Лекція 8. Особливості пейзажної зйомки.

1.Пейзаж. Види пейзажу.

Пейзаж (фр. Paysage, від pays – країна, місцевість) – жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є природа. Зокрема, в пейзажній фотографії особливе значення надається побудові перспективи і композиції кадру, передачі стану атмосфери, повітряного і світлового середовища, їх мінливості. Перша фотографія, зроблена Жозефом Н’єпсом в 1826 році, була першою в історії пейзажною фотографією і зображувала вигляд на міські дахи. Зйомка проводилась повний світловий день. Дагеротипія, винайдена французьким художником Луї Дагером в 1839 році, вважається першим практичним способом фотографування – витримка була в межах від 15 до 30 хвилин. Тому її залюбки застосовували для зйомки пейзажів.

Пейзажна фотографія – це свого роду портрет, але портрет не людини, а оточуючої нас природи. Роблячи пейзажну фотографію, автор в першу чергу прагне не просто сфотографувати географічну місцевість, а упіймати і зафіксувати на матриці камери неповторний стан природи. Цей жанр тільки на перший погляд здається простим та доступним. Насправді, окрім знання теорії і володіння практичними навичками, необхідне сприятливе поєднання цілого ряду обставин: погоди, часу зйомки, освітлення, а частенько – і удачі.

Пейзаж, як жанр фотографії, можна поділяти на велику кількість видів і по змісту зображення, і по характеру зображеного на ній ландшафту. Для прикладу наведено лише декілька найбільш популярних напрямків:

- архітектурний (архітектурні ансамблі, вписані в навколишній ландшафт);

- індустріальний (загальні види промислових об’єктів в їх розмаїтті);

- міський (міські види);

- сільський (сільські види);

- морський (фотографії моря, океану, пляжу, узбережжя і т.п.);

- гірський (види гір та гірських краєвидів);

- безпосередньо ландшафтний (поле, ліс, річка і багато інших).

Також можна зробити умовну класифікацію пейзажних знімків за призначенням:

- документальний пейзаж (з повною і достовірною фіксацією місцевості і стану природи);

- художній пейзаж (пейзаж з точки зору живопису);

- пейзаж на пам'ять (незліченна кількість знімків, що заповнюють домашні альбоми, комп’ютери, Інтернет).

Безкінечне поділення пейзажів можна продовжувати на види та підвиди і по часу зйомки (вранішні та вечірні), і по сезону, і по погоді і за багатьма іншими ознаками. Одначе, слід зауважити, що іноді точно класифікувати пейзажний, і не тільки, знімок практично неможливо.

2. Основи побудови композиції пейзажної фотографії.

Гарні фотографії природи передають дуже багато. Як відомо, композиція – це розміщення різноманітних візуальних елементів на знімку. Фотографи використовують лінії, окреслення, кольори, тон, баланс, симетрію, глибину, перспективу, баланс освітлення і інші елементи, щоб оживити зображення. Фотографії природи тоді гарні, коли їх смисл ясний і зрозумілий. Тому,при побудові композиції знімку, треба в першу чергу дотримуватись простоти.

При фотографуванні пейзажу найбільш часто використовуються такі композиційні прийоми:

1.Використання правила золотого перерізу.

2.Дотримання правила третин (бажано не ділити кадр пополам, якщо це не є задумом).

3.Включення в кадр ліній: діагональних – для створення динаміки в кадрі (діагональ від лівого нижнього кута до правого верхнього – спокійніша композиція, діагональ від лівого верхнього кута до правого нижнього – більш динамічна композиція); вертикальних – для передачі висоти, горизонтальних – для створення більш спокійного настрою, вигнутих – для підкреслення більш витонченої і плавної композиції.

4.Лінії, що входять в кадр, як правило, не повинні його залишати ( за деякими винятками, наприклад, лінія горизонту у морському пейзажі тощо).

5.Місце в кадрі, залишене для утворення уявної динаміки об’єктів (до прикладу, нахилений стовбур, похилений старий будинок).

6.Створення урівноваженої композиції (коли краї знімку «не переважують» один одного).

7.Центр кадру по можливості повинен бути світлішим від країв.

8.Виділення головних композиційних елементів, коли другорядним відводиться роль фону.

9.Обрамлення меж кадру (навислі зверху гілки, листя).

10.Геометрія кадру (вертикальний, горизонтальний, квадратний або довільне кадрування фотографії в процесі обробки).

11.Включення в кадр непарного числа однакових композиційних елементів (об’єктів).

12.Композиційні елементи по можливості не повинні розміщуватись хаотично (бажано вибудувати їх в одну з геометричних фігур – трикутник, овал, коло …).

13.Вибір правильного або цікавого ракурсу (зйомка з дерева, лежачи на землі, асфальті, стоячи у воді).

14. Сюжетно важливий елемент краще розміщувати на знімку праворуч.

15. Таке розміщення об’єктів, ліній, планів, щоб при розгляді фотографії погляд глядача не виходив за межі кадру.

Правила і канони існують для того, щоб вчити, допомагати, але не наказувати. І якщо, свідомо порушивши якесь правило, фотограф отримає більш цікавий кадр, то це буде його творча знахідка.

3. Прийоми пейзажної зйомки.

Неможливо в межах конспекту розглянути велику кількість прийомів пейзажної зйомки, тому пропонується розглянути деякі найбільш актуальні з них. Перш за все варто розпочати з параметрів зйомки. Факторами, що визначають параметри зйомки, є величина діафрагми, витримки і світлочутливості в різних комбінаціях. Діафрагма визначається виходячи із сюжету знімку і параметрів об’єктиву. В більшості випадків пейзажна фотографія вимагає застосування більшої глибини різкості, тому діафрагма повинна бути прикрита для досягнення більшої ГРЗП. Якщо ставиться за мету виділити об’єкт зйомки, доцільно використовувати малі величини діафрагми для розмивання фону. Треба пам’ятати, що найбільш якісна картинка буде на середніх значеннях діафрагми. Витримка залежить від великої кількості факторів і кожного разу необхідно ретельно оцінити ситуацію перед зйомкою. При зйомці «стандартного» пейзажу у безвітряну погоду зі штативу витримка не грає особливої ролі, визначальним параметром буде діафрагма. А у вітряну погоду для «заморозки» листя чи трави, які гойдаються на вітрі, необхідно встановлювати коротку витримку. При зйомці без штативу необхідно не забувати, що для отримання різкого знімку витримка повинна бути не менше 1/f, де f – фокусна відстань об’єктиву (наприклад, зйомка проводиться з фокусною відстанню об’єктиву f 35мм, тоді витримка не менше 1/35 сек., f 50мм – витримка 1/50 сек.). Світлочутливість. Змінюючи світлочутливість, частко вирішуються питання правильної установки витримки. Проблемою цифрових камер є те, що з підвищення світлочутливості матриці певним чином погіршується якість знімка – виникають шуми. Тому в ідеалі, чим нижча світлочутливість, тим менше буде проявлятись шум і тим якісніший знімок можна отримати.

Розглянемо основні особливості пейзажної фотозйомки: літній і зимовий пейзаж; зйомка осінню чи в похмуру погоду; вода і гори; нічний пейзаж; зйомка райдуги чи блискавки; зйомка архітектури.

1.Загальні рекомендації. При зйомці ландшафтів положення сонця слід обирати під кутом 45-60⁰ до оптичної осі об’єктиву. Сонце повинне знаходитись збоку і дещо позаду камери. Зйомку краще проводити зранку чи звечора. В полудень фотографувати не рекомендується, позаяк зображення втрачає рельєфність із-за коротких тіней. Знімати, коли сонце знаходиться позаду камери, також не рекомендується – фотографії будуть плоскими, однотонними, без контрастів. Контрове світло виразно підкреслить силует об’єкта. Але варто слідкувати, аби промені не попали прямо в об’єктив, для цього рекомендується використовувати бленду.

