Економічна сутність та концептуальні основи консолідації. Об’єднання підприємств

Консолідація – об’єднання окремих груп, осіб, організації у боротьбі за власні цілі , злиття двох чи декілька фірм, підприємств

Термін «консолідація» походить від пізньолатинського сопsolidate (соп - з, разом + solidate - ущільнювати, зміцнювати, зношувати). Аналіз енциклопедичних, словникових, довідкових видань та інтернет-пошук за пошуковим словом «консолідація» свідчать, що цей термін найчастіше вживають щодо таких понять, як консолідація позик (боргів), законодавства, прибутку, валюти, звітності, цінних паперів (акцій), біржового курсу, підприємств, податків, сплати податків, а також щодо соціальної та економічної консолідації .

Консолідація інформації є процесом перетворення даних на інформацію, а інформації на знання, які слугують для прийняття управлінських рішень. Найголовнішою особливістю консолідації інформації є орієнтація на споживача. Консолідація властива і обліково- аналітичній інформації.

Рівнями такої консолідації є:

· узагальнення поточних даних;

· консолідація у звітності (фінансовій, податковій, статистичній) підприємства;

· консолідація у звітності об’єднань підприємств; консолідація за регіонами або галузями економіки;

· консолідація на рівні держави;

· консолідація на рівні міжнародних об’єднань.

Для підприємства актуальність консолідації розрізнених даних зростає зі збільшенням самого підприємства, оскільки це зумовлює як появу нових джерел інформації, так і збільшення кількості споживачів інформації.

Однією з характеристик ринкової економіки є інтеграція госпо­дарської діяльності економічних суб'єктів. Форми інтеграції різно­манітні, але найбільшого поширення набула корпоративна група, яка створюється шляхом об'єднання підприємств.

Об'єднання підприємств поєднує разом чисті активи двох або більше підприємств в одну облікову одиницю. Історично популярність об'єднань бізнесу знаходиться під впливом еко­номічного та політичного клімату. Відповідно, ступінь діяль­ності щодо об'єднання і цілі бізнесу, які слугують об'єднанню, є об'єктом змін. Наприклад, для другої половини XIX ст. характерною була екстенсивна діяльність по об'єднанню, яка стиму­лювалась удосконаленням систем транспорту та зв'язку і мала спрямування на побудову горизонтальної інтеграції (horizontally integrated) бізнесових одиниць (в об'єднання вступали компанії з однаковим типом продукції або продажем однакового осно­вного продукту) з широким контролем над деякими галузями. Об'єднання в цей період в основному мали місце у високих об­сягах, продовженні процесів та посиленні капітальних галузей таких як виробництво харчів, сталі, нафти, де скорочувалися значні витрати і були отримані переваги в розподіленні.

Серед стимулюючих факторів, що лежать в основі горизон­тальної інтеграції, слід виділити такі:

1) прагнення усунути конкуренцію, завдяки чому контроль виробництва та постачання приводить до створення моно­польних умов, щоб установлювати ціни незалежно від кон­куренції;

2) прагнення використати ціноутворення для витиснення кон­курента з бізнесу, щоб можна було його придбати за низькою ціною;

3) прагнення контролювати як перевезення товарів з одного місця на інше, так і ціни перевезень, щоб привести конку­рента в руки монополіста;

4) прагнення придбавати засоби виробництва за низькими цінами або взагалі безкоштовно, як наприклад, земельні гранти;

5) прагнення контролювати суди і таким чином працювати без правових обмежень;

6) прагнення контролювати фінансові ресурси.

Серед переваг вертикальної інтеграції варто виділити такі:

1) кращий контроль якості, побудований на отриманні безпо­середньо зворотного зв'язку від складальної лінії;

2) краще управління запасами - планування поставок у міру необхідності;

3) звільнення від завищених цін;

4) доступ до капіталу, необхідного для покриття затрат на авто­матичні складальні лінії та виробниче устаткування;

5) доступ до захищених технологій через патенти та торгові мар­ки, які сприяють легальному монопольному ціноутворенню.

Аналізуючи історичний аспект розвитку об'єднань підприємств, можна окреслити основні причини, які лежать в основі утворення об'єднань:

1) можливість активно експлуатувати виробничий механізм, який склався історично, та ефективні схеми продаж компа­нії - цілі;

2) забезпечення складами постачальників та покупців, додатко­вими виробничими ресурсами, включаючи кваліфікований виробничий персонал і групу кваліфікованих менеджерів;

3) диверсифікація виробництва (Диверсифика́ция — изменение, разнообразие; расширение ассортимента выпускаемой продукции и переориентация рынков сбыта, освоение новых видов производств с целью повышения эффективности производства, получения экономической выгоды, предотвращения банкротства);

4) видозміна організаційної структури ринку за незмінних кон­куруючих сил;

5) зовнішнє розширення привабливіше та ефективніше порів­няно з внутрішнім розширенням;

6) економія на масштабі виробництва.

Термін «об'єднання підприємств» (business combination) у різних джерелах інтерпретується по-різному. Американські економісти Джоел Дж. Сіегел (Joel G. Ciegel) та Джей К. Шим (Jae K. Shim) наводять таке визначення об'єднання підприємств: «З'єднання підприємства з одним або декількома акціонерними або неакціонерними компа­ніями в єдину облікову одиницю, яка продовжує види діяльності, якими ці компанії займалися до об'єднання»

Англійський економіст Крістофер Ноубc (Christifer Nobes) об'єднання підприємств визначає як «американське висловлювання для опису придбання та злиття за участю двох та більше компаній» [129, с. 45].

Російський економіст, д.е.н. Федоров Б.Г. категорію «об'єднання бізнесу» (business combination) не відділяє від категорії «злиття» (mer­ger). Так, він приводить визначення «злиття» (merger): «злиття: злиття двох і більше компаній для утворення нової компанії через взаємний обмін простими акціями (не оподатковується податками), придбан­ня (поглинання) однією компанією акцій іншої або консолідацію компаній шляхом утворення нової, яка придбаває їх чисті активи; юридичним визначенням злиття є ситуація, коли одна з компаній зберігається як юридична особа після злиття» [180, с. 114].

У Міжнародному стандарті фінансової звітності (МСФЗ) 3 «Об'єднання бізнесу», який набув чинності для об'єднання, що мало місце 31 березня 2004 р. або пізніше, об'єднання підприємств визначається «як об'єднання окремих господарських одиниць або бізнесу в одну звітну одиницю». При цьому бізнесом (business) є «інтегрований набір діяльностей та активів, якими керують з ме­тою забезпечення доходу для інвесторів або зниження витрат чи інших економічних вигід, прямо або пропорційно його учасникам або утримувачам страхового полісу» [118, c. 328]. Звичайно бізнес включає ресурси, процеси, які до них застосовуються, та кінцевий результат, який використано або буде використано для отримання доходів. Якщо в сукупності діяльностей та активів, що придбава- ються, присутній гудвіл, припускається, що така сукупність є біз­несом.

В МСФЗ 3 наведено визначення звітної одиниці (Reporting Entity), як господарської одиниці, для якої існують користувачі, що спира­ються на фінансову звітність цієї одиниці для отримання інформації, яка буде корисною для прийняття рішень щодо розподілу ресурсів.

Відповідно до МСБО 22 «Об'єднання підприємств», який втратив чинність з введенням в дію МСФЗ 3 «Об'єднання бізнесу», об'єднання підприємств розглядалось як об'єднання окремих під­приємств в одну господарську одиницю в результаті приєднання одного підприємства до іншого або отримання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого підпри­ємства [117, с. 546].

Порядок відображення в обліку і звітності придбання інших підприємств та/або об'єднання видів їх діяльності, гудвілу, який виник при придбанні, а також розкриття інформації про об'єднання підприємств та/або видів їх діяльності в Україні регулюється ПСБО 19 Об’єднання підприємств

Гудвіл - перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань на дату придбання.

Дата придбання - дата, на яку контроль за чистими активами і діяльністю підприємства, що купується, переходить до покупця.

Дочірнє підприємство - підприємство, яке перебуває під контролем материнського (холдингового) підприємства.

Дата угоди - дата досягнення домовленості між учасниками про об'єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності.

Ідентифіковані активи та зобов'язання - придбані активи та зобов'язання, які на дату придбання відповідають критеріям визнання статей балансу, встановлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс".

Контроль - вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства або підприємництва з метою одержання вигод від його діяльності. { Абзац сьомий пункту 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 756 від 31.05.2008 }

Материнське (холдингове) підприємство - підприємство, яке здійснює контроль дочірніх підприємств.

Немонетарні активи - всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

Об'єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності - поєднання окремих підприємств та/або видів їх діяльності в одне підприємство з метою одержання доходів, зниження витрат або отримання економічних вигод у інший спосіб. Поєднання може відбуватися шляхом приєднання одного підприємства (його компонента) до іншого, придбання всіх чистих активів (деяких чистих активів), прийняття зобов'язань або придбання капіталу іншого підприємства з метою одержання контролю одним підприємством над чистими активами та діяльністю іншого підприємства. Якщо об'єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності контролюється тією самою стороною (сторонами) до і після поєднання і цей контроль не є тимчасовим, то це не є об'єднанням підприємств та/або видів їх господарської діяльності.

Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Частка меншості - частина чистого прибутку (збитку) та чистих активів дочірнього підприємства, яка не належить материнському підприємству (прямо або через інші дочірні підприємства).

Чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань.

Визначення об'єднання підприємств ґрунтується на організацій­ній формі об'єднання.

«Одна з можливих форм - це власне злиття двох компаній, коли перша автоматично приймає на свій баланс усі активи та зобов'язання іншої. Подібна операція повинна отримати підтримку щонайменше 50% акціоне­рів кожної компанії (Стандарти корпорації і закони штатів США інколи встановлюють більш високий відсоток голосів, необхідних для ухвалення такої операції).

Друга форма - це просто покупка акції компанії - цілі з оплатою готівкою, акціями або іншими цінними паперами. В цьому випадку покупець нерідко домовляється з акціонерами компанії, що купу­ється на індивідуальній основі. Менеджери компанії - цілі (target company) можуть взагалі залишитися ні до чого. Зазвичай, покупець розраховує на їхню підтримку та ухвалення, проте, наштовхнувшись на супротив, він буде намагатися придбати абсолютну більшість акцій, що знаходяться в обігу. Якщо це вдається, покупець отримує контроль над компанією і може завершити злиття.

Нарешті, третя можлива форма - це придбання частини або всіх активів компанії - цілі. Ця ситуація відрізняється від попередньої тим, що в цьому випадку права власності на активи обов'язково переходять від продавця до покупця, й оплата здійснюється безпо­середньо компанії, що продається як юридичній особі, а не прямо її акціонерам» [24, с. 177].

Таким чином, можна виділити такі організаційні форми най­більш розповсюджені в міжнародній практиці:

1) злиття (merger);

2) придбання акцій або чистих активів, поглинання (acquisition, takeover).- консолідація.

Якщо дві компанії формують і взаємно володіють третьою ком­панією для досягнення певної локальної мети, мова йде про таке об'єднання підприємств, як спільна діяльність (joint venture).

Виходячи із аналізу впливу організаційних форм на структуру об'єднань, можна виділити такі типи об'єднань:

1) юридичне об'єднання, яке є наслідком злиття, консолідації, корпоративної ліквідації та статутного злиття (консолідації), при­дбання (поглинання).

2) економічне об'єднання, яке є наслідком придбання (погли­нання), при якому підприємства після об'єднання залишаються самостійними юридичними одиницями.

1.2.Облікові підходи до об'єднання бізнесу

З облікової точки зору, існують два типи об'єднання бізнесу - придбання (purchases) та об'єднання інтересів (pooling of interests). Категорія об'єднання через придбання відмінна від категорії об'єднання шляхом об'єднання інтересів. Відмінні облікові методи застосовуються до придбання і об'єднання інтересів.

Об'єднання бізнесу визначається як придбання або об'єднання інтересів на основі визначення їх операцій та посилаючись на крите­рії, які визначені фінансовими обліковими стандартами.

Теоретична відмінність між придбанням і об'єднання інтересів полягає в тому, що акціонери компанії, яка купується, поступаються своєю часткою в чистих активах компанії, що купується при придбанні, а не при об'єднанні інтересів. Наприклад, якщо значна кількість колишніх акціонерів компанії, що купується, приймає грошові кошти за влас­ні акції, ці акціонери передають свою частку в цій компанії і таке об'єднання розглядається як придбання. За об'єднанням інтересів лише поєднуються дві групи акціонерів і пов'язані з ними чисті ак­тиви. Наприклад, якщо колишні акціонери компанії, що купується, просто обмінюють належні їм акції на акції компанії покупця, вони не передають належних їм часток. Швидше, колишні акціонери компанії, що купується, стають акціонерами об'єднаної економічної одиниці. (Теоретично об'єднання інтересів не утворює придбан­ня.

Результатом економічного об'єднання є утворення групи.

Категорія «група», за різними законодавчими вимогами має відмінну економічну сутність. Так, відповідно до МСБО 27 «Консо­лідовані та окремі фінансові звіти» (чинний з 1.01.2005 р.), «група - материнське підприємство та всі його дочірні підприємства» [118, с. 1193].

Структури групи

Існує різноманіття структур, що включають материнську компанію та її дочірні підприємства в групу компаній. На практиці група компаній може формуватися в складну мережу холдингів.

Простий приклад альтернативних форм, або структур групи:

■ дочірнє підприємство, що знаходиться під прямим контро­лем;

■ дочірнє підприємство, що знаходиться під непрямим кон­тролем;

■ змішана група.

Дочірнє підприємство, що знаходиться під прямим контролем. Існує багато шляхів для материнської (холдингової) компанії придбати відсоток у дочірньому підприємстві. Прямий контроль виникає тоді, коли материнська компанія контролює дочірнє підприємство через своїх власних акціонерів, а не через інші дочірні підприємства.

Дочірнє підприємство, що знаходиться під непрямим контролем. У випадку коли дочірнє підприємство материнської компанії має власне дочірнє підприємство, це дочірнє дочірнього підприємство («онучка») автоматично є дочірнім підприємством материнської компанії. Структура групи, яка включає материнську компанію, до­чірнє та «онучку», називають вертикальною групою.

Змішана група. Інколи «онучка» контролюється через об'єднання прямого володіння акціями (частками) материнською компанією та непрямим володінням через акції, що належать дочірньому підпри­ємству. Якщо об'єднаний відсоток контрольованих простих акцій більший, ніж 50%, інвестиція є інвестицією в дочірнє підприємство (навіть якщо відсоток участі групи в простих акціях дочірнього під­приємства менший, ніж 50%).

В Європі для обліку «групи» набули розвитку такі методи:

метод собівартості (Cost method);

метод участі в капіталі (Equity accounting);

метод обліку придбання (Acquisition accounting);

метод пропорцій­ного обліку (Proportional accounting);

метод зведеного (сукупного) об­ліку (Aggregate accounting);метод обліку об'єднання інтересів (Merger accounting).

Метод собівартості для інвестиції, здійсненої групою, перед­бачає відображення собівартості інвестиції як активу в балансі гру­пи і лише коригування собівартості, якщо директори вважають, що має місце постійне зменшення вартості. Коли об'єкт інвестування оголошує дивіденди, дивіденди отримані, і ті, що підлягають отри­манню, обліковуються в Звіті про фінансові результати групи. Цей метод використовується для «простої інвестиції», за якою інвестор не здійснює ні контролю, ні суттєвого впливу, або інвестиції в до­чірнє, асоційоване підприємство, яке виключається із звітів групи.

Метод участі в капіталі, метод врахування результатів підпри­ємства групи після придбання до звітів групи базується на вклю­ченні частки групи в результатах підприємства після придбання до Звіту про фінансові результати і включення такої ж суми напряму до балансу групи, без відображення частки в кожній статті активів і зобов'язань у балансі.

Частка групи в нерозподіленому прибутку після придбання підприємства додається до резервів групи і на таку саму суму збіль­шується актив «Інвестиція в асоційоване підприємство». Коли під­приємство заробляє прибуток після дати придбання, група включає свою частку в прибутку асоційованого підприємства до Звіту про фінансові результати і збільшує вартість інвестиції в балансі.

Якщо підприємство розподіляє цей прибуток, група скорочує вартість інвестиції на той самий час і на таку суму, як воно включило свою частку в дивідендах до поточного рахунка материнського під­приємства. Цей метод використовувався для дочірніх підприємств до 1920 р. Зараз він розглядається як найбільш відповідний метод для обліку підприємств, які не контролюються групою, але над якими здійснюється суттєвий вплив, по-іншому визначені як асоці­йовані підприємства.

Сутність методу обліку придбання полягає в тому, що до­мінуюче підприємство (материнське) купує контрольну частку в ін­шому підприємстві (дочірньому). Подібно до того, що ми купуємо, покупець визначає вартість того, що купує (справедливу вартість), а продавець визначає вартість компенсації при укладанні угоди. Ку­плений актив не розглядається як частка в дочірньому підприємстві, а як активи підприємства, які представляють цю частку. Оскільки материнське підприємство відтепер контролюватиме всі ризики і вигоди підприємства, що купується, облік придбання - це заміна ак­тиву «Інвестиція в дочірнє підприємство» на чисті активи дочірнього підприємства. Навіть якщо материнське підприємство не купує всіх акцій дочірнього підприємства (наприклад, якщо купує 80%), воно забезпечує контроль дочірнього підприємства; це розглядається як контролювання всіх чистих активів дочірнього підприємства. Проте заміна всіх чистих активів дочірнього підприємства на 80% акцій до­чірнього підприємства буде причиною того, що решта 20% справед­ливої вартості чистих активів у дочірньому підприємстві повинна бути включена в звіті групи як «Частка меншості», оскільки вона належить особам (особі) іншим ніж контролюючої частки. На дату придбання контролю над дочірнім підприємством, фінансові звіти групи будуть об'єднувати частку групи в прибутках і збитках дочірнього підприєм­ства в резерви групи, незалежно від того, розподілені вони чи ні. По­точні стандарти обліку країн-учасниць ЄС вимагають застосовувати цей метод - облік придбання - для консолідації у фінансових звітах групи дочірніх підприємств, придбаних групою.

За методом пропорційного обліку, пропорційна частка активів і зобов'язань дочірнього підприємства включається в звіти групи. Якщо материнське підприємство придбало 80% чистих активів дочірнього підприємства, тоді 80% активів і зобов'язань до­чірнього підприємства включатимуться до звітів групи. Цей метод широко використовується для дочірніх підприємств у Франції з тих пір, як була запроваджена Сьома Директива ЄС. Він використову­ється у Великій Британії та Ірландії для спільних підприємств, коли внаслідок контрактних прав і зобов'язань контролюючих учасників кожний контролюючий учасник має окрему частку у вигодах, ризиках і зобов'язаннях підприємства. В Стандартах фінансової звітності Великій Британії та Ірландії, зокрема Стандартах фінан­сової звітності (СФЗ) 9 «Асоційовані підприємства та спільна ді­яльність» (FRS 9 «Associates and Join Ventures»), пропорційний метод не є об'єктом розгляду.

Метод зведеного (сукупного) обліку підготовки звітів групи був можливий до 1998 р., але його дію продовжено не було. Цей метод включав надання акціонерам материнського підприємства копій фінансових звітів материнського і всіх підприємств групи. Приймаючи їх до уваги, здійснювалося зведення або об'єднання статей, відповідно до власних інформаційних потреб користувачів.

