Сутність економічної безпеки підприємства та її підсистеми

Особливе місце в системі національної економічної безпеки займає проблема економічної безпеки підприємств, що має дуальний характер. З одного боку, функціонування підприємств здійснюється в умовах такого зовнішнього середовища, для якого характерні зниження обсягів інвестиційних вкладень, високі процентні ставки по довгострокових банківських кредитах, нестабільність податкового законодавства, що істотно знижує рівень життєздатності підприємств і підвищує імовірність переходу до кризового стану. З іншого боку, кризові тенденції на мікрорівні створюють передумови негативних тенденцій розвитку регіональних си­стем і зниження рівня національної економічної безпеки.

Проблемам забезпечення економічної безпеки підприємства присвя­чені численні роботи вітчизняних і зарубіжних авторів, але слід зазначити, що на сьогоднішній день серед фахівців, які займаються цією проблемою, не існує єдиної думки з приводу визначен­ня поняття „економічна безпека”.

Так, у ряді робіт поняття „економічна безпека підприємства”розглядається як забезпечення умов збереження комерцій­ної таємниці й інших секретів підприємства. Таке трактування економічної безпеки було характерне, головним чином, для публікацій 90-х р. р. минулого сторіччя. Зміна форм власності, вихід підприємств на зовнішній ринок, використан­ня нових технологій призвели до того, що питання збереження комерційної таємниці в діяльності підприємств набуло особливої актуальності. Кожне підприємство прагнуло захищати свої комерційні таємниці, інтелектуальну власність і взагалі інформацію як найкоштовніший товар. Забезпечення еко­номічної безпеки розглядалося насамперед як захист інформації.

Однак, зведення економічної безпеки підприємства тільки до захисту комерційної таємниці не вра­ховує всього спектру впливу зовнішнього середовища як основного джерела небезпек для діяльності підприємства. У зв'язку з цим економічна безпека повинна розглядатися як можливість забезпечення його стійкості в різно­манітних, у тому числі й у несприятливих, умовах, що складаються в зовнішньому середовищі, незалежно від характеру його впливу на діяльність підприємства, масштабу і характеру внутрішніх змін.

Так, В. А. Забродський економічну безпеку визначає як „кількісну і якісну характеристику властивостей фірми, що відображає здатність „самовиживання” і розвитку в умовах виникнення зовнішньої і внутрішньої загрози”.

Такої ж точки зору дотримується І. Чумарін, який відзначає, що „головною метою забезпечен­ня економічної безпеки підприємства є досягнення максимальної стабільності функціонування, а також створення основи і перспектив зростан­ня для виконання цілей бізнесу, незалежно від об'єктивних і суб'єктивних загрозливих факторів (негативних впливів, факторів ризику)”.

Дещо інше поняття економічної безпеки підприємства наводить
В. Шликов, який розглядає економічну безпеку підприємства як „..стан за­хищеності життєво важливих інтересів підприємства від реальних і потенційних джерел небезпеки чи економічних загроз”.

В. Тамбовцев визначає економічну безпеку як стан підприємства, який означає, що імовірність небажаної зміни будь-яких якостей, параметрів, майна, що йому належить, і його зовнішнього середовища невелика (менша за визначену межу). Таке розуміння економічної безпеки підприємства припускає і практично ґрунтується на стабільності зовнішнього середовища.

У рамках підходу до економічної безпеки підприємства як стану, обумовленого впливом зовнішнього середовища, виділяють ресурсно-функціональний підхід. Автори цього під­ходу розглядають економічну безпеку підприємства як „стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів для запобігання погроз і забезпечення стабільного функціонування підприємств уданий час і майбутньому”. У складі корпоративних ресурсів виділяють, насамперед, ресурси: капіталу, персоналу, інформації, техніки і технології, прав. У зв'язку з цим автори цього підходу розрізняють сім функціональних складових економічної безпеки: фінансова, силова, інформаційна, техніко-технологічна, політико-правова, кадрова та інтелектуальна, екологічна (рис. 1.2).

Політико-правова безпека				Екологічна безпека
Техніко-технологічна безпека		Економічна безпека		Інформаційна безпека
Кадрова (інтелектуальна) безпека		Фінансова безпека		Силова безпека

Рис. 1.2. Основні складові економічної безпеки підприємства

Розглянемо більш детально сутність складових економічної безпеки підприємства.

1. Фінансова безпека – розглядає і регулює питання фінансово-економічної заможності підприємства, стійкості до банкрутства. Вона вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є „двигуном” будь-якої економічної системи. Про її стан свідчить рівень рентабельності, частка ринку, доступ до кредитів, ліквідність коштів, курсова вартість цінних паперів, оптимальна структура капіталу тощо.

2. Силова безпека – займається режимами, фізичною охороною об'єктів і особистою охороною керівництва, протидією криміналу, взає­модією із правоохоронними й іншими державними органами.

3. Інформаційна безпека – заснована не тільки на захисті власної інформації, у тому числі конфіденційної, але й проводить ділову роз­відку, інформаційно-аналітичну роботу з зовнішніми і внутрішні­ми суб'єктами тощо. Належні служби підприємства виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформаційної складової економічної безпеки. Вона також передбачає створення системи економічної підтримки прийнятих рішень щодо заходів економічної безпеки.

4. Техніко-технологічна безпека – припускає створення і використан­ня такої технічної бази, устаткування й основних засобів вироб­ництва, таких технологій і бізнес-процесів, що підсилюють конку­рентоспроможність підприємства. Про неї свідчить виробничий потенціал підприємства, своєчасність оновлення виробничих фондів, рівень освоєння виробничої потужності тощо.

