Місце і роль фінансової розвідки в системі забезпечення стратегічного розвитку підприємств

Рушійним механізмом сучасного економічного прогресу є конкуренція, що змушує всіх суб'єктів економічної діяльності додержуватися законів підвищення ефективності виробництва. Маркетинговий розділ бізнес-плану сучасного підприємства обов'язково вимагає характеристику конкурентів, адже чим краще підприємець знає своїх конкурентів, тим ефективніше його політика ведення бізнесу. Отже, об'єктивно виникає необхідність з одного боку збору інформації про конкурента, а з іншого боку – захисту інформації про власний бізнес. Ця проблема вирішується шляхом розвідувальної діяльності.

У спеціальній літературі найчастіше зустрічаються такі поняття, як економічна розвідка, комерційна розвідка, військова розвідка, політична розвідка тощо. У процесі її класифікації виділяють три базові сфери, відповідно до окремих сфер життєдіяльності, що представляють інтерес для конкурентів, а саме: економічна, політична і військова. Відповідно розрізняють економічну, політичну і військову розвідки. Кожна з них, у свою чергу, поділяється на складові частини. Слід зазначити, що така класифікація розвідки умовна і залежить від функціональних особливостей об'єкта розвідки, тобто конкурента.

У світовій практиці забезпечення вищого керівництва підприємства актуальною, достовірною і повною інформацією, орієнтованою на прийняття оптимальних управлінських рішень досягається не тільки завдяки розвідувальним, але й контррозвідувальним технологіям у бізнесі. У західній науковій літературі ця функція менеджменту позначається терміном „бізнес-розвідка” (business intelligence) або „конкурентна розвідка” (competitive intelligence).

Слід відзначити, що у вітчизняній сучасній фаховій літературі про розвідку відсутні єдині підходи та тлумачення. Розкриваючи принципи, методи й способи ведення розвідки автори використовують поняття „економічна розвідка”(В. І. Ярочкін, В. Є. Духов, В. В. Карелін та ін.), „маркетингова розвідка” (А. А. Кокорєв, І. А. Бородін та ін.), „комерційна розвідка” та „ділова розвідка” (Н. І. Зубок, І. В. Сацюк, А. П. Судоплатов та ін.) тощо. Проте, усі автори розглядають розвідувальну діяльність як у сфері забезпечення безпеки, так і при захисті корпоративних інтересів та підвищенні ефективності підприємницької діяльності.

Економічна розвідка найбільш складна за своєю структурою. У неї включають промислову і комерційну (рис. 7.1). Перша охоплює наукові дослідження в області фундаментальних і дослідно-конструкторських робіт, технології, організацію виробничих процесів, розвідку ресурсів. Її самостійним напрямком є технологічне шпигунство, що є найбільш результативним у короткостроковому періоді завдяки високим темпам науково-технічного прогресу.

Особливе місце у сфері промислового шпигунства займає розвідка ресурсів, що є потенційним джерелом високих доходів як в умовах високо-, так і низькотехнологічних виробництв.

Комерційне шпигунство відокремлюється щодо витрат, менеджменту, маркетингу. У його полі зору – розробка конкурентом продукту, організація реклами, ринки збуту продукції тощо.

Рис. 7.1. Структура економічної розвідки

Зазвичай економічну і промислову розвідки ставлять поруч або ж намагаються показати як незалежні одна від іншої. Тут необхідно мати на увазі, що економічна розвідка опікується всією інформацією, що має життєво важливе значення і забезпечує переваги конкурентові, що стосується таких сторін його господарської діяльності, як:

розташовування ресурсів;

процеси виробництва, технології;

процеси розподілу і обігу;

процеси споживання;

процеси моделювання виробництва та економічних явищ;

дослідницькі процеси.

Зміст розвідки (економічної, промислової, комерційної) зводиться до організації і проведення заходів, що спрямовані на збір необхідної для успішного розвитку діяльності підприємства інформації, її кваліфікованої обробки і формування висновків щодо можливих дій конкурентів, інших юридичних і фізичних осіб.

Економічна розвідка містить три елементи діяльності: організацію розвідки, отримання необхідної інформації, її обробку. Ці елементи повністю взаємопов`язані і виключення хоча б одного з них призводить до повного припинення функціонування всієї системи.

Чинниками, які забезпечують ефективність функціонування конку­рентної розвідки, є наступні:

1. Реалізація заходів конкурентної розвідки (саме яким чином).

2. Розподіл ролей та відповідальності за реалізацію заходів.

3. Розповсюдження інформації на підприємстві.

4. Уявлення щодо конкурентної розвідки як до довгострокового проекту, який не надає миттєвих результатів.

5. Формулювання і концентрування на ключових питаннях.