Теоретично облік об'єднання інтересів (злиття) має місце там, де відсутнє придбання одного підприємства іншим домінуючим підприємством, проте здійснено об'єднання двох однакових підпри­ємств з метою об'єднання їхніх інтересів. Оскільки теорія допускає, що відсутня купівельна діяльність, немає необхідності застосовувати справедливу вартість до придбаних активів або сплаченої компенса­ції. На практиці, зокрема в країнах-учасницях ЄС, застосування ме­тоду об'єднання інтересів трапляється дуже рідко (наприклад, при реструктуризації групи, здійсненої з метою оподаткування), хоча метод об'єднання інтересів, як правило, може використовуватись як спосіб поліпшення прибутку на акцію.

Облік придбання згідно ПСБО 19 Об’єднання підприємств

1 Якщо підприємство внаслідок придбання його чистих активів іншим підприємством (покупцем) ліквідується, то, починаючи з дати придбання, покупець відображає в балансі активи та зобов'язання придбаного підприємства та будь-який гудвіл, що виникає в результаті придбання. Гудвіл відображається у вписуваному рядку Балансу 065 "Гудвіл".

2. У разі придбання контрольного пакета акцій (капіталу) іншого підприємства покупець, починаючи з дати придбання, повинен відображати придбані акції (частку в капіталі) у складі фінансових інвестицій.

3. Об'єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності відображається в обліку за вартістю, яка є сумою сплачених грошових коштів або їх еквівалентів. Якщо об'єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності здійснюється шляхом передачі інших активів або прийняття на себе зобов'язання, то вартість дорівнює справедливій вартості (на дату обміну) активів або зобов'язань, наданих покупцем в обмін на контроль за чистими активами іншого підприємства, збільшеної на суму витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням. { Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства фінансів N 756 від 31.05.2008 }

4. Придбані покупцем ідентифіковані активи, зобов'язання і непередбачені зобов'язання визнаються окремо на дату придбання та відображаються за їх справедливою вартістю, крім необоротних активів, утримуваних для продажу, які оцінюються за чистою вартістю реалізації. Справедлива вартість придбаних ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань визначається у порядку, наведеному в додатку до цього Положення (стандарту). Коригування справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань, якщо це передбачено угодою про об'єднання, здійснюється протягом 12 місяців з дати придбання за умови, що сума коригування може бути достовірно визначена.

5. Якщо об'єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності здійснюється поетапно (наприклад, шляхом послідовного придбання акцій), то кожна операція відображається окремо за справедливою вартістю придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, а вартість окремих інвестицій поетапно порівнюється з часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів і зобов'язань, які придбані на кожному етапі.

6. Зарахований на баланс гудвіл надалі оцінюється на наявність ознак можливого зменшення його корисності в порядку, передбаченому Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 28 "Зменшення корисності активів".

7. Покупець визнає лише ті придбані ідентифіковані активи, зобов'язання і непередбачені зобов'язання, які були на дату придбання та якщо їх справедливу вартість можна достовірно оцінити.

8. Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то він списується з включенням залишкової вартості до витрат.

9. Якщо на дату придбання або на дату обміну вартість частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів, зобов'язань і непередбачених зобов'язань об'єкта придбання перевищує сукупність витрат на об'єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності, то сума перевищення визнається доходом.

10. Вартість частки чистих активів дочірнього підприємства, що належить меншості, відображається материнським підприємством за їх справедливою вартістю.

11. Відображена в бухгалтерському обліку на дату набрання чинності Змінами до деяких положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2008 N 756:

12. Вартість негативного гудвілу списується з одночасним коригуванням нерозподіленого прибутку.

13. Сума накопиченої амортизації гудвілу списується зі зменшенням його первісної вартості.

14. По гудвілу амортизація не нараховується.

15. Після об'єднання підприємств складається фінансова звітність кожним підприємством (індивідуальна) та материнським - за групу підприємств (консолідована).

1.3.Асоційовані та спільні компанії

Не завжди компанії набувають контрольний пакет голосуючих акцій інших компаній або мають право їх контролю, багато інвесторів особливо на перших етапах роботи з об'єктом інвестування вибирають більш «прості» форми вкладень, що надають право чинити істотний вплив на діяльність інвестованого компанії (частка інвестора повинна знаходитися в межах 20-50% голосуючих акцій ін-вестіруемой компанії).

Асоційована компанія - об'єкт інвестицій, на діяльність якого інвестор здійснює значний вплив (прийняття рішень в рамках фінансової та операційної політики)

Спільна діяльність - наявність відповідної угоди, що визначає спільний контроль (не обов'язково рівнозначне розподілення часток участі). Спільний контроль може встановлюватися між частиною інвесторів, які мають частку значного впливу 25-50%

Характеристика методів і принципів обліку інвестицій в асоційовані та спільні компанії наводиться в МСФЗ (1А5) 28 «Інвестиції в асоційовані та спільні компанії» і МСФЗ (1РК5) 11 «Спільні підприємства».

Основні фактори, що визначають значний вплив для класифікації інвестицій в асоційовані компанії:

• представництво у складі органу управління;

• участь у прийнятті рішень;

• наявність істотних угод (наприклад, залежність збуту).

Додаткові фактори, що визначають значний вплив:

• можливість вето рішень;

• відсутність концентрації часток участі в інших інвесторів;

• гарантії перед третіми особами за зобов'язаннями об'єкта інвестування.

Визначення спільного контролю припускає узгоджений розподіл контролю над економічною діяльністю інвестованої компанії, встановлюване договірним угодою між інвесторами, що визначає відсутність одноосібного контролю будь-якої з сторін, а прийняття рішень вимагає згоди сторін, що беруть участь.

Спільно контрольоване підприємство - спільний контроль через; окрему компанію (наприклад, корпорацію), яка визначається як окремо ідентифікована (зі створенням окремої юридичної особи або без).

Інвестори в рамках контрольованого підприємства мають право на частку в чистих активах спільного підприємства згідно з договором

Інвестиції в асоційовані та спільні компанії враховуються по методу пайової участі.

Метод пайової участі - інвестиції первісно враховуються за собівартістю, яка змінюється на визнану частку інвестора в прибутку і збитку об'єкта інвестування після дати придбання.

Отримане від об'єкта інвестицій розподіл (дивіденди) зменшує балансову вартість інвестиції. Винятком є випадки, коли така інвестиція: знайдена і утримується виключно з метою продажу в найближчому майбутньому, в цьому випадку вона повинна враховуватися відповідно до методу обліку за справедливою вартістю (МСФЗ (1РК5) 9).

