Внесок українських вчених у розвиток біохімії

В Україні існує ряд всесвітньо відомих центрів біохімічних досліджень -Київський, Львівський і Харківський. Біохімічні дослідження проводяться в спеціалізованих науково-дослідних інститутах (Інститут біохімії АН України, Київ; інститут фізіології і біохімії тварин, Львів), їхніх філіалах, у біохімічних відділах і лабораторіях усіх біологічних, медичних та сільськогосподарських НДІ, на кафедрах біохімії вузів, у біохімічних відділах біологічних, медичних та ветеринарних республіканських, обласних і районних лабораторій. У 1958 р. з ініціативи О. В. Палладіна в Україні створено Українське біохімічне товариство (УБТ). Раз на 5 років УБТ проводить з'їзди біохіміків України, на яких підводяться підсумки біохімічних досліджень за даний проміжок часу і намічаються плани роботи на наступні роки.

Українські вчені зробили вагомий внесок у створення і розвиток світової біохімії. Харківський вчений О. Я. Данилевський по праву вважається засновником вітчизняної біохімії. Ним детально вивчені білки органів і тканин, створена теорія будови білкової молекули, виділені окремі ферменти (трипсин і амілаза), в чистому вигляді вперше добуто антиферменти (антипепсин і антитрипсин), закладені основи біохімії харчування людини. Його земляк В. І. Палладій (1859- 1922) створив теорію дихання рослин, встановив окремі закономірності обміну білків у цитоплазмі. О. В. Палладій (1885-1972) створив перший вітчизняний підручник з біохімії (1924), який витримав 25 видань українською та іншими мовами світу; був президентом АН України (1946-1962). Він та його учні виконали ряд фундаментальних досліджень з усіх розділів біохімії, насамперед з нейрохімії, біохімії м'язової тканини, білків, вітамінів (М. Д. Курський, Я. В. Бє-лік, Д. Л. Фердман, Р. В. Чаговець, А. М. Утевський, М. Ф. Гулий, Д. О. Мельничук, В. П. Комісаренко, Г. X. Мацука та ін.). Світовий авторитет українській біохімії принесли дослідження львівського вченого Я. О. Парнаса (1889-1949), співавтора схеми анаеробного розщеплення вуглеводів Ембдена - Мейергофа - Парнаса і ініціатора використання в біохімії ізотопного методу. І. Я. Горбачевський(1854 - 1942) був професором Українського університету у Відні і Українського університету в Празі. Вперше синтезував (1882) сечову кислоту з сечовини і гліцину; відкрив фермент ксантиноксидазу; створив теорію, яка пояснювала причини захворювання на пелагру; був автором чотиритомного курсу хімії і фізіологічної хімії українською і чеською мовами (1924), ініціатором створення української хімічної термінології. В. О. Беліцер (1906-1988) встановив, що процеси накопичення клітиною макроергічних сполук пов'язані з перенесенням електронів у дихальному ланцюзі. В. І. Вернадський (1863-1945), автор тріади грунт-рослина-тваринний організм, був першим пре­зидентом АН України (1919). Він та його школа виконали ряд фундаментальних досліджень з біогеохімії. Його послідовником був одеський учений В. В. Ковальський (1899-1984), який створив першу карту біогеорайонування території колишнього СРСР.

У науково-дослідних інститутах та на кафедрах біохімії вузів України проводиться комплекс теоретичних і прикладних досліджень з різних розділів біохімії. Найвагоміших успіхів досягли керівники різних напрямів біохімічних досліджень, спрямованих на підвищення продуктивності і якості продукції сільськогосподарських тварин, здійснюваних львівською біохімічною школою С. 3. Гжи-цького (І. Д. Головацький, Ф. Ю. Палфій, П. 3. Лагодюк, В. Г. Яно-вич, С. Й. Кусень, І. А. Макар, Г. І. Калачнюк, С. М. Паєнок та ін.). Ряд фундаментальних досліджень по вивченню механізмів регуляції біосинтезу білка і підвищенню рівня продуктивності сільськогосподарських тварин проводить київська біохімічна школа під керів­ництвом М. Ф. Гулого (Д. О. Мельничук, Г. X. Мацука та ін.). Значних успіхів у вивченні особливостей обміну речовин у домашньої птиці, великої рогатої худоби та свиней досягнуто харківською біохімічною школою (О. С. Савронь, О. В. Чечоткін, В. І. Воронян-ський та ін.), біохімії та обміну макро- і мікроелементів, біохімічної екології та хімічної архітектоніки нервової системи -білоцер⁷'' ківськими біохіміками (В. Г. Герасименко та ін.). Цінні для біохімії дослідження проводяться також в інших сільськогосподарських вузах та науково-дослідних інститутах України.

Значний внесок у розвиток сучасної біохімії внесли і продовжують активно працювати великі зарубіжні біохімічні школи і напрями: в Росії-С. Є. Северина, О. І. Опаріна, В. О. Енгельгардта, О. О. Браунштейна, Ю. А. Овчинникова, О. О. Баєва, В. В. Ковальського, М. О. Шманенкова, М. М. Шемякіна, М. М. Климова та ін., у Білорусі-Н. М. Островського, у Латвії-Я. В. Пейве, Узбекистані - О. Г. Халмурадова, Польщі - Т. Барановського, І. Ю. Хеллера, у Чехії - Ф. Шорма і Б. Кейля, у СІЛА - Л. Ріда, В. Санаді, К. Хьорса, С. Мура, У. Стейна, К. Аніксена, І. Бьюкенена, Е. Чаргаффа, І. Девідсона, Д. Дейвіса, А. Корнберга, С. Очоа, Дж. Уотсона, М. Уілкінса, У. Г. Корана, Л. К. Полінга, А. Ленінд-жера, Д. Гріна та ін., в Англії - Т. М. Лоурі, Д. К. Кендрю, М. Ф. Перутца, X. Кребса, Р. Пітерса, Ф. Кріка, Ф. Сангера, Д. Філліпса та ін., в Японії - Ф. Егамі, М. Койке та ін., у Франції - Ф. Жакоба і Ж. Моно, у ФРН - О. Варбурга, Ф. Лінена та ін., у Швеції-Т. О. Касперсона і X. Теореллі, Л. Ернстера, в Угорщині - Ф. Штраубе, в Італії - А. Россі-Фенеллі та ін.

Великі завдання стоять перед біохімією на сучасному етапі її роз-витку. Інтереси людства висувають перед біологічними науками завдання, спрямовані на з'ясування суті явища життя, розкриття біологічних закономірностей розвитку органічного світу, вивчення фізики і хімії живого, розробку різних способів управління життєвими процесами, зокрема обміном речовин, спадковістю та напрямленими змінами організмів, біохімічного контролю екологічної обстановки.