Логічне мислення автора і логічна культура редактора.

Логічні основи редагування тексту

Для досягнення комунікативної мети, текст повинен бути досконалим з погляду логіки, а саме: визначеним, послідовним, несуперечливим і доказовим. Саме редактор відповідає за те, щоб читачі отримували логічно якісні тексти. Тому він повинен знати норми логічно правильного мислення, щоб, розглядаючи твір, мати можливість перевірити, чи немає у міркуваннях автора відхилень від законів і правил логіки. Кваліфікація існуючих у тексті інтелектуальних операцій і мотивування прийнятих у зв’язку з цим рішень, безперечно, будуть більш вагомими тоді, коли вони спираються не на суб’єктивні (смакові) оцінки, а на тверді знання принципів логіки.

Редагуючи тексти повідомлень колективного звернення, редактор тим самим сприяє формуванню логічної культури особистості, а отже і суспільства в цілому.

Практична метавивчення логіки полягає в тому, щоб навчитися: аналізувати реальну ситуацію, встановлювати системні і структурні зв’язки предмета діяльності, оформляти для себе власну думку, впорядковувати і планувати власні дії, пропонувати виважену свою думку іншим без вагань щодо її можливої формальної недосконалості, відстоювати власну правоту перед іншими, аргументовано заперечувати іншим, якщо їхні думки видаються помилковими.

Курс «Логіка і методика логічного аналізу тексту» має на меті допомогти студентам спеціальності «Видавнича справа та редагування», які вивчають цю дисципліну на ІІІ курсі денної та заочної форми навчання, оволодіти такими загальнокультурними знаннями. Для досягнення мети в курсі вміщено основні теми з логіки, які є базовими для оволодіння студентами методами логічного аналізу тексту.

Логічне мислення автора і логічна культура редактора.

Кожній дорослій людині доводилося чути від інших і користуватися словами «логіка», «логічний», «нелогічно» тощо.

Можна говорити про присутність у нашій свідомості своєрідної природної логіки – логіки здорового глузду, що дозволяє нам не робити занадто грубих помилок у міркуваннях. Уже на рівні повсякденного вживання слів «логіка», «логічний» тощо, маються на увазі такі характеристики міркувань, як їхня правильність, визначеність, послідовність, систематичність. Знання такої природної логіки ми засвоюємо з дитинства, навчаючись рідній мові, спілкуючись з іншими людьми, читаючи книги – тобто, прилучаючись до світу культури. Іншим джерелом природної логіки є досвід ігрової, практичної і теоретичної діяльності. Багатьом людям такої логіки цілком вистачає для вирішення завдань, що постають перед ними.

Давайте поміркуємо над такими прикладами.

1) Усі люди смертні.

Тарас Шевченко – людина.

Отже, Тарас Шевченко смертний.

2) Усі люди смертні.

Тузик – не людина

Отже, Тузик безсмертний.

3) Щоб не було зараження, невеликі рани

обробляють йодом.

Йод – метал.

Алюміній – теж метал.

Отже, щоб не було зараження, невелику

рану потрібно обробити алюмінієм.

Будемо розуміти під міркуванням будь-яке уявне перетворення вихідних знань. Але міркування може бути правильним і неправильним. Будь-яка доросла людина навіть якщо не вивчала логіку, подивившись на наведені приклади, відразу ж скаже, що перше міркування правильне, а два інших неправильні.

Але, якщо їх запитати, що ж саме здається їм неправильним у тому міркуванні, що вони вважають нелогічним і як саме слід це міркування виправити, вони не зможуть відповісти. Отут уже виявляється недостатнім просто послатися на особистий досвід (він у всіх різний), або на те, що «так не міркують». Потрібно точно діагностувати помилку і вказати спосіб її усунення. А от для цього вже й стає потрібною наукова логіка, що дозволить зробити переконливими і надійними наші думки, оцінки, пояснення і рекомендації.

Основним завданням логіки є відділення правильних способів міркування від неправильних.

З цього приводу видатний американський логік Чарлз Пірс писав:«Далеко не всі люди мають бажання займатися логікою, тому що кожний з них почуває себе вже досить досвідченим у мистецтві міркування. Але ця задоволеність обмежена рамками наших власних міркувань і не поширюється на міркування інших людей. Повного володіння здатністю робити висновки ми досягаємо лише в останню чергу після всіх інших наших здібностей, тому, що вона являє собою не стільки природний дарунок, стільки довго й важко засвоюване мистецтво».

Є багато визначень наукової логіки. Узагальнення різних підходів до визначення цієї науки дозволяє нам запропонувати таку дефініцію: