Критерії та методи оцінки фінансової безпеки підприємства

Застосовують такі підходи до оцінки фінансової безпеки підприємства:

1) індикаторний – передбачає порівняння фактичних значень показників фінансової безпеки з пороговими значеннями індикаторів її рівня. Під пороговими значеннями індикаторів фінансової безпеки розуміють їх граничні величини, недотримання яких призводить до формування негативних тенденцій (виникнення загроз) у сфері фінансової безпеки. За такого підходу найвищий рівень фінансової безпеки підприємства досягається за умови, що вся сукупність індикаторів знаходиться в межах порогових значень, а порогове значення кожного з індикаторів досягається не на шкоду іншим. Недоліком у використанні цього підходу є те, що оцінка фінансової безпеки залежить від визначення порогових значень, котрі, у свою чергу, є плинними в залежності від стану зовнішнього середовища, до якого підприємство має пристосовуватися і на який майже не може впливати.

Оцінка фінансової безпеки підприємства передбачає ідентифікацію його фінансового стану.

З системи показників, що характеризують стан фінансової діяль­ності підприємства обирають такі, що відповідають наступним вимогам :

бути простими в обчисленні й розумінні. Відповідно до цього значення показників через спеціально побудовані математичні формули мають змінюватися від 0 (відсутність фінансової безпеки) до 1 (найвищий рівень фінансової безпеки);

повинні бути суттєвими і значимими;

базуватися на чинній бухгалтерській та статистичній звітності, оперативному обліку (внутрішньо системному, внутрішньо корпоративному);

бути оперативними для відповідного реагування на стан фінансової безпеки;

характеризувати якісний та кількісний стан фінансової безпеки у статиці і динаміці;

повно і комплексно охоплювати всі сторони фінансової діяльності підприємства, адекватно відображати фінансову діяльність підприємства в комплексі;

характеризувати достатню глибину ретроспективи стану фінансової безпеки на основі постійного моніторингу;

бути такими, що застосовуються в плануванні, обліку і аналізі фінансової діяльності підприємства.

До основних напрямків аналізу фінансового станупідприємства відносять: оцінку ліквідності активів, платоспроможності і кредитоспроможності підприємства; оцінку його фінансової стійкості; оцінку ділової активності і рентабельності підприємства.

Визначення фінансових показників у вигляді коефіцієнтів ґрунтується на співвідношенні між окремими статтями звітності. Оцінка показників фінансового стану підприємства передбачає порівнювання їх фактичних значень з нормативними.

У логічній завершеності і достатній об'єктивності результатів аналізу можна переконатися, якщо з'єднати в загальний синтетичний показник основні коефіцієнти, що характеризують фінансово-господарську діяльність підприємства.

У світовій практиці накопичений достатній досвід інтегральної оцінки фінансового стану підприємств. Для цього кожному первинному фінансовому показнику приписується деякий фінансовий коефіцієнт. У якості мінімального критерію стійкості фінансового стану підприємства, як правило, використовується імовірність банкрутства.

До таких моделей можна віднести: модель Альтмана, модель Ліса, метод Депаляна, метод Таффлера, метод Спрингейта. На сьогодні українськими вченими вже розроблені такі моделі, як дискримінанта інтегральної оцінки фінансового стану підприємства (О. Терещенко), яка базується на застосуванні методології дискримінантного аналізу на основі фінансових показників вибіркової сукупності вітчизняних підприємств і комплексна оцінка фінансового стану підприємства. Цей метод оцінки дозволяє виявити тенденції у динаміці фінансового стану підприємства.

Для експрес-аналізу рівня фінансової безпеки підприємства можна використати підхід із використанням бальних оцінок, так званий метод балів. Алгоритм названого методу розроблений на основі методики визначення класу кредитоспроможності позичальника, застосовуваної у Франції.

У основі визначення класу (рівня) безпеки лежать граничні значення показників (табл. 2.1) та їхній рейтинг. Якщо показник має значення вище нормального, то йому присвоюють І клас, нижче нормального, але вище критичного – присвоюють II клас, нижче критичного – III клас.

Таблиця 2.1