Причини виникнення передпатологічних та патологічних станів при фізичних навантаженнях

Причини, які призводять до виникнення передпатологічних та патологічних станів в процесі занять фізичною культурою та спортом поділяють на дві великі групи:

1. Не пов’язані безпосередньо із заняттями фізичними вправами:

1) негативні впливи зовнішнього середовища (переохолодження, перегрівання, висока вологість та ін.);

2) наявність вогнищ хронічної інфекції (хронічного тонзиліту, гаймориту, холециститу, каріозних зубів та ін.), які послаблюють захисні сили організму і погіршують адаптацію організму до фізичних навантажень;

3) допуск до занять фізичними вправами осіб з наявністю граничних станів або прихованої патології внаслідок недостатньо точної їх діагностики чи недооцінки лікарем виявлених порушень, особливо таких як передгіпертонічні стани, синдроми з’єднувально-тканинної дисплазії (в т.ч. аневризми серця і крупних судин; вади серця, додаткові хорди лівого шлуночка) та ін.

2. Пов’язані із заняттями фізичними вправами:

1) неправильна організація та методика тренувань, насамперед, застосування надмірних фізичних навантажень;

2) недостатнє відновлення після тренувань чи змагань;

3) початок тренувань без попереднього лікарського обстеження; допуск до тренувань у хворобливому стані або нехтування рекомендаціями лікаря;

4) не дотримання термінів відновлення тренувань і змагань після перенесених захворювань, особливо таких, як грип, ангіна та ін.; наслідки закритих травм (навіть незначних) голови, грудної клітини, живота;

5) неправильна поведінка осіб, що займаються фізичною культурою та спортом (порушення режиму тренувань і відпочинку, неякісне харчування, шкідливі звички (зловживання алкоголем, паління та ін.), дисимуляція (прихованість) скарг при захворюваннях, поєднання інтенсивних тренувань з напруженою фізичною чи розумовою діяльністю або навчанням, іспитами тощо;

6) несприятливі санітарно-гігієнічні умови місць тренувань чи змагань;

7) погане матеріально-технічне забезпечення навчально-тренувального процесу.

Перевтома

Виконання будь-якого фізичного навантаження завжди супроводжується втомою. Втомає фізіологічним явищем, яке в нормальних умовах після завершення роботи проходить само по собі.

Перевтома – це крайній ступінь стомлення, який виникає при накопиченні явищ втоми, коли організм протягом певного часу повністю не відновлюється від одного тренувального заняття або змагання до іншого.Перевтома не відноситься до патологічних станів, а представляє собою передпатологічний стан. Передпатологічні стани – це початкові форми порушення у роботі органів або систем, які перебігають без суб'єктивних відчуттів, але з об'єктивними ознаками порушення функцій. Вони досить часто не впливають на спортивну працездатність, але мають тенденцію до переходу в патологію, якщо своєчасно не застосовуються адекватні профілактичні або відновні заходи. Такі стани представляють собою загальний генералізований процес, який знаходиться на певній межі між нормою і патологією. В його основі лежить перенапруження основних механізмів регулювання функціональних систем організму. Під час занять фізичною культурою та спортом перевтома найчастіше розвивається при застосуванні надмірних навантажень, після перенесених захворювань, у випадках, коли тренування співпадають з напруженою фізичною чи розумовою діяльністю, внаслідок дії хронічного або гострого стресу, при порушеннях режиму та ін.

Перевтома характеризується більш тривалішим, ніж звичайно, збереженням після фізичних навантажень відчуттям втоми, супроводжується погіршенням самопочуття, сну, нестійким настроєм, небажанням тренуватися. Фізична працездатність може в цілому залишатися без істотних змін або трохи знижуватися. Проте, стають помітними ускладнення при утворенні нових рухових навиків та при виконанні складних тактичних задач, з'являються технічні погрішності, можуть знижуватись спортивні результати, подовжується відновлювальний період після дозованих фізичних навантажень.

Для усунення перевтоми необхідно знизити інтенсивність тренувальних навантажень, надати додаткові дні для відпочинку або посилити відновні заходи (повноцінне харчування, вітамінізація, нормалізація режиму, масаж, гідропроцедури тощо). Також доцільними є зміна обстановки та активний відпочинок. У разі, якщо перевтому своєчасно не ліквідувати, вона може стати причиною хронічного фізичного перенапруження, насамперед, центральної нервової системи, що в подальшому може зумовити розвиток такого патологічного стану, як перетренованість.