2.Літній пейзаж. Чим більший інтервал яскравостей пейзажу, тим точніше повинна бути визначена експозиція (наприклад, дуже темний передній план на фоні білих хмар – інтервал яскравостей 1:500). Якщо на передньому плані розташовані світлі деталі композиції (наприклад,стовбури берез), то експозиція може бути менш точною. Повітряний серпанок, похмура погода ще більше зменшують контраст зображення, тим самим знижуючи вимоги до експозиції. Сонце, що сходить чи заходить. Щоб отримати більший диск сонця, належить фотографувати довгофокусним об’єктивом з одночасним застосуванням блакитного світлофільтру. Фотографуючи лісовий пейзаж, вибирають місце де дерева не дуже густо ростуть, наприклад, на галявині. Багато дерев, що ростуть поряд, вносять у знімок строкатість. Краще, якщо між переднім планом (два-три дерева) і заднім (багато дерев) буде розрив, наприклад, невеличка галявина. Такий кадр добре передає простір, і особливо, коли застосовується довгофокусний об’єктив. Фотографуючи в лісі, необхідно не забувати, що відблиски сонця, які пробиваються через листя, значно ускладнюють зйомку. Тому зйомку бажано робити тоді, коли навіть легенька хмарка прикриє сонце, що значно знизить контраст і проробляться деталі і на світлі, і в тінях. Витримку необхідно визначати по тінях. 3.Зйомка осінню та в похмуру погоду. При зйомці осінніх пейзажів в залежності від ситуації підвищують світлочутливість матриці. Фотографуючи дощ, необхідно як можна більше закрити діафрагму, щоб збільшити витримку. В цьому випадку дощові краплі будуть у вигляді полос і створять на знімку враження зливи чи сильного дощу. Треба тільки слідкувати, щоб краплі води не попадали на лінзу об’єктиву, бо це призведе до нерізкості зображення. Ефектні пейзажі будуть при фотографуванні в туманну погоду. Враження туману можна підсилити, якщо помістити перед об’єктивом сітку з рідкої шовкової тканини. Щоб передати глибину простору, в кадрі на передньому плані треба розмістити який-небудь темний предмет. 4. Зимовий пейзаж. У похмуру погоду зимовий пейзаж можна фотографувати з урахуванням рекомендацій для осінніх зйомок. Але треба враховувати, що він може бути похмурим, а часто і плоским. У яскраві сонячні дні контраст пейзажу особливо великий, що обумовлено поєднанням сліпуче яскравих відблисків снігу і, скажімо, темних дерев, особливо хвойних. Тому до фотографування сонячного зимового пейзажу треба підходити особливо ретельно. Зимові пейзажі краще фотографувати зранку або під вечір, коли косі промені світла утворюють подовжені тіні, які в свою чергу оживляють знімок і підкреслюють фактуру снігу. Сніг на знімку повинен бути добре проробленим, тому експозицію виставляють по снігу, а часто і збільшують на 1-2 ступені, щоб сніг не набув сірого відтінку. 5.Зйомка води. Якщо треба сфотографувати воду з невеликим брижами чи з невисокими хвилями, то роблять це при зустрічно-боковому освітленні під кутом 35-45^О до оптичної осі об’єктиву. Воду проти світлі фотографують, коли промені від сонця. прикритого хмарою, падають на воду, утворюючи виразні блискучі полоси. Море краще знімати з високої точки. Тоді водний простір займає значну частину кадру і робить фотографію більш виразною. Прибій зазвичай знімають з нижньої точки з короткою витримкою 1/1000 с і коротшою. Проточну воду фотографують з довгими витримками (1/15 – 1/30 с). В цьому випадку буде легке «змазування» зображення води при різкому зображення статичних об’єктів пейзажу, що і надасть враження руху води. 6.Гірський пейзаж. В горах краще фотографувати рано вранці. В цей час повітряне середовище передається найбільш ефектно. Хмарна погода також сприяє отриманню більш виразних знімків. В сонячний день сюжет треба вибирати з темним переднім планом по яскравості якого і визначають експозицію. В такому випадку далина на знімку буде перетриманою і світлішою, чим передній план, що і підкреслить глибину простору і наповнить пейзаж відчуттям повітря, простору. Найкращим вважається бокове освітлення, тому що воно підкреслює форму гір, а просвічений косими променями серпанок створює враження глибини. Щоб отримати відблиски на поверхні льодовика, необхідно фотографувати при контровому освітленні. 7.Нічний пейзаж. Першою і основною проблемою, що виникає при нічній зйомці, - це недостатня кількість світла. І якщо у живописі художник малює фарбами, то у фотографії основою для всього є світло. І, на відміну від звичайної зйомки, вночі фотографу приходиться збирати світло по крупинкам. Але якщо вдень фотокамера «бачить» картинку так як і фотограф, то вночі все змінюється. Часто буває, що кадр, якби він був знятий вдень, не мав би ніякого смислового навантаження, а знятий вночі він становиться досить ефектним. Для фотографування нічного пейзажу повинно виконуватись дві основні вимоги. Фотокамера повинна мати ручний режим (М) або як мінімум можливість установки довгої витримки в режимі витримки (Tv). Для більшості сюжетів достатньо максимальної витримки до 8 сек. А так, як для зйомки нічних пейзажів потрібні довгі витримки, то другою обов’язковою умовою є застосування жорсткого штативу і вага якого мінімум в 2 рази більше за вагу камери (з цією метою можна підвісити на штатив додаткову вагу). Налаштування фотокамери на нічну зйомку: - переводимо камеру в ручний режим (М). Якщо такого режиму нема, переходимо в режим витримки (Tv) або в програмований режим (Р).

