Зміст економічної безпеки та її рівні

Для того щоб зрозуміти й усвідомити значення категорії „економічна безпека” необхідно дати характеристику терміну „безпека” і визначити його суть.

На сьогоднішній день слово „безпека” належить до понять часто вживаних і з часом воно все частіше використовується, від безпеки характеру глобального, регіонального та локального – до безпеки дорожнього руху, безпеки праці тощо. Відсутність безпеки або процес зниження будь-якого ступеня безпеки трактують як загрозу, явище та загрозливий процес для існування життя і його перспектив.

Термінологія слова „безпека” є предметом зацікавлення багатьох галузей наук: природничих, технічних, медичних, сільськогосподарських, суспільних та спеціалізованих наукових дисциплін, родовід яких починається від наукового пізнавання дійсності. У перекладі з грецької термін „безпека” означає „володіти ситуацією”.

У спеціальній літературі приводиться визначення безпеки як стану, при якому будь-який суб'єкт знаходиться в положенні надійної захищеності і не підпадає під негативний вплив будь-яких факторів.

Безпека – це певний об'єктивний стан, заснований на відсутності загрози, відчутний суб'єктивно через одиниці чи угрупування. Під безпекою розуміють також стан без загрози, стан спокою, впевненості, або „стан психічний чи правовий, у якому особа має відчуття впевненості, опори в іншій особі, чи у відрегульованій юридично системі; протилежність загрози”.

У широкому науковому сенсі під безпекою розуміють захищеність природно-фізіологічних, соціально-економічних, духовних та ситуативних потреб у ресурсах, технологіях, інформації і моральних ідеалах, необхідних для життєдіяльності і розвитку населення.

Базовими ознаками, які відображені у визначенні поняття „безпека” і на які зазначають більшість дослідників цієї проблеми, є такі:

Безпека – це стан об`єкта.

Безпека – здатність об`єкта, явища або процесу зберегти свою суть в умовах цілеспрямованого, руйнівного чи то внутрішнього, чи то зовнішнього впливу.

Безпека – властивість системи, побудованої на принципах структурної стійкості, самоорганізації, цілісності. Кожна з цих властивостей є системоутворюючою, тобто руйнація будь-якого з них призводить до колапсу системи.

Безпека – гарантія, необхідна умова життєдіяльності особи, суспільства, держави, що дозволяє їм зберігати та збільшувати духовні та моральні цінності.

Безпека – відсутність небезпек та загроз для об`єкта.

Суть безпеки– постійне існування загрози і перманентна необхідність управління нею.

Безпека – це гарантована конституційними, законодавчими і практичними заходами захищеність і забезпеченість життєво важливих інтересів об`єкта від зовнішніх і внутрішніх загроз. Категорія життєво важливих інтересів використовується у Концепції національної безпеки України. До них відносять:

1) економічну самостійність об`єкта;

2) правове і соціальне благополуччя;

3) системну цілісність;

4) стабільне та ефективне функціонування та розвиток.

Спеціалізована пізнавальна діяльність, метою якої є об'єктивне пізнавання та розуміння природної та суспільної дійсності, а також можливість до використання здобутих знань з метою перекваліфікації дійсності згідно з вимогами людини є секурітологія – наука про безпеку.

Особливе місце серед різних видів безпеки (соціальної, екологічної, демографічної, політичної, військової, науково-технологічної, інформаційної, енергетичної, культурної, правової, генетичної, кримінологічної, гуманітарної, психологічної) займає безпека економічна.

Взагалі, категорія економічної безпеки по-різному трактується в науковій літературі. Так, наприклад, на думку В. Тамбовцева, „...під економічною безпекою тієї або іншої системи потрібно розуміти сукупність властивостей стану її виробничої підсистеми, що забезпечує можливість досягнення цілей усієї системи”.

В. А. Савін вважає, що „економічна безпека представляє систему захисту життєвих інтересів України. Як об'єкти захисту можуть виступати: народне господарство країни в цілому, окремі регіони країни, окремі сфери і галузі господарства, юридичні і фізичні особи як суб'єкти господарської діяльності”.

За Л. І. Абалкіним „економічна безпека – це стан економічної системи, що дозволяє їй розвиватися динамічно, ефективно і вирішувати соціальні задачі і при якому держава має можливість виробляти і проводити в життя незалежну економічну політику”.

Отже, у загальному значенні слова під економічною безпекою розуміють найважливішу якісну характеристику економічної системи, що визначає її здатність підтримувати нормальні умови життєдіяльності населення, стійке забезпечення ресурсами розвитку народного господарства.

Забезпечення економічної безпеки – це гарантія незалежності країни, умова стабільності й ефективної життєдіяльності суспільства, досягнення успіху. Це зумовлене тим, що економіка становить одну з життєво важливих сторін діяльності суспільства, держави й особистості, і, отже, поняття національної безпеки буде порожнім словом без оцінки життєздатності економіки, її міцності при можливих зовнішніх і внутрішніх загрозах. Тому забезпечення економічної безпеки належить до числа найважливіших національних пріоритетів.

Економічна безпека має складну внутрішню структуру, у якій можна виділити триїї найважливіших елементи:

Економічна незалежність не носить абсолютного характеру тому, що міжнародний поділ праці сприяє взаємозалежності національних економік одна від одної. У цих умовах економічна незалежність означає можливість контролю над національними ресурсами, досягнення такого рівня виробництва, ефективності і якості продукції, що забезпечує її конкурентоспроможність і дозволяє на рівних правах брати участь у світовій торгівлі, коопераційних зв'язках і обміні науково-технічними досягненнями.

Стабільність і стійкість національної економіки, що передбачають захист власності у всіх її формах, створення надійних умов і гарантій для підприємницької активності, стримування факторів, здатних дестабілізувати ситуацію (боротьба з кримінальними структурами в економіці, недопущення суттєвих розривів у розподілі доходів, що погрожують викликати соціальні конфлікти тощо).

Здатність до саморозвитку і прогресу, що особливо важливо в сучасному світі, що динамічно розвивається. Створення сприятливого клімату для інвестицій і інновацій, постійна модернізація виробництва, підвищення професійного, освітнього і загальнокультурного рівня працівників стають необхідними й обов'язковими умовами стійкості і самозбереження національної економіки.

Таким чином, економічна безпека – це сукупність умов і факторів, що забезпечують незалежності національної економіки, її стабільності і стійкість, здатність до постійного відновлення і самовдосконалення, здатність економіки забезпечувати ефективне задоволення суспільних потреб на національному і міжнародному рівнях. Іншими словами, економічна безпека становить сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, які сприяють ефективному динамічному зростанню національної економіки, її здатності задовольняти потреби суспільства, держави, індивіда, забезпечувати конкурентоспроможність на зовнішніх і внутрішніх ринках, що гарантує захист від різного роду загроз і втрат.

На економічну безпеку суб'єкта того чи іншого рівня впливають фактори внутрішнього і зовнішнього середовища.

Фактори внутрішнього середовища – характеризують положення суб'єкта рівня економічної безпеки. Їхня зміна відображається у державному регулюванні, що повинно бути орієнтоване на досягнення проголошених цілей розвитку насамперед у Конституції України і Концепції національної безпеки України.

Фактори зовнішнього середовища – це впливи, що спрямовані на економічну безпеку суб'єкта ззовні та у значно меншому ступені залежать від зусиль самого суб'єкта.

Економічна безпека розглядається та оцінюється на різних її рівнях(рис. 1.1.).

Рис. 1.1.Ієрархія рівнів економічної безпеки

Глобальна економічна безпека вимагає нових механізмів і нової стратегії інтеграції, але таких ще не існує. Національна економічна стратегія кожної країни в нових умовах одночасно повинна бути і регіоналістичною, і глобалістичною. Забезпечуючи національне економічне відродження і прогрес, вона повинна реально сприяти глобальній економічній інтеграції. Так, формування на території України інфраструктури з обслуговування грошово-кредитних і виробничо-інвестиційних механізмів глобальної економічної безпеки вимагає і нових моделей забезпечення національної економічної безпеки. Зокрема, повинна бути виявлена турбота про те, щоб формовані в Україні елементи інфраструктури з обслуговування глобальної економіки були включені в Європейську і міжнародну систему безпеки.

