Поняття про екстраверсію та ІНТРОВЕРСІЮ: установка свідомості та несвідомого
К. Г. Юнг виділив два загальних типи – екстравертований та інтровертований. Для екстравертів характерна спрямованість на об’єкт, тому думки інших людей, загальноприйняті норми, об’єктивні обставини визначають їх вчинки у значно більшій мірі, ніж їх власне, суб’єктивне ставлення до навколишньої дійсності. В інтроверта суб’єктивне завжди превалює над об’єктивним, і цінність суб’єкта завжди вища, ніж цінність об’єкта. Переживаючи певну емоцію, інтроверт звертає увагу на власні переживання, а не на події або людей.
Окрім свідомої установки, обидва типи мають несвідому установку, яка відносно першої виконує компенсаторну функцію і перебуває з нею у протилежних відносинах. Відповідно до цього автор, а також до чотирьох основних психічних функцій – мислення, емоції, відчуття та інтуїція – розбудовує свою класифікацію темпераменту: чотири типи екстравертів і чотири типи інтровертів.
Г. Айзенк запропонував розглядати типологію як систему чотирьох координат: нейротизм-спокій та інтроверсія-екстраверсія. Згодом ним було виділено ще одну координат – психотизм.
- характеристика психологічних типів за К-Г.Юнгом
Залежно від способу формування цього відношення можна виокремити вісім психологічних типів (табл. 2.11). Людина, яка у своєму досвіді насамперед спирається на відчуття (сенситив), довіряє своїм органам чуття. Якщо в людини переважає мислення (інтелектуал), то вона прагне отримати відповідь на питання, що таке реальність. Люди третього типу (емоціонали) спираються на почуття, завдяки чому вони передусім визначають, подобається їм об'єкт (явище) чи ні, а питання про те, що він собою становить, для них другорядне. Представники четвертого типу (інтуїтивісти) здатні робити висновки і приймати рішення, зважаючи не тільки на наявну інформацію, а й заповнюючи її брак особливим внутрішнім чуттям, яке Юнг визначав як здатність бачити те, що відбувається "за рогом".
Чотири функції свідомості, за переважанням яких було виокремлено ці типи, перебувають в опозиційних відношеннях: що краще розвинена сфера відчуттів, то слабша інтуїція, а інтелектуали, як правило, гірше орієнтуються у почуттєвому. Це співвідношення допомагає приблизно визначити слабкі місця у представників різних типів. Так, сенситив - реалістичний, але може видатися занадто прагматичним; інтуїтивіст - схильний до ілюзорного сприйняття наявних і майбутніх реалій; інтелектуал не завжди може оцінити ставлення до нього, а емоціонал бентежиться, коли його просять пояснити, що і як він робить, - на його думку, "все і так зрозуміло", а відтворити ланцюжок причин і наслідків йому надто складно.
Крім цих провідних функцій Юнг також виокремлював підлеглі (протилежні провідній, у межах якої людина переживає основні труднощі адаптації) і вторинні (відрізняються від провідної, але не протиставлені їй, як, наприклад, інтуїція стосовно провідного мислення).
Таблиця 2.11
Психологічні типи за К.-Г. Юнгом
| Тип | Основні особливості | |
| Екстравертні раціональні типи: діють розумно; події оцінюють не завжди раціонально | Екстрав е ртний раціональний (мислительний тип) | Орієнтований на об'єктивну дійсність, представлену в інтелектуальній формі. Пригнічує всі залежні від емоцій прояви. Почуття надмірно естетизовані |
| Екстраверт-ний емоційний (чуттєвий) тип | Цінує і любить все, що можна об'єктивно добре оцінити ("розумні" шлюби). Пригнічує логічні аргументи. Найчастіше спостерігається серед жінок | |
| Екстравертні ірраціональні типи: об'єктивні події і явища переживають як | Екстра-вертний сенситивний ("відчуваючий") тип | Керується реалістичним відчуттям факту. Пов'язаність з об'єктом може бути безмежною, призводити до компульсій і вивільняти нав'язливі передчуття (внаслідок пригнічення інтуїції) |
| закономірні; їм властиве прагнення до згоди, навіть якщо це суперечить розумним аргументам | Екстра-вертний інтуїтивний тип | Психічне пристосування відбувається природно і майже несвідомо; мислення, сприйняття і почуття пригнічуються. Відчуття є лише опорою для споглядання. Інтуїція прагне якнайповнішого розкриття можливостей, тому перенесення з однієї ситуації на інші ускладнене, а факти йдуть від суб'єкта |
| Інтровертні раціональні типи: розумна думка ґрунтується не на об'єктивному, а на суб'єктивному чиннику, що оточення може сприймати як прояв егоїзму | Інтровертний раціональний (мислительний) тип | Перебуває під впливом ідей суб'єктивного походження. Холодно ставиться до об'єктів. Переоцінювання себе як суб'єкта мислення супроводжується страхом перед іншими людьми (особливо протилежної статі) |
| Інтровертний емоційний (чуттєвий) тип | "Гармонійно знічені", перебувають під владою незрозумілих іншим почуттів. Найчастіше властивий жінкам, у таких людей можливі неврози за типом виснаження |
Закінчення таблиці 2.11
| Інтровертні ірраціональні типи: некомунікабельні, упереджені. 3 раціонального погляду найменше користі приносять у практичному житті, але в контексті історичного розвитку - двигуни культури | Інтровертний сенситивний ("відчуваючий") тип | Орієнтується переважно за інтенсивністю суб'єктивної частини відчуття (порушена пропорційність між об'єктом і відчуттям). Людина діє згідно ЗІ своїми неусвідомлюваними зразками. Перебуває в ілюзорному міфологічному світі. Пригнічена інтуїція може прориватися у свідомість у формі істеричних уявлень про об'єкти, що призводить до виснаження |
| Інтровертний інтуїтивний тип | Чітко сприймає все, що відбувається на задніх планах свідомості, відкриває нові можливості, не шукаючи зв'язків між об'єктом і собою. Перебуває під владою архетипів, містик-мрійник. Можливі нав'язливі іпохондричні стани, спричинені "проривом" чуттєвого екстравертного начала |
Визначивши тип особистості, можна логічно добудовувати її "тіньову протилежність": так, у екстравертного сенситива протилежністю буде інтровертний інтуїтивіст. Основні вразливі ділянки визначають, орієнтуючись на тип "підлеглої" особистості, яка, "прориваючись", призводить до виникнення різних неврозів. Тому корисно розвивати і вправляти підлеглі функції, забезпечуючи їм можливість "легального прояву". "Чистих типів" практично не існує, і кожна людина має деякі ознаки кожного з них. Проте виникнення проблем зумовлює дефіцит певних психічних функцій. Теорія Юнга належить до класичних учень про типи особистості, що відповідають вимогам до складання наукових класифікацій. У практичній психології частіше використовують емпіричні класифікації, що допомагають розуміти істотні особливості особистості сучасної людини.
ТЕМА 5
Лекція 9.
Дата добавления: 2016-02-16; просмотров: 927;