5. Політико-правова безпека – передбачає всебічне юридичне забезпечення діяльності підприємства, грамотну правову роботу з контрагента­ми і владою, вирішення інших правових питань.

6. Кадрова та інтелектуальна безпека – передбачає запобігання негативним впливам на економічну безпеку підприємства за рахунок ризиків і загроз, пов'язаних з персоналом, його інтелектуальним потенціалом і тру­довими відносинами в цілому. Належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та професіоналізму, рівня кваліфікації персоналу.

7. Екологічна безпека – розглядає проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, яку можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, що потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється.

До сфер виробничо-господарської діяльності підприємства, що забезпечують її економічну безпеку, деякі автори також відносять: ресурсну безпеку (забезпечення виробництва основними видами ресурсів, енергією); соціальну безпеку (рівень заробітної плати, структура доходів працівників, форма власності підприємства); безпеку праці тощо.

Комплексний характер ресурсно-функціонального підходу передбачає дослідження найважливіших факторів, що впливають на стан економічної безпеки підприємства; аналіз розподілу і використання ресурсів підприємства, розгляд економічних індикаторів, що відбивають рівень забезпеченості економічної безпеки і розробку заходів щодо забезпечення максимально високого рівня функціональної складової економічної безпеки підприємства. Недоліками цього підходу є те, що економічна безпека розглядається загально: і в аспекті ресурсної забезпеченості підприємства, і в аспекті адаптації підприємства до зовнішнього середовища, і в аспекті якості управління – планування, обліку, аналізу тощо. Тобто економічна безпека ототожнюється із самою діяльністю підприємства та її ефективністю.

Забезпечення економічної безпеки підприємства передбачає регулювання:

безпеки менеджменту і кадрів – стосується забезпечення фізичної безпеки життя і здоров`я вищого управлінського персоналу і менеджерів середнього та нижчого рівнів, рядових співробітників-виконавців;

безпеки культури – охоплює взаємини між співробітниками всередині організації, між представниками менеджменту і персоналу, відносини із зовнішніми суб`єктами;

безпеки інформації і прийняття рішень – полягає в забезпеченні збереження ноу-хау, наукових досліджень і розробок інновацій, обмеженні доступу сторонніх осіб до конфіденційної інформації;

безпеки виробництва – зводиться до забезпечення захищеності від негативного впливу будівель, споруд, техніки, технології виробництва, виробничих запасів, а також можливостей диверсифікованого виробництва продукції, переорієнтації з одних постачальників на інших, швидкого технічного переозброєння виробництва у випадку переходу на виробництво нової продукції;

юридичної безпеки – зводиться до збереження наявних і одержаних нових патентів, ліцензій, дозволів; до запобігання або зведення до мінімуму штрафів, пені, інших санкцій і відповідальності за порушення чинного законодавства;

фінансової безпеки – передбачає якісне бюджетування, зниження податкового пресу, забезпечення надходження необхідного обсягу інвестицій, одержання прибутку, раціональне формування активів і пасивів, дивідендної політики;

безпеки проведення розвідки – здійснення системи заходів щодо вивчення ситуації на ринках збуту продукції, одержання необхідної інформації про конкурентів, їхні передові дослідження та розробки.

Залежно від ступеня виміру фактори економічної безпеки підприємств поділяють на зовнішні та внутрішні (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Фактори економічної безпеки підприємства

Зовнішні фактори включають: макроекономічні, ринкові та ін.

До макроекономічних факторів відносять: кризові явища в економіці, стабільність законодавчої бази, інфляційні процеси, рівень безробіття, рівень розвитку фінансової системи, державну політику (промислову, фінансову, соціальну, податкову, кредитну).

Ринкові фактори включають: виробничий і споживчий попит, рівень цін на сировину і готову продукцію, банкрутство контрагентів, платоспроможність конкурентів тощо.

До інших зовнішніх факторів відносять: нестабільну політичну обстановку, темпи НТП, розвиток конкуренції, демографічні тенденції, природні та техногенні фактори.

Внутрішні фактори включають: виробничо-операційні, фінансово-інвестиційні, кадрово-управлінські, маркетингово-комерційні, нормативно-правові.

До виробничо-операційних факторів відносять такі, як: використання основних і оборотних коштів, структура та ліквідність активів, рентабельність продукції, впровадження нових технологій, структура собівартості, рівень постійних витрат тощо.

Фінансово-інвестиційні фактори включають: нераціональну структуру капіталу, наявність доходних інвестиційних проектів, наявність НДДКР, рівень підприємницького ризику.

Кадрово-управлінські фактори – це наявність стратегії розвитку, адекватна ринку система управління, кваліфікація персоналу та його мотивація, організаційна структура управління.

До маркетингово-комерційних факторів належать: цінова політика, планування рекламних заходів, проведення маркетингових досліджень, формування позитивного іміджу тощо.

Нормативно-правові фактори включають: систему контрактів з контрагентами, наявність посадових інструкцій, систему інформаційного забезпечення.

Рівень економічної безпеки залежить від ефективної діяльності служб підприємства, а саме: наскільки вдається запобігати загрозам й усувати збитки від їхніх негативних впливів на різні аспекти функціонування підприємства. Джерелами таких негативних впливів можуть бути: усвідомлені або неусвідомлені дії людей, організацій, у тому числі органів державної влади, міжнародних організацій або підприємств-конкурентів, а також збіг об`єктивних обставин – стан фінансової кон`юнктури на ринках підприємства, наукові відкриття і технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо.