Джерела інформації фінансової розвідки та методи її збору

Інформаційний простір складає інформація відкрита (офіційна), закрита (яка є комерційною таємницею), та слухова (неофіційна, усна). Використання усіх видів інформації з метою зменшення фінансових ризиків обумовлюється чинним законодавством, практикою, що склалася, та особливостями діяльності підприємства.

Джерела потенційно важливої інформації і різноманітні засоби її використання настільки численні, що наявність плану збирання інформації цілком необхідна для успішного функціонування системи. Такий план співвідносить потребу в інформації з її потенційними джерелами таким чином, щоб уточнити і обмежити процес відбору інформації.

Усі джерела інформації про конкурента в процесі фінансової розвідки можна поділити на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх відносять джерела, інформація яких обертається по внутрішніх формальних комунікаціях. До них належать, в першу чергу, дані бухгалтерського, статистичного, оперативного обліку та інформація вибіркових спостережень. Це різні накладні, чеки, рахунки тощо. В економічній інформації, що фіксується за допомогою бухгалтерського обліку, можна виділити три складові частини:

1) первинний облік, що документально фіксує окремі фінансові операції (рахунки, накладні, векселі тощо);

2) згрупована інформація на бухгалтерських рахунках, що створена за допомогою методу подвійного запису і завдяки його розумінню здатна розкривати характер господарських операцій, відображених на рахунках;

3) фінансова звітність підприємства, що дає вичерпну характеристику майна підприємства та джерел його утворення, результатів діяльності підприємства, характеру грошових потоків, складу та руху власного капіталу підприємства тощо.

Окрім бухгалтерської інформації велике значення має статистична звітність, податкова звітність, відомча звітність тощо.

До внутрішніх джерел інформації також відносять необлікову інформацію, а саме: матеріали ревізій та внутрішнього аудиту, протоколи зборів трудового колективу, засідання правління корпорації, накази та розпорядження, матеріали внутрішньофірмових засобів масової інформації, аналітичні довідки, програми, плани, проекти розвитку фірми, патенти, ноу-хау, ліцензії, а також самі робітники підприємства.

Багато інформації про підприємство містять комунікаційні канали зовнішнього середовища. Відокремлюють інформацію із середовища прямих зв`язків та незалежного середовища. До першої можна віднести: постачальників капіталу, матеріалів, трудових ресурсів, енергоресурсів, інформації, споживачів продукції, органи державного управління, транспортні організації, біржі, асоціації та об`єднання, персонал тощо.

Незалежне середовище інформаційних потоків представлене інститутами економічної, соціальної, політичної, культурної інфраструктури, що мають епізодичні зв`язки із підприємством. До них належать: виставки, ярмарки, торговельні агенції, консалтингові та аудиторські фірми, технічна періодична література тощо.

Як і будь-яка діяльність, розвідка ведеться за допомогою засобів, набір яких визначається методами пошуку й одержання необхідної інформації, що в остаточному підсумку визначає ефективність розвідувальної роботи.

До засобів фінансової розвідки відносять: засоби зв'язку, аудіо- і відеотехніку, множні пристрої, комп'ютерну техніку й інші.

Методи, щодо джерел інформації в процесі фінансової розвідки можна класифікувати в такий спосіб:

методи збору інформації;

методи відбору інформації;

методи обробки інформації;

методи кодування інформації;

методи передачі інформації;

методи декодування інформації.

Всі методи збору інформації можна поділити на легальні, напівлегальні та нелегальні. Якщо методом отримання інформації є нелегальний, це може спричинити правову відповідальність.

Під час відбору інформації застосовують різноманітні заходи щодо перевірки співзалежності та взаємообумовленості отриманої інформації, її повноти.

У ході обробки інформації застосовують методики оцінки технологій, ресурсів, ефективності функціонування капіталу, фінансової стійкості, платоспроможності.

Під кодуванням розуміють вибір форми передання інформації. Так, якщо інформація отримана легальним шляхом, вона передається у формі листа, відкритого повідомлення тощо. Якщо застосовувалися нелегальні методи, то така інформація перед переданням має бути закодована у вигляді криптограми.

Метод збору інформації, як правило, визначає і канал передачі. Напівлегальні та нелегальні методи отримання інформації потребують спеціальних каналів. Слід мати на увазі, що технічні канали передачі інформації більш підконтрольні з боку контррозвідки конкурентів. Сьогодні методи декодування передбачають не тільки розшифровку криптограм, але й підтвердження отриманої інформації.