Антропо-соціальний характер законів акмеології (екзістенціально-природні особливості людини, сутнісні характеристики її внутрішніх сил у реальних соціальних умовах).

Закони акмеології носять критеріальный характер. При діагностиці стану людини (як об'єкта дослідження) необхідні спряжені з цілями діагностичні критерії (розподілу респондентів, їхнього стану, залучення розвиваючих засобів).

Наприклад, критерії цілісного напрямку розвитку, критерії бажаної якості.

Сучасні акмеологи до законів відносять стійкі, повторювані зв'язки явищ, що виявляються в специфічній для психології варіативності, мінливості у певних умовах, і сфери діяльності.

Прикладом акмеологічного закону можна назвати «залежність досягнення бажаного стану самим суб'єктом» [3]. Саме бажання спонукає до мобілізації людини, до пробудження її резервів. Бажані якості, їхні критерії поступово здобувають свою конкретність і визначеність у поняттях «майстерність», «професіоналізм», «компетентність» і т.д. [7].

Найбільш обґрунтованим є «закон індивідуально-професійного розвитку і множення особистісного потенціалу». Цей закон установлює взаємозв'язки між процесом становлення професійної майстерності і формуванням особистісної цілісності. [3].

Відповідно до законів діалектики рушійною силою, у тому числі й індивідуально-професійного розвитку, виступають протиріччя. У даному випадку «протиріччя між здібностями, обдарованістю особистості, мотивацією досягнень і вимогами конкретної професійної діяльності, нормативністю поводження людини.

Людина розв’язує протиріччя між цілями, задачами і наявними засобами їх досягнення, опановуючи алгоритми, технології продуктивної діяльності. При цьому, вирішуючи особисті проблеми, вона розробляє стратегії досягнення бажаних цілей, проекти, плани, програми професійного росту.

Закон залежності досягнення бажаного стану визначає професійну придатність не тільки характеристиками особистості (не тільки можливостями), але і суб'єктивним прагненням досягти необхідних результатів. Професійна придатність може змінюватися в процесі відповідної підготовки, придбання досвіду, індивідуально-професійного розвитку.

Придбання особистістю необхідних знань, навичок і умінь, їх практична реалізація пов'язані з активним смисловим відображенням самого процесу діяльності.

Особливості розвитку людини, рівень результату, що досягається нею, пов'язані з індивідуально-значеннєвою оцінкою і визначається законом самовираженняособистості, наприклад, у професії. Соціалізована людина, як правило, прагне реалізувати свої особисті і професійні якості, розвинути свою індивідуальність, набути авторитету і суспільного визнання. Реалізується це спочатку через професійне самовизначення і наступне самоствердження. Під «професійним самовизначенням» розуміється процес розвитку особистості в професійній діяльності на основі найбільш повного використання нею своїх здібностей і індивідуально-психологічних можливостей [3].

Професійне самовизначення не обмежується формуванням професійної придатності, а охоплює значну частину життєвого шляху людини. Професійне самовизначення включає: професійні здібності, професійну мотивацію і самосвідомість, властивості темпераменту, міжособистісні відносин в організаційній ієрархії.

Стан мотиваційної й операціональної сфери доцільно представити у вигляді груп критеріїв [3].

Об'єктивні критерії (наскільки людина відповідає вимогам професії, вносить вклад у соціальну практику). Як приклад можна назвати: продуктивність праці, кількість і якість, надійність продукту праці, досягнення в професії певного соціального статусу і т.п.

Суб'єктивні критерії (наскільки професія відповідає вимогам людини, її мотивам, схильностям). Приклад: стійка професійна спрямованість, розуміння значимості професії.

Результативні критерії (досягнення бажаного результату у своїй праці). Наприклад, для вчителя: знання учнів, відповідність стандартам освіти і т.п.

Нормативні критерії (норма, правила, еталони професії і їхнє відтворення на рівні майстерності).

Критерії наявного рівня (досягнення на сьогодні рівня професіоналізму).

Критерії професійної навчуваності (готовність людини до застосування досвіду інших людей).

Критерії соціальної активності і конкурентноспроможності професії в суспільстві (чи вміє зацікавити суспільство результатами своєї праці і т.п.).

Критерії якісні і кількісні (оцінка професіоналізму у відповідних параметрах).

Наприклад, для вчителя якісні – глибина, системність знань, а кількісні – бали в рейтингу.