- чутливість ISO виставляємо мінімально можливу в даних умовах, що дозволить знизити рівень шумів.

- якщо камера знімає в режимі RAW, то переходимо в такий режим. Це дає змогу в подальшому коригувати кольори без загальної втрати якості зображення. Якщо камера не підтримує RAW, то встановлюємо баланс білого, що відповідає типу джерела освітлення (вуличні ліхтарі – «галоген», якщо місяць або просто небо – «похмурий день»). Можливі варіанти, але найкращого результату можна досягнути експериментальним шляхом.

- налаштовуємо камеру на автоспуск (бажано з попереднім підйомом дзеркала, якщо така функція є), або використовуємо дистанційний спуск чи дистанційний тросик.

- встановлюємо камеру на штатив.

- переходимо в режим ручного фокусування – авто фокус в темноті працювати не буде. Якщо це «мильниця», то затискаємо діафрагму до 4, ставимо дистанцію фокусування до 2-2,5 метра (на короткому кінці зуму). При цьому глибина різкості буде від 1,5 метра до безкінечності. В дзеркальні камері необхідно наводити різкість на будь-який світлий об’єкт, що віддалений на потрібну відстань. Після того, як авто фокус «зачіпився», переключаємось на ручне фокусування.

- компонуємо кадр і фіксуємо головку штативу.

- якщо камера в ручному режимі (М), встановлюємо витримку і діафрагму. Витримка, як правило, від 1 до 8 сек., в залежності від освітленості. Діафрагму затискаємо до 4 – 5.6 , при цьому більшість об’єктивів забезпечує кращу чіткість об’єктів.

- натискаємо спуск.

8.Зйомка райдуги чи блискавки. З метою отримання відмінних знімків райдуги необхідно дотримуватись двох рекомендацій. Для того, щоб підкреслити, виділити і зробити максимально насиченими кольори райдуги на фотографії, треба застосовувати круговий поляризатор. Достатньо знайти об’єкт (озеро, дерево, будинок …), який би вдало доповнив композицію знімка. Фотографії блискавки дуже драматичні і цікаві глядачеві, бо в дійсності ми можемо бачити блискавку кілька секунд. Зйомку блискавки можна виконувати автоматично та вручну. Автоматично блискавку фотографують за допомогою спеціального пристрою Lihtning Trigger. Цей пристрій закріплюється на камері і має вбудований сенсор, який реагує на світло блискавки і миттєво включає спуск затвора камери. Але цей пристрій дуже дорогий і використовується тільки деякими професіоналами. Фотографуючи блискавку в ручному режимі, передовсім необхідно обов’язково встановити камеру на штатив і включити режим нічної зйомки B (Bulb). В цьому випадку затвор залишається відкритим до тих пір, поки натиснута кнопка. Для утримання затвору відкритим необхідно користуватись спусковим тросиком. Камера наводиться на сцену, яка фотографується. Розпочинається зйомка з діафрагми f8. Перед цим треба переконатись, що для зйомки встановлений режим В. В момент спалаху блискавки натискається і утримується кнопка пристрою дистанційного спуску (тросика). На момент другого спалаху ще деякий час утримується кнопка, а потім відпускається. Можливо не з першої спроби, але таки вдасться сфотографувати блискавку. Головне, що перш за все необхідно дотримуватись техніки безпеки: не стояти під дощем, під високим деревом, на відкритій місцевості. Фотографувати блискавку необхідно з безпечної відстані. 9.Зйомка архітектури. Архітектурний пейзаж на перший погляд здається не самим складним: об’єкт статичний, можна завжди дочекатись підходящого моменту для зйомки, є можливість зробити чимало дублів. Будь-який міський мешканець може з легкістю знайти велику кількість привабливих об’єктів для зйомки неподалік від будинку. Красивий міський архітектурний пейзаж можна знайти і у себе у дворі, головне знайти у ньому щось оригінальне і виразне. Варто зазначити, що архітектурна фотографія є прямою спадкоємицею живопису італійських художників-пейзажистів, які працювали у галузі ведути (італ. veduta), що можна перекласти як міський архітектурний пейзаж. Як і кожного виду зйомки, у фотографуванні міського архітектурного пейзажу є свої закони, секрети і складності. – створюємо об’єм. Ідеальний час для зйомки – рано вранці або за 2-3 години до заходу сонця: сонце стоїть невисоко, промені падають збоку, світло розсіяне. Природні і м’які тіні надають будовам об’єму, а знімку – настрій і легкість. Ще один спосіб підкреслити об’єм – зйомка по діагоналі, з кута; споруди і інтер’єри отримують необхідну легкість, а в кадрі з’являється динаміка. Для таких робіт використовується ширококутний об’єктив, що ще сильніше збільшує простір у кадрі, створює ілюзію простору. –розставляємо акценти. Інколи цікаві архітектурні фотографії отримують при фронтальному ракурсі, коли автор хоче підкреслити і підсилити ритм елементів фасаду: колони, малюнки, вікна, що повторюються. Ширококутний об’єктив дозволяє зняти споруду цілком, не обрізуючи дах чи фундамент. –дивимось у глибину. Передаємо відчуття простору, використовуючи світлову чи повітряну перспективу. Поняття світлової перспективи можна пояснити так, що тон і контрастність об’єктів приглушуються по мірі виходу в глибину простору. Повітряна перспектива – це коли глибина простору проявляється за рахунок прошарку повітря між об’єктами зйомки і спостерігачем. Показати це допомагають дощ, сніг, пил, туман. Добитись схожого ефекту можна фотографуючи архітектурні об’єкти через листя, решітку огорожі. –визначаємо точку зйомки. Нормальна точка зйомки – це те, як ми бачимо об’єкти в житті, з висоти свого зросту: часто використовується при зйомці інтер’єрів, коли необхідно створити у глядача ілюзію присутності. Зйомка з верхньої точки надає фотографії відчуття польоту, простору і безкінечності: пістряві дахи будинків, що виходять за горизонт, особливий рисунок вулиць, панорама міста – в цьому випадку об’єктом зйомки виступає цілий архітектурний ансамбль, а не окрема споруда. Монументальність, величність і благородство споруди прекрасно передаються при зйомці з нижнього ракурсу. В цьому разі фоном становиться небо. –граємо на контрастах. Будь-яка гра на контрасті – великого і малого, темного і світлого, динамічного і нерухомого – буде корисною.

4. Збалансованість кадру. Передній, середній і задній плани.

Одним із різновидів перспективи у фотографії є використання багатопланових зображень без очевидної участі ліній. Для простоти в фотографії розрізняють три основних плани: передній (ближній), середній, задній (дальній), які добре видно на фото.

В більшості випадків розташування планів при зйомці пейзажів є процесом безперевним, однак бувають і зображення, в яких один з планів відсутній.

Властивість планів передавати простір грунтується на геометричних законах перспективи, а також на досвіді глядача, який зафіксував відносні розміри об’єктів, і співвідносить розміри предметів, розміщених на площині фотографії, з реальним їх розміщенням в просторі. При цьому величезне значення, в першу чергу, має передній план. В реальності людина, знаходячись на природі, часто навіть не помічає передній план, який знаходиться на периферії нашого зору. В цьому прихована причина відсутності передніх планів на аматорських фотографіях. Наш мозок аналізує картину в цілому, створюючи об’ємне зображення. Однак плани є одним з елементів мови фотографії і при зйомці завжди бажано вибирати таку точку зйомки, щоб передати багатоплановість картинки. При порівнянні наступних фотографій видно, що наявність переднього плану суттєво «оживляє» зображення і надає йому глибину і ефектність. Зображені на передньому плані в нижньому правому куті очерет та частина берега річки передають об’єм. На роль переднього плану можуть включатись будь-які об’єкти: люди, пороги на річці, каміння, дерева та інші, і навіть тінь від дерева чи від інших предметів. Тому, перед тим, як фотографувати пейзаж, необхідно оглянутись кругом і віднайти точку зйомки, при якій у кадр попадають предмети переднього плану. Однак змінити точку зйомки не завжди можливо, тому в цьому випадку можна злегка нахилити камеру чи присісти так, щоб підняти лінію горизонту, а на передньому плані будуть листя чи трава. Треба пам’ятати, що не всі предмети можуть претендувати на створення переднього плану. Інколи вони тільки захаращують знімок і відволікають увагу глядача. Краще за все, як на передньому плані будуть достатньо великі предмети з цікавою структурою, до того ж більш темні, ніж на середньому та далекому плані, тоді в передачу просторового відчуття включиться тональна перспектива. Варто зауважити, що включення в зображення декількох елементів композиції (плани, перспектива, тональність, лінії тощо) значно підвищує його художню цінність.

5.Обладнання для зйомки пейзажів.

Фотографувати пейзажі можна будь-якою камерою. Інша справа, що дзеркалки, камери зі змінною оптикою дозволяють отримати більш якісну картинку і простіше вирішити творчі задачі. До основного обладнання, яке застосовується для фотографування пейзажів, відносяться об’єктиви, штатив, світлофільтри.

1.Об’єктиви. Частіше за все для зйомки пейзажів вибирають короткофокусні об’єктиви, у яких ширший кут огляду і більша глибина різкості. Вони дозволяють включити в кадр досить багато простору і не залишають за рамками кадру ті деталі, без яких знімок втрачав би свою виразність. Об’єктиви з більшою фокусною відстанню, f 70 мм і більше, досить сильно обмежують простір кадру, і чим більша фокусна відстань, тим більше об’єктив наближає, відсікаючи цікаві подробиці. Професіонали більше використовують короткофокусні об’єктиви з фіксованою фокусною відстанню, які, будучи більш простими за конструкцією, дають більш якісну картинку. Але можна використовувати і короткофокусні зуми: 10-20мм, 12-24мм, 18-35мм… Для переважної більшості аматорів влаштує використання штатних зум-обєктивів на короткому фокусі. Варто мати на увазі, що ширококутні об’єктиви роблять помітні геометричні спотворення по краях кадру. Тому треба знімати так, щоб потім кадр можна було б обрізати, не втративши сюжетно важливих деталей, або старатись використати спотворення в якості художнього ефекту.

2.Штатив. Ще одним обов’язковим предметом екіпірування фотографа для зйомки пейзажу є штатив. Дуже часто фотограф змушений знімати в умовах недостатньої освітленості – на світанку та на заході сонця, а інколи і вночі. При такій довгій витримці зйомка з рук становиться практично неможливою. Та і в ясну погоду, коли освітлення вистачає, зйомка з штативу дозволяє уникнути струсу камери і добитись ще більшої різкості. Бажано використовувати достатньо важкий і стійкий штатив. У багатьох сучасних штативів є спеціальний гачок, до якого прикріплюється додатковий вантаж, щоб підвищити стійкість штатива. Вибираючи штатив, необхідно звернути увагу на те, яку вагу він може витримувати. Цифра повинна перевищувати вагу камери у півтора-два рази, щоб була можливість витримувати і вагу довгофокусного об’єктива. Головка штатива повинна повертатись плавно і надійно кріпитись у потрібному положенні.

3.Світлофільтри. При зйомці пейзажу найчастіше використовують градієнтний та поляризаційний фільтри. Градієнтний фільтр допомагає знизити контрастність кадру, пропрацювавши небо, яке без градієнтного фільтру дуже часто виходить блідим і невиразним. Поляризаційний фільтр відсікає частину відбитих променів, зменшує відблиски на воді та склі, робить кольори більш насиченими, прорисовує хмари і робить рослинність біль соковитою. Ще одним популярним фільтром у пейзажистів є нейтрально-сірий. Цей фільтр допомагає знизити кількість світла, що попадає на матрицю, що буває потрібним аби ефектно «змазати» воду під час руху при зйомці вдень, використовуючи довгу витримку.