Діяльність підрозділу економічної розвідки виконує подвійну функцію: забезпечує фінансову безпеку підприємства і вирішує маркетингові задачі, оскільки на засадах одержуваної інформації виробляється господарська політика фірми.

Тому головними результатами роботи конкурентної розвідки є:

1. Аналіз наслідків дій конкурентів для підприємства, а також дослідження поточних тенденцій і прогноз подальшого розвитку.

2. Характеристика зовнішнього конкурентного оточення і результати аналізу основних конкурентів на засадах загальнодоступної і „приватної” інформації:

порівняння оцінок досвіду конкурентів і власного досвіду, визначення конкурентного розриву;

аналіз фінансової стратегії конкурентів, досвіду й чинників, які визначають їхній успіх;

порівняльні дослідження, сфокусовані на конкретних питаннях конкурентоспроможності підприємства.

3. Створення нової „бази знань” для підприємства:

розвиток власної групи експертів;

фінансова інформація щодо конкурентів;

результати аналітичних досліджень.

Схематично напрямки дій менеджменту на засадах конкурентної розвідки наведені на рис. 7. 2.

Рис. 7.2. Напрямки дій менеджменту підприємства на засадах конкурентної розвідки

Головний принцип роботи будь-якої комерційної структури в умовах ринкової економіки - це прагнення до одержання максимального прибутку, якій протистоїть тільки можливість понести збитки, отже, ризик є непереборним елементом управлінського рішення будь-якого рівня.

Оптимальне управлінське рішення має на меті високу якість прогнозування тенденцій розвитку і змін, яка визначається якістю аналізу поточної ситуації. При цьому підприємство стикається з такими основними категоріями ризиків: економічний, політичний, природний, стратегічний.

Стратегічний ризик становить так звану системну невизначеність, тобто сукупний результат динаміки політичних, економічних і соціальних чинників. Для успішного функціонування, тобто ефективного пристосування до системної невизначеності, підприємство повинне постійно модифікувати стратегію і тактику свого розвитку, що можливо тільки при проведенні активної роботи зі збору й аналізу інформації про оточуюче середовище.

Такого роду діяльність повинна забезпечувати керівництво підпри­ємства інформацією про наміри потенційних і дійсних партнерів, про сильні і слабкі сторони конкурентів, дозволяти впливати на позицію за­цікавлених осіб у ході переговорного процесу, сигналізувати про мож­ливе виникнення кризових ситуацій, дозволяти контролювати хід реа­лізації і дотримання партнерами досягнутих раніше домовленостей, виявляти несанкціоновані канали витоку конфіденційної інформації про фірму через поінформованість щодо неї партнерів, клієнтів і конкурентів.

Оскільки нові задачі дослідження конкуренції вимагають і нових методів, то виникає необхідність у проведенні класичних маркетингових досліджень, а також у розробці філософії цих досліджень. Така філософія пов'язана з визначенням функції на кшталт ідентифікації, впізнання та пошуку результатів ефективної діяльності на фірмах партнерів, конкурентів і в суміжних галузях щодо використання цього досвіду на власних фірмах для підвищення конкурентоспроможності продукції.

Особливе місце і найбільш важливе значення серед об'єктів економічної розвідки займають фінанси підприємства. У них концентруються всі найважливіші особливості роботи підприємства. Крім того, у них відбивається стан взаємин підприємства з державою, покупцями, постачальниками. З усієї сукупності фінансових показників особливий інтерес представляє ефективність функціонування капіталу, прибутковість і рентабельність, стан ліквідності і платоспроможності, використання позикових засобів, грошові потоки, витрати й ін.

До питань, що можуть зацікавити розвідку у фінансовій сфері відносять:

інформація про планові і фактичні показники фінансового плану;

майнове становище;

вартість товарних залишків (для конкурентів, під час визначення кредитоспроможності та надійності як партнера);

стан банківських рахунків;

банківські операції та зв`язки;

грошові обороти;

фінансові операції;

специфіка міжнародних розрахунків з іноземними фірмами (наявність банківських рахунків за кордоном);

планові та звітні показники за валютними операціями;

рівень виручки і доходів;

боргові зобов`язання (перевірка партнерів);

стан балансу (активи та пасиви);

розміри і умови банківських кредитів;

інформація про розміри запланованого кредитування;

генеральна стратегія й тактика у валютних і кредитних питаннях;

інформація з питань кредитних і валютних відносин з іноземними державами та фірмами;

інші.

Отже, усі вони є об'єктами фінансової розвідки, адже на них направлена система заходів щодо збору й аналізу інформа­ції про діяльність конкурентів і загальні ринкові тенденції з метою досягнення власних цілей підприємства та його фінансової безпеки.