Лекція 10. Цифрова лабораторія.

1. Перевага зйомки і обробки файлів формату RAW у програмі Photoshop.

RAW – це особливий формат файлів зображення високої якості. Більшість професійних фотографів на сьогодні практично одної думки в тому, що формат RAW дає дві суттєві переваги перед форматом JPEG:

1-вища якість не стиснутих зображень (файли формату JPEG є стиснутими файлами, з яких частина інформації відкинута заради зменшення їх розміру);

2- отримані зображення залишаються таким, яким вони зафіксовані на сенсорі фотокамери, вони не проходять стадію обробки з використанням автоматичних функцій камери. (При зйомці в форматі JPEG файли зображення ще в фотокамері піддаються незначній кольорокорекції, покращенню різкості і т.п., щоб стиснуті файли виглядали як можна краще).

При зйомці в форматі RAW функції автоматичної корекції зображення відключені. Всі налаштування (включаючи баланс білого, експозиції, тіней і інших параметрів) фотографу прийдеться в подальшому виконати самостійно з допомогою програми Adobe Photoshop або спеціального редактора .Професіоналам подобається свобода дій, яка надається їм у цьому випадку. Вони можуть самостійно вибирати будь-які налаштування і безкінечно експериментувати. При цьому можна не боятись пошкодити оригінальне зображення (свого роду цифровий негатив – файл формату RAW).

Якщо скопіювати файли формату RAW з фотокамери на жорсткий диск комп’ютера і попробувати відкрити їх з допомогою Photoshop, на екрані з’явиться не те стандартне вікно, яке зазвичай бачать на екрані користувачі, а діалогове вікно програми Adobe Camera Raw, спеціально призначеної для обробки файлів RAW. Ця програма розроблена Томасом Кноллом. Програма дуже зручна. Відкривши в ній файл формату RAW. Можна без будь-яких проблем змінити налаштування балансу білого, експозиції, тіней і інших параметрів.

2. Системні вимоги до комп’ютера,принтера. Підбір монітора для обробки фотографій, калібровка монітора.

Цифровою фотографією можна займатись і без комп’ютера, однак фотограф буде вкрай обмежений у своїх можливостях. Заняття електронною фотографією - це робота з крупними цифровими зображеннями і вимагає багато пам’яті і потужного процесора.

Мікропроцесор, як відомо, є «мозком» комп’ютера, а робота з крупними зображеннями вимагає значної швидкості роботи. Тому чим швидше він працює, тим краще. Комп’ютер повинен володіти достатньою пам’яттю, щоб ефективно використовувати програми для обробки зображень. На практиці розмір оперативної пам’яті повинен втричі перевищувати розмір самого великого файлу, з яким працюватиме фотограф. Наприклад, працюючи з зображеннями в 40 Мб,. знадобиться як мінімум 128 Мб пам’яті. Ємність відео карти визначає якість зображення на екрані, а в роботі потребується високоякісне зображення на моніторі для акуратної ретуші і покращення знімка. Важливим є і розмір жорсткого диска для зберігання великого розміру інформації. Важливо мати і самий великий монітор, який може дозволити собі фотограф, з значною роздільною здатністю та кольоропередачею.

Завдяки появі доступних кольорових принтерів отримання високоякісносного відбитку є ділом швидким і простим. Вибираючи принтер варто враховувати чи забезпечує принтер відбитки фотографічної якості, чи можна в ньому використовувати папір різних типів, вартість заміни картриджів ,максимальну роздільну здатність принтера. Для цифрового друку необхідно вибирати принтер з самою високою роздільною здатністю з тою метою, щоб остаточний відбиток наближався за якістю до справжнього знімка. Варто не плутати роздільну здатність зображення з роздільною здатність принтера.