Вплив глобалізації на економічну безпеку України є визначальним. Результатом глобального розвитку є інтернаціоналізація національних економік.

До виникнення проблеми міжнародної економічної безпекиведе розвиток глобалізації, причому процеси глобалізації можуть сприяти появі кризових явищ не тільки на міжнародному, але і державному та регіональному рівнях. Розвиток глобалізації веде до зближення національної і міжнародної економічної безпеки.

Найбільш суттєвими загрозами міжнародної економічної безпеки є:

розходження в рівнях економічних потенціалів різних країн світу;

нераціональна господарська діяльність, виснаження природних і інших видів ресурсів;

обмежувальна політика, пов'язана з визначеними вимогами;

відсутність стабільності валютних курсів держав;

економічні блокади, ембарго і санкції, не передбачені рішеннями ООН;

суперечливість інтересів окремих держав і транснаціональних корпорацій тощо.

Таким чином, на міжнародну економічну безпеку впливають як фактори внутрішньої економічної політики держав-членів світового економічного співтовариства, так і єдиного зовнішньоекономічного кола членів співтовариства.

Основними принципами забезпечення міжнародної економічної безпеки є:

1) спрямованість на рішення глобальних проблем людства;

2) забезпечення вільного вибору і здійснення кожною державою стратегії соціального неекономічного розвитку;

3) досягнення взаємовигідності в співробітництві всіх країн світового співтовариства;

4) забезпечення суверенності прав держав на використання природного, ресурсного, виробничого й економічного потенціалу;

5) відсутність виняткової пріоритетності в економічному розвитку окремих країн або груп держав;

6) забезпечення відповідальності держав перед світовим співтовариством_: за наслідки проведеної ними економічної політики;

7) мирне врегулювання економічних проблем.

Забезпечення міжнародної економічної безпеки, з одного боку, передбачає досягнення і підтримку на визначеному рівні
національної економічної безпеки окремих держав, а з іншого боку є умовою досягнення національної економічної безпеки держав.

Економічна безпека держави охоплює три взаємозалежних рівні:

рівень держави;

рівень регіону (області);

рівень підприємств (фірм).

Економічна безпека на рівні держави досягається коли є погоджені дії суб'єктів кожного її рівня. Кожний з них здійснює при цьому свої специфічні функції, забезпечуючи як свою безпеку, так і всіх інших.

В 1998 році було розроблено та прийнято до реалізації Концепцію економічної безпеки України, де сутність економічної безпеки держави визначено як „спроможність національної економіки забезпечувати свій вільний, незалежний розвиток і утримувати стабільність громадянського суспільства та його інститутів, а також достатній оборонний потенціал країни до будь-яких несприятливих умов і варіантів розвитку подій та здатність української держави до захисту національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз”.

Найбільш важливими факторами економічної безпеки для України виступають: продовольча безпека, ресурсна залежність, технологічна залежність, енергетична безпека, інформаційна безпека.

Зовнішній механізм захисту економічної безпеки держави повинен вирішувати завдання захисту цілісності країни від військових загроз, від дестабілізуючих фінансових і економічних факторів, від загроз біологічних і екологічних катастроф, тобто від усіх зовнішніх впливів, що негативно позначаються на її розвитку.

Економічна безпека на рівні регіону (області). Стан економічної безпеки України в цілому знаходиться в залежності від забезпечення стійкого розвитку всіх її регіонів. З одного боку, забезпечення економічної безпеки регіонів визначає інтеграцію регіональної економіки з економікою держави, а з іншого – збереження регіональної незалежності. У Концепції державної регіональної політики, що була прийнята 25 травня 2001 р., визначені такі складові економічної безпеки регіону:

1) економічна самостійність, що у першу чергу повинна виявлятися в здійсненні контролю над ресурсами регіону і можливості найбільш повного використання конкурентних переваг регіону;

2) стабільність регіональної економіки, що передбачає надійність всіх елементів економічної системи, захист усіх форм власності, створення гарантій для ефективної підприємницької діяльності, стримування впливу дестабілізуючих факторів;

3) здатність до розвитку і прогресу, тобто можливість самостійно реалізувати і захищати регіональні економічні інтереси, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну й інноваційну політику, розвивати інтелектуальний і трудовий потенціал регіону.

