Прийоми, що допомагають перевіряти правильність логічних зв’язків

1. Чітке виокремлення суджень і максимальне згортання їх до простих.

Це спрощує і робить зручним процес співставлення суджень.

В одному з рукописів автор так пояснив вибір способів друку: «При виготовлені циферблатів слід враховувати те, що друкованим матеріалом є, зазвичай, метал чи тверда пластмаса, які не дозволяють застосовувати для

друкування металічні форми, приміром, цинкові кліше, штампи тощо. Тому друкування здійснюється через якусь еластичну проміжну поверхню».

Під час читання редактор має подумки виокремити й спростити судження, приміром, до таких:

І. Твердий метал циферблатів не дозволяє застосовувати металічні друкарські форми.

Тому друкують на циферблатах не з металічних форм, а з яких?

У тексті відповіді немає. Лише говориться, що через проміжну еластичну поверхню. Значить, з тих же металічних форм.

Якщо розгорнути друге судження до повного, вставити те, що автор мав на увазі, а саме: «не безпосередньо з металічних форм, а через проміжну поверхню», то протиріччя у тексті проявляться чіткіше.

Дійсно, спочатку автор стверджує: «Не застосовують металічні друкарські форми», а потім робить висновок: «Тому з металічних форм друкують не безпосередньо, а через проміжну еластичну поверхню».

Ми бачимо протиріччя: то не друкують, то друкують але при певних умовах.

Щоб виправити це протиріччя, автору достатньо уточнити перше судження: напевне він хотів сказати, що «немає можливості друкувати безпосередньо з металічних форм», а висловився неточно.

2. Відновлення пропущених ланок.

Читаємо уривок із замітки про спорт:

«У гострій боротьбі «Динамо» перемогло «Шахтар».

Рахунок свідчить про напруження в ході зустрічі – 1:0».

Читаючи друге речення, корисно подумки відтворити загальний засновок умовиводу, щоб простіше було перевірити його правильність.

У другій фразі два судженні: висновок (рахунок свідчить про напруження в ході зустрічі) і один із засновків (рахунок 1:0), у якому слово «рахунок» матеріально не виражено.

Однак із засновку «Рахунок 1:0» зроблений автором висновок безпосередньо не витікає. Такий висновок можна зробити тільки посилаючись на загальний засновок, приміром, кожна зустріч з рахунком 1:0 проходить напружено.

Автор цей засновок випустив як очевидний. А редактор подумки не відновив. І даремно. Адже при такому рахунку зустріч могла б бути в’ялою та нецікавою.

Тож загальний засновок можна вважати хибним. А при хибному загальному засновку і висновок може бути хибний. Дійсно, власне рахунок ще ні про що не говорить.

Виявлений нами логічний недогляд слід усунути. Для цього необхідно відмовитися від будь-яких умовиводів. Адже мета подібної кореспонденції повідомити читачам рахунок і охарактеризувати хід зустрічі. Тому найбільш прийнятним буде такий варіант:

Рахунок напруженої гри – 1:0.

Не відновлюючи пропущену ланку, редактор ризикує пропустити логічну помилку.

3.Співвіднесення логічно пов’язаних ланок.

Співвіднесення логічно пов’язаних елементів тексту – один з найбільш універсальних логічних прийомів редакторського аналізу.

Співставляючи одне і те ж поняття у різних уривках одного й того ж тексту, ми перевіряємо, чи не виникло необґрунтованих змін у змісті цього поняття. Порівнюючи судження про той самий чи подібний предмет, ми не можемо не побачити протиріч у тексті. Співставляючи кожний член ряду з узагальнюючим словом, ми можемо помітити логічно неправильний поділ.

Підстави і наслідок, теза і аргументи – все це редактор має ретельно перевірити, перш ніж матеріал буде допущено до друку.

Адже оцінка логічних якостей тексту – це, насамперед, оцінка логічних відношень між судженнями, елементами всередині судження. А щоб перевірити правильність відношень, слід подивитися, які логічні елементи співвідносяться один з одним.

1. Зіставлення суджень про той самий або близький предмет упродовж одного судження.

Співставляючи такі судження, редактор не може не помітити порушень закону несуперечності. Співставлення суджень про одне поняття у різних частинах тексту допомагає редакторові помічати прямі повтори там, де вони не потрібні, або потрібні, але з іншим логічним акцентом, який робить повтор зрозумілим, осмисленим.

2. Зіставлення логічно однорідних членів з узагальню-вальним чи загальним словом і між собою.

Без такого зіставлення виявити порушення правил поділу чи узагальнення усіх понять ряду неможливо.

На практиці узагальнююче словосполучення слід замінити одним словом, яке за змістом здатне замістити все словосполучення. Уявне співставлення цього слова з кожним членом ряду, дозволило б уникнути логічних помилок.

3. Зіставлення у визначеннях складових частин – тієї, яка визначається і тієї, яка визначає.

У правильному визначенні обсяг частини, що визначає, повинен дорівнювати обсягу частини, яку визначають.

4. Зіставлення підстави й наслідку.

У тексті слід встановлювати суть логічних відношень між двома судженнями: це причина, а це наслідок. А потім співвіднести, чи справді такі відношення можуть бути між цими судженнями.

5. Зіставлення тезі й аргументів.

Аргументи повинні логічно підводити читача до висновку на підтвердження чи спростування даної тези.