Інвестор повинен припинити використання методу участі якщо:

він перестає робити істотний вплив на асоційовану компанію або здійснювати спільний контроль спільного підприємства, але зберігає частково або повністю свої інвестиції або

використання методу обліку по пайовій участі більше неприйнятний ,тому що асоційована або спільна компанія діє в умовах довгострокових обмежень, які значно знижують її можливості з переказу коштів інвестору.

Балансова вартість інвестиції на дату припинення використання методу пайової участі (дату рекласифікації) повинна розглядатися як першопочаткова собівартість.

При консолідації звітності асоційованих та спільних компанії, як і при повній консолідації групи, використовується оцінка активів та зобов'язань за справедливою вартістю. Гудвіл, що виникає при покупці частки участі в таких інвестиціях, не відбивається окремим рядком у консолідованому балансі, а включає в балансову вартість самої інвестиції. Як і при повній консолідації, різниця між балансовою і справедливою вартістю активів і зобов'язань асоційованої компанії повинна амортизуватися, змінюючи чисту оцінку впливу на нерозподілений прибуток / збиток в консолідованому звіті про прибутки і збитки та балансі. Але дана різниця, як і гудвіл, включається до балансової вартості інвестиції.

На відміну від повної консолідації, при відображенні в обліку інформації про ассоційовані та спільні компанії внутрішні прибутки / збитки виключаються при консолідації фінансової звітності, але тільки в рамках частки участі інвестора . Якщо товари вийшли за рамки групи, то жодних коригувань не проводиться. Залишки за взаємною дебіторською та кредиторською заборгованістю відображаються окремо ( не коригуються).

Тема 2. МІЖНАРОДНІ ПІДХОДИ ДО КОНСОЛІДАЦІЇ

2.1.Поняття консолідованої фінансової звітності

Учасників (акціонерів) та кредиторів материнського підприєм­ства цікавлять результати всіх операцій, що здійснюються під його контролем, зокрема дочірніми підприємствами. У зв'язку з цим по­ряд з фінансовими звітами окремих підприємств складається звіт­ність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів групи. Така звітність називається консолідованою фінансовою звітністю.

К. Ноубс зазначає, що «консолідована фінансова звітність - це за­сіб подання стану та результатів діяльності материнської компанії та її дочірніх підприємств (філіалів) так, як нібито вони були єдиними господарюючими суб'єктами. При консолідації ігнорують розподіл материнської та дочірніх компаній, обумовлене юридичними та географічними факторами; групу компаній розглядають як єдиний господарюючий суб'єкт» [245, с. 62].

Ален Пірс (Aileen Pierce) та Н. Брінен (Niamh Brennan) зазначають, «що консолідовані звіти подають інформацію, яка міститься в окре­мих звітах материнської компанії та її дочірніх підприємств, якщо їх обліковувати, як єдину одиницю» [246, с. 4].

Відповідно до МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти» консолідовані фінансові звіти (Consolidated Financial Statements) - фі­нансові звіти групи, подані як фінансові звіти одної економічної оди­ниці. Характерною рисою консолідованої звітності є те, що активи, зобов'язання, доходи та витрати двох чи більше юридично самостійних одиниць об'єднуються в окрему систему фінансових звітів (рис.1.8).

Консолідація фінансових звітів поєднує разом окремі фінансові звіти двох компаній, коли одна компанія контролює іншу. Фундаментальним концептуальним питанням є: чи форми консо­лідованих звітів виділятимуть право власності контролюючої ком­панії - економічної одиниці, чи активи і зобов'язання економічної одиниці відображатимуться як єдине ціле. В продовження кон­цепції пояснення категорії «група» відомі дві теорії консолідації фінансової звітності:

■ теорія права власності;

■ теорія господарської одиниці.

Теорія права власності (proprietary theory) виділяє право влас­ності на економічну одиницю власника - контролюючого акціонера групи, звичайно, акціонерів материнської компанії. Таким чином, теорія права власності відокремлює або виключає частки в капіталі меншості акціонерів і показує в консолідованих фінансових звітах основну частку акціонерів материнської компанії.

Теорія господарської одиниці (entity theory) виділяє активи і зобов'язання суб'єкта господарювання, представляє підсумок вза­ємовідносин корпоративних одиниць і частку в капіталі меншості акціонерів, як складову капіталу власників. Теорія господарської одиниці відображає в консолідованих фінансових звітах усі сторони, які мають частки в економічній одиниці.

Теорія консолідації фінансових звітів права власності та суб'єкта господарювання є основою для окремих альтернативних концеп­цій консолідованих фінансових звітів. Концепцією, яка найбільш наближена до поточної облікової практики, є «гібрид» концепцій права власності та господарської одиниці, яку називають концеп­цією консолідації материнської компанії (Parent company concept of consolidation).

Концепція консолідації материнської компанії розглядає консолідовані фінансові звіти, як розширення фінансових звітів материнської компанії, призначене для надання більшого обсягу інформації про загальний підсумок вкладень, що надають право власності материнській компанії.

Відповідно до концепції материнської компанії, консолідована сума основних засобів визначається складанням сум основних засобів материнської компанії та її дочірнього підприємства без будь-яких коригувань частки власності, що належить меншості (неконтрольо- вана) в частці дочірнього підприємства.

Відповідно до концепції консолідації материнської компа­нії, консолідована звітність групи складається з:

■ активів та зобов'язань материнської компанії та всіх активів та зобов'язань дочірніх підприємств;

■ частки меншості, що класифікується як зобов'язання.

Групу за концепцією консолідації материнської компанії по­казано на рис. 1.9.

Рис. 1.9. Складові елементів звітності групи за концепцією консолідації материнської компанії

Складові елементів звітності групи за теорією права власності показано на рис.1.10.

ті

Елементи звітності групи за концепцією консолідації (господар­ської) одиниці показано на рис. 1.11.

Рис. 1.11. Складові елементів звітності групи за концепцією консолідації господарської одиниці

Таким чином, концептуальні основи складання консолідованих фінансових звітів групи ґрунтуються на взаємовідносинах материн­ського та його дочірніх підприємств, насамперед контролю. Існують різні концепції консолідації фінансових звітів групи, в основі яких лежать теорії права власності та господарської одиниці. Законодавчі вимоги різних країн прийняті на підставі розглянутих концепцій. Що стосується підготовки консолідованих фінансових звітів групи, то в основі її підготовки використана концепція господарської одиниці. Саме цієї концепції дотримувалася Рада з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку при розробці МСБО 27 « Консолідовані та окремі фінансові звіти».

2.2. Міжнародні підходи до консолідації фінансової звітності

Консолідована фінансова звітність об'єднань підприємств, до складу яких входять материнське підприємство та його дочірні підприємства, в різних країнах має певні відмінності, які зумовлені економічними, політичними та соціальними факторами. У зв'язку з цим виникають ускладнення для аналізу інформації та прийняття рішень користувачами.

Оскільки зовнішньополітичний курс України спрямований на інтеграцію до Європейського Союзу (ЄС), доцільно проаналізувати законодавства ЄС із питань консолідації фінансової звітності.

Правовідносини у сфері бухгалтерського обліку в ЄС, зокрема консолідації фінансової звітності, регламентуються такими дирек­тивами:

■ Четвертою Директивою ради 78/660/ЄЕС, що ґрунтується на пункті (3) (g) статті 54 Договору про річну звітність окре­мих видів товариств від 25.07.1978 р.;

■ Сьомою Директивою Ради 83/349/ЄЕС, що ґрунтується на пункті (3) (g) статті 54 Договору про консолідовану звітність від 13.06.1983 р.;

■ Директивою Ради 86/635/ЄЕС щодо річних звітів та консолідованих звітів банків та інших фінансових установ від 8.12.1986 р.;

■ Директивою Ради 91/674/ЄЕС про річну звітність і консо­лідовану звітність страхових підприємств від 19.12.1981 р.

ьома Директива 83/349/ЄЕС складається з:

■ Вступу (обґрунтування прийняття Директиви).

■ Частини 1. Умови для складання консолідованих звітів (статті 1-15).

■ Частини 2. Складання консолідованих звітів (статті 16-35).

■ Частини 3. Консолідований річний звіт (стаття 36).

■ Частини 4. Аудиторська перевірка консолідованих звітів (стаття 37).

■ Частини 5. Оприлюднення консолідованих звітів (стат­тя 38).

■ Частини 6. Перехідні та заключні положення (статті 39-51).

Відповідно до Сьомої Директиви 83/349/ЄЕС консолідовані звіти повинні надавати правдивий та справедливий погляд про активи та зобов'язання, фінансовий стан та фінансові результати (прибуток, збиток) всіх консолідованих підприємств як єдине ціле. Тому консолідація повинна, насамперед, включати усі такі підпри­ємства. Така консолідація потребує повного об'єднання активів та зобов'язань, а також доходу та витрат таких підприємств методом повної консолідації та окремого розкриття інформації про інтереси осіб за межами таких підприємств. Необхідні коригування мають бути проведені для усунення впливу фінансових відносин між під­приємствами, звіти яких консолідуються.

Директивою 83/349/ЄЕС передбачено, що держава-член може вимагати або дозволяти проведення заліку на основі справедливої вартості ідентифікованих активів і зобов'язань на дату придбання акцій (часток), або в результаті придбання в два або більше етапів на дату, коли підприємство отримало статус дочірнього підпри­ємства (поетапне придбання). Будь-яка різниця (гудвіл), що зали­шається після застосування цієї статті, повинна бути відображена в консолідованому балансі як окрема стаття з відповідним заголо­вком. Ця стаття, використані методи та будь-які значні зміни щодо попереднього фінансового року повинні бути роз'яснені в приміт­ках до звітів. Якщо визнається позитивна або негативна різниця при взаємозаліку (гудвіл або негативний гудвіл), вимагається подання в примітках до звітів складових цієї суми.

Оскільки консолідовані звіти повинні показувати активи, пасиви, фінансовий стан, прибуток чи збиток підприємств, включених до консолідації, як єдине ціле, то підлягають виключенню:

а) борги і зобов'язання між підприємствами, які входять до кон­солідації;

б) доходи та витрати, що відносяться до операцій між підпри­ємствами, які входять до консолідації;

в) прибутки та збитки, які виникають від операцій між підпри­ємствами, що входять до консолідації, коли вони включені до ба­лансової вартості активів. Проте, продовж узгодження дочірніх під­приємств держава-член може дозволити виключення пропорційно частки в капіталі, якою володіє материнська компанія в кожному дочірньому підприємстві.

Недотримання цих положень можуть дозволятися, коли відпо­відні суми несуттєві, з метою подання правдивого та достовірного погляду, а для останнього положення (в) може дозволятися відступ за умови, що операція була завершена за нормальних ринкових умов і виключення прибутку або збитку призвело до невиправданих витрат (ст. 26).

Сьома Директива ЄС передбачає розкриття в консолідованих звітах частки меншості. Стаття 21 містить вимогу показувати в консо­лідованому балансі суму, що відноситься до акцій (часток) дочірніх підприємств, включених до консолідації, якими володіють інші осо­би, ніж підприємства, які входять до консолідації, як окрему статтю з відповідним заголовком.

Сьома Директива ЄС містить вимогу або дозвіл на застосування методу об'єднання інтересів На основі проведеного дослідження європейського законодавства можна зробити такі ви­сновки:

1. В ЄС прийняті та застосовуються Директиви, що визначають правовідносини у сфері бухгалтерського обліку, зокрема консолідації фінансових звітів.

2. Директиви 83/349/ЄЕС та 78/660/ЄЕС не встановлюють уні­фікованих правил складання консолідованої звітності, а ви­значають лише мінімальні вимоги щодо порядку складання консолідованих звітів, обсягу, оцінки та подання інформації в консолідованому балансі, консолідованому звіті про при­буток і збиток, а також у примітках до консолідованих фі­нансових звітів.

3. Держави-члени ЄС можуть визначати додаткові, більш де­талізовані правила подання та розкриття інформації в кон­солідованій фінансовій звітності.

4. Зберігаються суттєві розбіжності в підходах держав-членів до умов та порядку складання консолідованих фінансових звітів.

5. Директиви не забезпечили того рівня прозорості фінансової інформації, який необхідний для розвитку внутрішнього ринку у сфері фінансових послуг.

У зв'язку з цим стратегічним напрямом подальшого розвитку правовідносин у сфері бухгалтерського обліку, зокрема подання консолідованої звітності, є застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) для складання консолідованих фінан­сових звітів товариств, цінні папери яких допущені до лістингу на фондових біржах країн-членів ЄС, та подальше узгодження Дирек­тив з положеннями МСФЗ.

Серед МСФЗ такі стандарти безпосередньо охоплюють питання підготовки та оприлюднення консолідованої фінансової звітності: МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти»; МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства»; МСБО 31 «Частки у спіль­них підприємствах»; МСБО 1 «Подання фінансових звітів»; МСФЗ 3 «Об'єднання бізнесу»; МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність».

У 2003 р. МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти» застосовується для складання і подання консолідованих фінансових звітів групи підприємств, що контролюються їхнім материнським підприємством. Цей стандарт також поширюється на облік інвестицій у дочірні підприємства, спільно контрольовані компанії й асоційовані підприємства, коли підприємство вирішило або вимагається за місцевими законами подавати окремі фінансові звіти. МСБО 27 не поширюється на методи обліку об'єднання під­приємств та його впливу на консолідацію, в тому числі на гудвіл, який виникає в результаті об'єднання підприємств.

Відповідно до МСБО 27 «Консолідовані й окремі фінансові зві­ти» (ст. 4) групу утворюють материнське підприємство та всі його дочірні підприємства. Материнське підприємство може мати одне чи кілька дочірніх підприємств (суб'єкт господарювання, в тому числі незареєстрованний як корпорація, що перебуває під конт­ролем іншого суб'єкта господарювання, відомого як материнське підприємство).

Материнське підприємство повинно складати і подавати кон­солідовані фінансові звіти групи на основі консолідації всіх своїх інвестицій у дочірні підприємства як зарубіжні, так і національні, за винятком тих, котрі не включаються в консолідацію (ст. 9).

Відповідно до нової редакції МСБО 27, дочірнє підприємство виключається з консолідації, коли очевидно, що контроль коротко­часний, оскільки дочірнє підприємство було придбано й утриму­ється винятково з наміром продажу протягом дванадцяти місяців з дати купівлі й керівництво дійсно шукає покупця. Якщо дочірнє підприємство, попередньо виключене з консолідації, не було про­дано впродовж дванадцяти місяців, то воно має бути консолідовано з дати придбання.

Материнське підпри­ємство не повинно подавати консолідовані фінансові звіти, якщо:

1) материнське підприємство саме є дочірнім підприємством, що перебуває в повній власності чи практично в повній власності іншого підприємства, і його власники, включаючи аутсайдерів, сповіщені і не заперечують, що материнське підприємство не готує консолідовані фінансові звіти;

2) боргові інструменти чи інструменти капіталу материнського підприємства не продавалися на відкритих ринках (націо­нальних чи іноземних фондових біржах чи позабіржових ринках, включаючи місцеві та регіональні ринки);

3) материнське підприємство не подавало, не брало участі в процесі подання своїх фінансових звітів комісії з цінних паперів чи іншому регулятивному органу з метою випуску інструментів будь-якого класу на відкритий ринок;

4) первинне чи будь-яке проміжне материнське підприємство складає консолідовані фінансові звіти для публічного вико­ристання, відповідно до МСФЗ.

Фінансові звіти материнського підприємства і всіх його дочірніх підприємств складають на ту саму звітну дату. Якщо звітні дати від­різняються, дочірнє підприємство спеціально готує звітність станом на ту саму дату, що й група, за винятком тих випадків, коли це не­можливо (ст. 26).

Консолідовані фінансові звіти слід складати на основі єдиної облікової політики для аналогічних операцій та інших подій у по­дібних умовах (ст. 28).

Облікова політика передбачає конкретні принципи, основи, домовленості, правила і процедури, прийняті підприємством для складання і подання фінансових звітів. Якщо член групи застосовує облікову політику, що відрізняється від прийнятої в консолідованих фінансових звітах для подібних операцій і подій за подібних обставин, у його фінансових звітах здійснюється відповідне коригування, що ви­користовується під час складання консолідованих фінансових звітів.

Процедури консолідації фінансових звітів передбачають:

■ складання звітів усіма підприємствами - учасниками групи;

■ здійснення відповідних коригувань у процесі консолідації;

■ підготовку і подання консолідованих звітів.

При складанні консолідованих звітів фінансові звіти материн­ського і дочірнього підприємств об'єднують постатейно додаванням аналогічних статей активів, зобов'язань, капіталу, доходів і витрат з урахуванням здійснених коригувань (ст. 22).

Для того щоб консолідовані фінансові звіти містили фінансову інформацію про групу як один суб'єкт господарювання, необхідні такі коригування при консолідації:

1) одночасне виключення балансової вартості фінансових інвес­тицій материнського підприємства в кожне дочірнє підпри­ємство і частини капіталу кожного дочірнього підприємства, що належить материнському підприємству;

2) виключення внутрішньогрупових операцій і залишків по розрахунках усередині групи з балансу учасників групи;

3) визначення і виділення частки меншості в чистих активах і чистому прибутку (збитку) дочірніх підприємств.

Частка меншості в чистих активах складається із:

а) суми частки меншості на дату первісного об'єднання та

б) частки меншості в змінах власного капіталу з дати об'єд­нання.

Частку меншості слід відображати в консолідованому балансі у складі власного капіталу окремо від акціонерного капіталу мате­ринського підприємства.

Прибуток або збитки відносяться до акціонерів материнсько­го підприємства та до частки меншості. Оскільки і перше, і друге є власним капіталом, сума, яка відноситься до частки меншості, не є ні доходом, ні витратами. У прибутку чи збитку групи частку меншості також слід відображати окремо (ст. 33).

Збитки, які відносяться до частки меншості в консолідованому дочірньому підприємстві, можуть перевищувати частку меншості у власному капіталі дочірнього підприємства. Це перевищення і будь-які подальші збитки, які відносяться до меншості, списуються на частку більшості, за винятком тієї частини, за якою меншість має невідмовне зобов'язання і здатна покрити збитки. Якщо згодом до­чірнє підприємство відображає у звіті прибуток, весь цей прибуток розподіляється на частку більшості, доки не будуть відшкодовані збитки частки меншості, сплачені раніше за рахунок частки біль­шості.

Материнське підприємство чи його дочірнє підприємство можуть виступати інвестором асоційованої компанії чи контролюю­чим учасником у спільно контрольованому суб'єкті господарювання. У таких випадках консолідовані фінансові звіти слід готувати відпо­відно до вимог МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії» і МСБО 31 «Частка в спільній діяльності». Суб'єкт господарювання додатково до консолідованих фінансових звітів складає окремі фінансові звіти.

Окремі фінансові звіти - це звіти, подані материнським під­приємством, інвестором в асоційовану компанію чи контролюючим учасником спільно контрольованого суб'єкта господарювання, у яких інвестиції обліковуються на основі частки прямої участі, а не на основі відображених у звітності результатів і чистих активів об'єкта інвестування. Окремі фінансові звіти слід додавати до консо­лідованих звітів.

Відповідно до ст. 8 МСБО 1, склад повного комплекту консолідо­ваних фінансових звітів такий:

а) консолідований баланс;

б) консолідований звіт про прибутки та збитки;

в) консолідований звіт про зміни у власному капіталі, який відображає або:

■ всі зміни у власному капіталі;

■ зміни у власному капіталі, крім тих, що виникають від операцій з акціонерами, які діють згідно з їх положенням акціонерів;

г) консолідований звіт про рух грошових коштів;

г) примітки, які містять стислий виклад суттєвих облікових по­літик та інші пояснювальні примітки.

Консолідовані фінансові звіти повинні достовірно відображати фінансовий стан, фінансові результати діяльності та потоки грошо­вих коштів материнського підприємства та його дочірніх підпри­ємств як єдиної економічної одиниці.

Тема 3. НАЦІОНАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО КОНСОЛІДАЦІЇ

3.1. Економічні та правові основи консолідації фінансової звітності в Україні

Підприємства постійно приймають довгострокові стратегічні рішення щодо розширення й диверсифікації своєї діяльності шляхом злиття, приєднання з іншими підприємствами, створення спільних підприємств, укладення угод про спільну діяльність. Причини, що спонукають підприємства йти таким шляхом, по-перше - це досягнення економічної ефективності своєї ді­яльності. Два підприємства об'єднують свої виробничі потуж­ності, якщо спільно вони можуть функціонувати ефективніше (з меншими витратами), ніж окремо. Друга причина - це набуття або підтримання конкурентних преваг, зокрема для отримання можливості встановлювати ціну вищу від конкурентного рівня, котра, зазвичай, дорівнює граничним витратам.

В Україні законодавчі акти визначають та регулюють порядок створення та функціонування об'єднань підприємств. До такої нор­мативної законодавчої бази слід віднести:

■ Господарський кодекс України (ГКУ) від 16.01.2003 №436-ІУ;

■ Закон України від 19.09.91 №1576-ХІІ «Про господарські товариства» зі змінами та доповненнями;

■ Закон України від 11.01.2001 №2210-Ш «Про захист економічної конкуренції»;

■ Указ Президента України від 11.05.1994 №224/94 «Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації»;

■ Закон України від 15.03.06 №3528-ІУ «Про холдингові компанії в Україні»;

■ Закон України від 16.07.1999 №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

■ Класифікація форм власності ДК 001:2004, затверджена на­казом Державного комітету України з питань технічного ре­гулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97

■ Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затверджена наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 №97;

■ Положення про державну реєстрацію суб'єктів під­приємницької діяльності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.98 №740 зі змінами та доповнен­нями та ін.

Відповідно до ст. 118 ГКУ, об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена в складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на невизначений строк або як тимчасові об'єднання (консорціум, проми­слово-фінансові групи) на добровільних засадах або за рішенням органів, які мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть вхо­дити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

Об'єднання підприємств є юридичною особою, власником переданого засновниками і придбаного самим об'єднанням майна, самостійно розпоряджається отриманим прибутком, здійснює від свого ім'я будь-яку діяльність, не заборонену законодавством, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями. Це загальне правило поширюється на всі види об'єднань підприємств, крім промислово- фінансових груп (статею 125 ГКУ передбачена спеціальна норма, згід­но з якою промислово-фінансові групи не є юридичними особами).

Об'єднання підприємств, незалежно від того, чи виникає воно на добровільних засадах чи за рішенням компетентних органів, підлягає державній реєстрації (крім промислово-фінансових груп).

Метою створення й діяльності об'єднання підприємств може бути координація будь-якої господарської діяльності (виробничої, наукової, комерційної, інвестиційної, інноваційної та іншої). Види діяльності, які координуються підприємствами завдяки створенню об'єднань підприємств, визначаються залежно від виду об'єднань.

Згідно зі ст. 129 ГКУ, залежно від порядку заснування об'єднання підприємств, можуть утворюватися такі типи об'єднань:

■ господарські об'єднання приватної власності;

■ державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання приватної власності - об'єднання

підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність та діють на основі установчого договору та (або) статуту, який затверджується їх засновниками. Метою створення такого об'єднання є захист і реалізація інтересів його учасників, консоліда­ція зусиль у забезпеченні роботи його структур.

Державне господарське об'єднання - це об'єднання підпри­ємств, утворене державними підприємствами за рішенням Кабі­нету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання) та діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання.

Комунальне господарське об'єднання - це об'єднання підпри­ємств, утворене комунальними підприємствами за рішенням Ка­бінету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання) або рішенням компетентних органів місцевого само­врядування.

Характеристика організаційно-правових форм об'єднань під­приємств подана в табл. 1.

Господарським Кодексом України, ст. 126 передбачено створення асоційованих підприємств. Асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організацій­ної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні.

Найбільш поширеним різновидом асоційованих підприємств є холдингова компанія. Холдинговою компанією визнається суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств) (ст. 126 ГКУ). Створення холдингових компаній має кілька переваг, до яких слід віднести: концентрацію капіталів; розвиток інвестиційних проектів; диверсифікацію вироб­ництва; зниження ризику при вступі на ринок чи виходу з нього; розширення масштабів виробництва; спільного здійснення науко­вих та проектних досліджень тощо.

Також створення холдингових компаній дозволяє: розширюва­ти діяльність; розвинути ділові стосунки; набути податкові, кредитні та інші переваги; здійснювати єдину виробничо-технологічну, інвес­тиційну, збутову політику в масштабах всієї холдингової компанії та координувати цю політику.

Основна направленість, яка характеризує холдингову компанію (незалежно від її визначених цілей), - це здійснення управлінських, контрольних, фінансово-кредитних та інших функцій у відношенні контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, якими вона воло­діє [186, с. 285].

Економічною передумовою створення холдингових компаній в Україні стали процеси акціонування і приватизації великих дер­жавних підприємств і об'єднань. Законодавчою основою заснування та діяльності холдингових компаній в Україні став Указ Президента України від 11 травня 1994 р. «Про холдингові компанії, що створю­ються в процесі корпоратизації та приватизації».

Таблиця 1.

Організаційно-правові форми об'єднань підприємств

У статті 12 Закону України від 16 липня 1999 р. № 996- Х IV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» зазначено, що:

1) підприємства, які мають дочірні підприємства, крім фінан­сових звітів про власні господарські операції, зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність;

2) об'єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до їх складу, якщо це передбачено установчими документами об'єднань підприємств;

3) Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, крім власних звітів, складають:

а) зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають відповідно у державній та ко­мунальній власності;

б) зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств (заснова­них на державній та комунальній власності), що