиницю продукції.

C

MC

Q

Графік. 7.7. Крива граничних витрат

Крива граничних витрат у короткостроковому періоді має U-подібну форму і характеризує величину приросту змінних витрат, необхідних для випуску додаткової одиниці продукції. Форма кривої граничних витрат обумовлена законом спадної дохідності.

30. Витрати у короткостроковому та довгостроковому періодах. Ефект масштабу.

C ТС

a

ТVC

ТFC

Q

MC

AC

ATC

А

AVC

AFC

а

Q

Графік. 7.8. Взаємозв’язок кривих витрат в короткостроковому періоді

У короткостроковому періоді всі витрати діляться на постійні та змінні.

В точці а, де крива граничних витрат (MC) має мінімальне значення, крива сукупних витрат (TC) має перегин, тобто вона з випуклої стає опуклою. Після точки а при кожному значенні величина буде зростати.

Крива граничних витрат (МС) перетинає криві середніх сукупних (АТС) і середніх змінних витрат (AVC) в точці їх найменших значень.

Крива середніх сукупних витрат (АТС) - опукла: при малих обсягах виробництва АТС зменшується в точці А, де АТС = МС, значення АТС мінімальне і фірма оптимізує виробництво з огляду на мінімізацію витрат.

Мінімізація витрат у довгостроковому періоді - основне завдання, яке реалізується шляхом зміни всіх факторів з урахуванням кон’юнктури ринку. Криві витрат у довгостроковому періоді показують мінімальні витрати виробництва будь-якого обсягу продукції, коли всі фактори виробництва є змінними.

В межах довгострокового періоду постійні витрати не мають місця!

ATC

ATC₁ АTC₅

АTC₂ ATC₃ ATC_4­

0 Q₁ Q₂ Q₃ Q₄ Q

Рис. 7.9. Крива середніх витрат в довгостроковому періоді

Крива довгострокових середніх витрат складається з частин кривих короткострокових витрат стосовно підприємств різного розміру, між якими фірма могла б робити свій вибір. Кожна точка кривої вибору показує величину найменших витрат виробництва одиниці продукції для кожного даного обсягу виробництва з умовою, що фірма мала досить часу, щоб зробити всі необхідні зміни в розмірах підприємства.

Спочатку певний час розширення виробничих потужностей буде супроводжуватися зниженням середніх сукупних витрат. Але в кінці кінців введення все більших і більших потужностей призведе до зростання АТС. Перпендикулярні лінії до горизонтальної осі показують ті обсяги виробництва, при яких фірмі слід змінювати розмір підприємства, щоб забезпечити собі найнижчі витрати виробництва на одиницю продукції. Крива довгострокових витрат проходить по дотичній до безмежної кількості короткострокових АТС.

У довгостроковому періоді закон спадної віддачі не діє, тому що умовою його дії є незмінність кількості одного з ресурсів, тоді як у довгостроковому періоді допускається зміна кількості всіх ресурсів.

Позитивний ефект масштабу пояснює спадаюча частина кривої довгострокових середніх витрат. Цей ефект має місце, коли обсяг випуску продукції фірмою збільшується у пропорції, яка перевищує пропорцію збільшення витрат на ресурси. Наприклад, коли обсяг випуску продукції збільшується більш, ніж у два рази, при подвоєнні виробничих факторів.

AC AC

Позитивний Постійна Від’ємний Q

ефект віддача від ефект

масштабу росту масштабу масштабу

Рис. 7.10. Ефекти від масштабу.

Причини, що призводять до позитивного ефекту масштабу:

- спеціалізацією праці

- спеціалізацією керівного персоналу

- ефективним використанням капіталу (малі фірми обмежені в коштах при купівлі високопродуктивного устаткування і не мають можливості його ефективно використовувати).

- виробництво побічних продуктів (впровадження безвідходної технології).

Від’ємний ефект масштабу пояснює зростаючу частину кривої довгострокових середніх витрат. Цей ефект має місце тоді, коли зростання обсягу продукції відбувається у меншій пропорції, ніж зміна витрат на ресурси. Основна причина виникнення цього ефекту пов’язана з певними проблемами в керівництві, що виникають у спробі ефективно контролювати та координувати діяльність фірми, яка перетворилась у великомасштабного виробника.

Постійна віддача від росту масштабу показує відрізок, протягом якого середні довгострокові витрати будуть незмінними. В його межах певне збільшення кількості всіх ресурсів (наприклад, на 10%) викликає пропорційне збільшення обсягу виробництва на такий же самий відсоток (на 10%). Тобто середні витрати не змінюються.

31. Оптимальна виробнича потужність та мінімально ефективний розмір виробництва

Позитивний чи від’ємний ефект масштабу є важливими факторами, що визначають структуру кожної галузі.

Мінімальний ефективний розмір підприємства - це найменший обсяг виробництва, при якому фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати.

Якщо відрізок постійної віддачі при рості масштабів виробництва достатньо великий, то порівняно великі і малі фірми можуть існувати в одній галузі, мінімізувати свої витрати і бути однаково життєздатними.

AC АС AC АС

AC

AC

0 Q₁ Q₂ Q 0 Q 0 Q

а) Для великих і б) Для природної в) Для малих

малих фірм монополії фірм

Рис. 7.11. Види кривих довгострокових середніх витрат

Природна монополія - це така ринкова ситуація коли мінімізація витрат виробництва одиниці продукції досягаються при наявності однієї-єдиної фірми, що виробляє даний продукт чи послугу.