Поняття про ендопсихіку та екзопсихіку. класифікація особистостей О.ф. лазурського

При всьому багатстві змісту цієї концепції, її найбільша цінність полягає, на мій погляд, у двох ідеях (власне, досить простих, але дуже плідних).

Перша з них полягає у розрізненні двох сфер психіки, а саме:

а) ендопсихіки, яка, за Лазурським, виражає “внутрішню взаємозалежність психічних елементів і функцій, ніби внутрішній механізм людської особистості” і завжди пов’язана “більш чи менш тісно з індивідуальними особливостями центральної нервової системи даного індивіда” ;

б) екзопсихіки і навіть душевне життя самої людини, оскільки останнє також може бути об’єктом певного ставлення з боку особистості” - наука, мистецтво, -, зміст якої „визначається відношенням особистості до зовнішніх об’єктів, до середовища, причому поняття «середовища» або «об’єктів» береться у найширшому сенсі, у якому воно охоплює усю сферу того, що протистоїть особистості й до чого особистість може так чи інакше ставитися; сюди входять і природа, і матеріальні речі, і інші люди, і соціальні групи, і духовні блага

Лазурський відзначав переважну (але, як він підкреслював, не виключну) роль біологічних чинників у становленні ендопсихіки і таку саму роль соціальних чинників щодо екзопсихіки. Водночас він наполягав на узгодженості ендо- і екзопсихіки як на передумові здорового особистісного розвитку.

Друга основоположна ідея Лазурського полягає у виокремленні трьох якісно специфічних рівнів особистісного розвитку (“психічних рівнів”, в авторській термінології), які розрізняються за характером адаптації у соціальному середовищі. Особистості нижчого рівня не здатні загалом успішно пристосуватися до середовища; особистості середнього рівня (а це переважна більшість людей) володіють такою здатністю; особистості ж вищого рівня, не обмежуючись цим, пристосовують середовище до себе. Останнє трактується не в егоїстичному сенсі (адекватному хіба що для збочених варіантів особистісного розвитку, теж проаналізованих Лазурським), а в сенсі творчого збагачення тої чи тої сфери суспільного життя й культури. Критерієм моральної й соціальної оцінки особистості є, за Лазурським, не “психічний рівень” як такий, а більша чи менша тенденція до його підвищення, більше чи менше прагнення до самовдосконалення.

Зіставляючи тепер концепцію Лазурського із окресленими раніше варіантами особистісного підходу, констатуємо, що перший (природничонауковий за своєю орієнтацією) варіант зосереджує увагу на ендопсихічних властивостях особи; другий (його можна визначити як соціогенетичний) – на екзопсихічних. Що ж до третього варіанту (його можна назвати суб’єктним), то він набуває тим більшої ваги, чим яскравіше реалізується щойно згадана тенденція, яку відмічав Лазурський, до підвищення „психічного рівня” особи.

ТЕМА 5

Лекція 8.