Однією з самих складних задач цифрової фотографії є приведення зображення на екрані монітора у відповідність з остаточним відбитком. Для цього є серйозні причини: зображення на екрані світиться і складається з червоного, зеленого і синього кольорів, в той час, як відбиток складається з таких чорнил і фарб( пігментів), як блакитна, маджента, жовта і чорна. Тому є сенс втратити небагато часу на калібровку принтера і монітора, щоб вони максимально співпадали один з одним. Будь-яке надруковане зображення змінює відтінок, якщо його освітлювати світлом з різним спектром (лампи розжарювання, денне освітлення чи флуоресцентні лампи). Інколи зміни становляться надто значними - це явище називається метамеризмом. Найбільш помітний метамеризм при використанні пігментних чорнил.В залежності від того, де планується демонструвати фотографію, в редакторі Adobe Fotoshop ( в діалоговому вікні Saturation) коригується насиченість певного кольору.

3. Типова обробка і редагування фотознімка .

Цифрова фотографія, не дивлячись на відносну молодість, вже має свої традиції і усталені прийоми. Зокрема, за досвідом роботи фотографів з мільйонами цифрових зображень склався типовий процес обробки ( в англомовній літературі – Workflow), що загалом можливий для застосування до будь-якої цифрової фотографії.

Типовий процес обробки включає наступні етапи.

1.Перенос з фотокамери, карти пам’яті тощо на комп’ютер, перетворення у у необхідний формат,попередня орієнтація по вісям, аналіз змісту.

2. Кадрування, попередня зачистка.

3. Встановлення балансу нейтральних тонів (баланс білого, баланс чорного); при необхідності розширення тонового діапазону до повного.

4. Покращення кольорового балансу.

5. Покращення контрастності і насиченості.

6. Покращення різкості.

7. Вибіркове покращення контрасту і тонового діапазону окремих ділянок знімка.

8. Вибіркове ретушування.

9. Виправлення перспективи; виправлення композиції або створення нової композиції (фотомонтаж).

10. Зміна розміру і густини у відповідності з задачами публікації.

11. Остаточне встановлення різкості, виправлення дрібних артефактів.

12. Перетворення в універсальний формат і збереження.

13. Перетворення в кольоровий охват пристрою, запис на носій.

Не обов’язково запускати в обробку по повному циклу кожну фотографію, але для відповідальних робіт дотримання послідовності дуже бажано. Про всяк випадок необхідно провести контроль вказаних параметрів. Ретельність практично гарантує високу якість публікації на будь-якому пристрої виводу.

Окрім типових задач фотохудожники вирішують спеціальні задачі. Наприклад, композиції з різних фотографій відносяться до спеціальних задач. Але якщо оригінали не пройшли обробку за типовим процесом, не можна сподіватись на значний ефект від художніх прийомів, позаяк недосконала основа.

4. Підготовка зображень до друку,масштабування,параметри друку.

Підготовка аматорського зображення в «цифрі» до друку в дійсності має на увазі лиш виділення смислового центру (кадрування, різкість, він’єтування) і незначну світлокорекцію. Професійні ж фотографи проводять більш широку підготовку знімку, створюючи зображення, що імітує найцікавіші художні методики, завуальовують недоліки моделі чи непривабливі деталі пейзажу. Якщо ретушувати знімок не завжди є потреба, то кадрувати знімок все ж приходиться. Справа в тому, що знімки в фотокамері мають співвідношення сторін в пропорції сторін 3:4. Замовляючи знімки, наприклад, розміром 10х15 маємо пропорцію 2:3. Тому знімок необхідно обрізати, інакше або в лабораторії можуть обрізати знімок не так, як треба, або візьмуть за це додаткову плату.

Підготовка до друку будь-якої фотографії починається з підгонки розмірів початкового файлу до розмірів відбитку. Якість відбитку погіршують не тільки недостатні розміри цифрового знімку, а і його надлишкові розміри. З недостатніми розмірами все просто – в них просто не вистачає інформації для друку. З надлишковими розмірами дещо складніше. Справа в тому, що всі друкуючі пристрої можуть видавати тільки визначену кількість точок на одиницю площі зображення. Цей параметр називається DPI (Dots Per Inch – точок на дюйм) і дуже сильно впливає на якість відбитку. Відповідно, чим більше точок на дюйм може віддрукувати машина, тим вищим буде рівень деталізації відбитка. Для друку на сучасних друкуючих пристроях, як правило, вистачає роздільної здатності вихідного знімку 300 PPI (Pixels Per Inch – пікселей на дюйм). Але тут є маленький нюанс. Максимальна деталізація при друку досягається при співпадінні кількості PPI (кількості пікселів на дюйм на цифровому знімку) з кількістю DPI (кількістю точок на дюйм друкуючим пристроєм). Всі інші варіанти ведуть до погіршення деталізації і падіння якості.