Загрозами економічної безпеки регіонів є:

відсутність фінансового забезпечення;

недосконала нормативно-законодавча база;

неврегульованість взаємин регіонів з центральними органами виконавчої влади;

руйнування науково-технічного потенціалу;

екологічні загрози;

тінізація економіки і зростання економічної злочинності;

недостатній професіоналізм адміністративних ресурсів.

До причин кризового стану в регіонах, що загрожують національній безпеці, насамперед відносяться:

1) збільшення числа депресивних регіонів;

2) критичний стан невеликих міст і сіл, шахтарських поселень у регіонах закриття вугільних шахт і відсутність ефективних заходів з їхньої підтримки і відродження;

3) високий конфліктний потенціал у регіонах, де розміщені підприємства вугільної промисловості;

4) посилення в регіонах негативних соціальних наслідків структурної перебудови економіки.

Необхідність забезпечення економічної безпеки на регіональному рівні обумовлена факторами, найважливішими з яких є регіональні особливості характеру і результатів праці, соціально-демографічні й інші умови.

Найбільш суттєві загрози регіональної соціально-економічної безпеки носять фінансовий, законодавчо-правовий і соціальний характер.

Оцінка рівня економічної безпеки регіону може бути здійснена за такими основними напрямками:

рівень бідності і безробіття в регіоні;

якість життя;

демографічна складової соціально-економічної безпеки регіону;

здатність економіки регіону до стійкого росту;

стійкість фінансової системи регіону;

підтримка наукового потенціалу регіону;

залежність економіки регіону від імпорту найважливіших видів продукції;

взаємини регіону з країнами СНД і далекого зарубіжжя.

На регіональному рівні, поряд з індикаторами, що традиційно використовуються для оцінки економічної безпеки держави, можуть бути використані такі показники, як: питома вага регіону у ВВП країни; рівень доходів населення; рівень продовольчої безпеки; рівень змін роздрібних цін; забезпеченість населення житлом; кількість біженців і емігрантів; стан платіжного балансу регіону; сальдо експорту й імпорту тощо. Такі показники дозволяють завчасно сигналізувати про загрози і вчасно вживати заходів до їхнього попередження.

Економічну безпеку на рівні підприємства (фірми) передбачає стійкий розвиток (тобто збалансований і безупинний), що досягається за допомогою використання усіх видів ресурсів і підприємницьких можливостей, за якими гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам). Її слід розглядати через внутрішній та зовнішній аспект. Внутрішній аспект полягає у визначенні загрози нанесення підприємством збитку безпеці держави й оцінки рівня збитку (наприклад, підприємства самостійно виходять на зовнішній ринок і здійснюють несанкціоновані дії, що негативно можуть вплинути на імідж усієї держави). Зовнішній аспект полягає в тому, що в Україні умови для економічної безпеки підприємства поки ще не створені.

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тому, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функ­ціонування зараз і високий потенціал розвитку в майбутньому.

До основних функціональних цілей економічної безпеки підприємств належать:

забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінан­сової стійкості та незалежності підприємства (організації);

забезпечення технологічної незалежності та досягнення висо­кої конкурентоспроможності технічного потенціалу того чи іншого суб'єкта господарювання;

досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством (організацією);

досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелек­туального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДКР;

мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-госпо­дарської діяльності на стан навколишнього середовища;

якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприє­мства (організації);

забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної тає­мниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечен­ня роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації;

ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних інтересів.

Економічна безпека підприємства характеризується сукупністю якісних і кількісних показників, найважливішим серед яких є рівень економічної безпеки. Рівень економічної безпеки підприємства – це оцінка стану використання корпоративних ресурсів за критеріями рівня економічної безпеки підприємства.