Вміст деяких мінеральних речовин у овочах північних регіонів України

Примітки: 1. Результати хімічного аналізу овочів.

2. Дані таблиць хімічного складу ( « – » - дані відсутні).

Низький рівень забезпеченості йодом є основною причиною значної розповсюдженості йоддефіцитних захворювань у дітей. За даними скринінгового обстеження дітей ендокринологами Наукового центру радіаційної медицини, проведеною спільно з Інститутом гігієни та медичної екології ім. Марзеєва АМН України у 2004 році, тиреоїдна патологія виявлена у 62% дітей, а з 1990 по 2004 рік тільки в с.Старе Село прооперовано з приводу раку щитоподібної залози 14 дітей. Це найгірший показник захворюваності з усіх регіонів України.

У 140 дітей Овруцького району, у яких визначили вміст йоду в сечі, також спостерігається середній дефіцит. Добова екскреція складає, в середньому (47,7±14,1) мкг×добу^-1. Звертає увагу на себе той факт, що у 15 дітей (10,7%) вміст йоду в сечі не перевищує 20 мкг×добу^-1, тобто характеризує значну, тяжку недостатність йоду. Подібні результати отримано при обстеженні дітей 25 шкіл Малинського району Житомирської області: тяжкий дефіцит йоду виявлено у 6 % школярів, помірний – у 28 %, легкий – у 43 % і лише 23 % дітей забезпечені йодом. Зоб I та II ступеня виявлено у 56,6 % обстежених дітей.

У дітей Носівського району Чернігівської області картина не краща: у 9 % дітей – тяжкий дефіцит йоду, у 25 % - помірний, у 50 % - легкий і лише 16 % дітей забезпечені йодом. Дещо краще, але далеке від бажаного, забезпечення йодом у дітей Макарівського району Київської області: у 9,2 % - тяжкий дефіцит, у 41,9 % - помірний, у 36 % - легкий і 12,9 % дітей забезпечені йодом.

Враховуючи дані про надходження в організм йоду з харчовими продуктами, екскрецію йоду з сечею у дітей, а також скринінгового обстеження дітей, можна зробити висновок про недостатню забезпеченість населення цих сіл таким важливим мікроелементом, як йод.

Населення Поліського регіону і дотепер зазнає радіаційного опромінення на відносно високому рівні. Практично це внутрішнє опромінення радіоцезієм за рахунок споживання продуктів місцевого виробництва. Крім того, назріла нагальна необхідність визначення забезпеченості населення й іншими мікроелементами, що впливають на кровотворну та ендокринну системи, зокрема залізом, селеном, міддю, цинком, кобальтом тощо.

Світовий та вітчизняний досвід засвідчує, що найбільш ефективним і доцільним з економічної, соціальної, гігієнічної і технологічної точок зору заходом кардинального вирішення проблеми є розробка і налагодження виробництва різноманітних спеціальних харчових продуктів, додатково збагачених дефіцитними нутрієнтами до рівня, що відповідає фізіологічним потребам людини. При цьому, недоцільно збагачувати продукт лише одним, найбільш дефіцитним нутрієнтом.

Збагачення харчових продуктів - це серйозне втручання в традиційно складену структуру харчування людини, необхідність якого продиктована об’єктивними змінами способу життя, набору і харчової цінності використовуваних харчових продуктів. Тому збагачення має бути тільки на основі чітко сформульованих, науково обґрунтованих і перевірених практикою медико-біологічних і технологічних принципів, які буде розглянуто у наступній темі.