Точні значення DPI зазвичай вказують у документації фотопринтера. Характеристику друкуючих машин можна взнати у співробітника фотолаба. Для них, як правило, вказують не кількість DPI при друку, а точні розміри в пікселях, необхідних для виводу необхідного формату.

Після уточнення характеристик друкуючих пристроїв необхідно зробити точну підгонку розмірів картинок. В Adobe Fotoshop найзручніше зробити це через інструмент Group (Рамка). Для зручності в налаштуваннях цього інструменту можна зробити пресети для найбільш розповсюджених форматів фотографій.

5. Оформлення фотографій.

Однією з кращих можливостей для підкреслення виразності фотографії є її художнє оформлення. Окрім естетичного сприйняття, оформлення фотографії відіграє ще і захисну функцію, що продовжує її життя.

Стандартний набір для такого монтажу складається з рами, скла і задньої кришки. Є декілька типів оформлення фотографій, але найбільш представлені багетом і паспарту.

Багет – це основний елемент для створення стилю в оформленні фото. Багетна рамка надає зображенню закінченості. При виборі багету необхідно враховувати поєднання стилю фотографії і рамки, причому зображення повинно бути основним, а рама завершальним штрихом. Є декілька видів багетного профілю для виготовлення рам – з дерев’яного, пластикового і алюмінієвого. І все ж оформлення фотографій в дерев’яний профіль відноситься до класики. Художнє оформлення фото з застосування дерев’яних і алюмінієвих рам буде виглядати по-різному, мати різний смисловий відтінок і справляти різні враження. Алюмінієві багети застосовуються для оформлення чорно-білих фотографій.

Якщо класичною картину, написану олійними фарбами, робить рама, то художню фотографію – паспарту. Хоча рамка також може мати місце зовсім скромна і тонка, не більше 1-2 см. Фото відділяється від рамки паспарту ( від французького passé-partout) – це картонна рамка або підкладка рисунка, гравюри чи фотографії. Ширина його вибирається, зазвичай, в межах 1/2 – 1/3 меншої сторони зображення. Паспарту бувають овальними, багатокутними, багатошаровими, з декоративними вставками та інші. Паспарту створює нейтральну зону безпосередньо між рамою і фотографією і допомагає глядачу зконцентрувати увагу на фотографії. Для створення об’ємності і рівноваги композиції, що знаходиться всередині рамки, нижнє поле паспарту робиться більш глибоким, ніж верхнє.

Колір паспарту також має велике значення. Найбільш універсальні різноманітні відтінки білого: кава з молоком, слонова кістка і т.п. Такі кольори не відволікають погляд глядача від фотографії, візуально відділяють її від рами і всього інтер’єру. Окрім того, світлі тони створюють додаткову глибину зображення, візуально віддаляють роботу від глядача. Паспарту нейтрального сірого кольору закріплюють зображення на площині, темні – висувають його вперед. Білий колір необхідно використовувати вкрай обережно, бо яскрава пляма по краю фотознімка буде відводити погляд глядача від фото. Чисто білий колір паспарту, як правило, використовують для чорно-білих фотографій.

Існує рекомендація – яскравість світлого паспарту повинна бути на тон темнішою самої світлої ділянки зображення, при використанні темного – на тон світлішого самої темної ділянки фотографії.

Можна експонувати роботи без рам і паспарту, якщо стіни мають однорідний колір, фактуру і можуть замінити паспарту. Роботи без оформлення надають виставці неформальний характер, важливо, щоб фотографії підтримували дух свободи, розкутості, відходу від звичних догм.

І так, мета розміщення фотографій в інтер’єрі – створення єдиного ансамблю, образу, стилю, а мета оформлення окремої роботи – це виокремлення її з оточуючого середовища, підсилення і розвиток ідеї, твору в цілому. Важливо, щоб одне не заважало і не вступало в протиріччя з іншим