Різноманітність завжди бажана, але треба стежити, за тим, щоб не виникала плутанина уявлень.

Редакторська позиція тут одна: поставити себе на місце читача і перевіряти, як він зрозуміє текст.

Додамо до цього, що мова йде не лише про суб'єкта чи предмет зображення в тексті . Такі, ж "затемнення" змісту можуть траплятися й при введенні дієслова-синоніма чи прикметника-синоніма. Рецензуючи дитяче енциклопедичне видання, журналіст пише:

«Дитина буде мати уявлення якщо не про всю роботу шахти, то хоча б знати, що приховується під землею».

Тут вийшло мимовільне зіставлення: «мати уявлення» і «знати» - що, насправді, одне й те саме. Можна було б написати хоча б так:

«Дитина матиме уявлення якщо не про всю роботу шахти, то хоча б про те, що є під землею».

Таким способом відредаговано було б основне: чітко зіставлені основні контрастуючи поняття: вся робота шахти – і хоч би те, що є під землею. Суть виправлення – усунуто несправжній контраст дій («мати уявлення! і «знати»), який відвертає увагу від істинного змісту речення.

Отже, підкреслюючи вищесказане, слід зазначити, що логічний закон тотожності - найпродуктивніший для редакторської практики.

ЛЕКЦІЯ 3

ТЕМА: Закон несуперечності та закон достатньої підстави

ПЛАН

1. Основні положення закону несуперечності.

2. Основні характеристики закону достатньої підстави.

3. Закон виключення третього.

1. Об’єктивною основою закону несуперечності є те, що один і той самий предмет не може одночасно мати і не мати одну й ту саму властивість.

Закон несуперечності (протиріччя) полягає в тому,що два судження, в одному з яких щось стверджується, а в другому заперечується, не можуть бути одночасно істинними.

1.Суперечать одне одному такі висловлювання: «Ця людина здійснила цей злочин» та «Ця людина не здійснила цей злочин».

2. Немає суперечності у таких висловлюваннях: «Пальто, вкрадене в потерпілого, було брунатного кольору» та «Пальто, знайдене в обвинуваченого не було брунатного кольору», оскільки в них йдеться або може йтися про різні речі.

3. Не є суперечливими такі висловлювання:

«Петров є осудним» та «Петров не є осудним», якщо в першому з них мається на увазі один час (наприклад до здійснення злочину), а в другому – інший час (наприклад при здійсненні злочину або після нього).

Причиною допущення порушень закону несуперечності може бути плутаність мислення, недостатня обізнаність, інші суб’єктивні, якими можуть бути і політичні, припущення.

Заголовок матеріалу:«Двадцять років ні люди, ні влада не можуть помирити сусідів, які сваряться через межу й відрізаний коров’ячий хвіст» (ВЧ. – 24.09.2003). У четвертому абзаці тексту читаємо: «Коров’ячий хвіст назавжди посварив між собою сусідів. – а вже у наступній фразі автор сам суперечить собі. – А нині весь куток дружно згадує стару пригоду. У житті, як на довгій ниві, всякого буває. – та під кінець абзацу заперечує і цю думку. –

То чому ж коров’ячий хвіст усе ще заважає порозумітися сусідам?»

Так читачеві і не зрозуміло, сусіди перебувають у стані сварки чи ні.

Редактор повинен ретельно проаналізувати текст в цілому для того, щоб виділити суперечливі пари висловлювань і сформулювати суперечливі судження. Вимагаючи від автора несуперечливих суджень, він у своїх рекомендаціях повинен суворо дотримуватися цього закону, пам’ятаючи, що будь-який аналіз не допускає логічних суперечностей.

2. Третій закон логіки забезпечує доведеність, обґрунтованість мислення. Закон достатньої підстави формулюється так:

- достовірною треба вважати тільки ту думку, істинність якої достатньо обґрунтована.

Цей закон, забороняючи приймати на віру будь-які думки, тим самим захищає право кожної людини на сумніви, власні погляди, переконання, світогляд.

«Я кілька разів прочитав підручник з логіки, а тому заслуговую на позитивну оцінку з цієї дисципліни». Тут порушено закон достатньої підстави, тому що оцінка ставиться за знання (іноді уміння, навички).

Цей закон логічного мислення вимагає, щоб будь-яка істинна думка була обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена. Дотримання його досягається обґрунтованістю мислення, обов’язковою умовою правильного мислення.

У будь-якому міркуванні наші думки повинні бути внутрішньо пов’язані одна з одною, витікати одна з одної, обґрунтовувати одна іншу. Істинність суджень повинна бути доведена надійними доказами. Закон достатньої підстави формулює цю вимогу в загальному вигляді. Достатність підстав у кожному конкретному випадку – предмет розгляду спеціальних наук, але логічна обґрунтованість – необхідна якість кожного журналістського виступу.

Перелічені закони назвали основними на тій підставі, що вони виражають такі корінні риси логічно правильного мислення, як визначеність, послідовність, несуперечність і обґрунтованість думок.

Закони логіки широко використовуються в кібернетиці, роботі електронно-обчислювальних машин, математичній лінгвістиці тощо.

Гумор часто базується на порушенні основних законів логіки (у зв’язку з тим, що засадами гумору є порушення правильного, логічного ходу речей).

Жарт «Камікадзе повернувся з завдання»базується на порушенні закону несуперечності.