IV. Зміст навчального матеріалу. I. Науково-методичне обгрунтування теми

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ

I. Науково-методичне обгрунтування теми

Без знання сучасних методів дослідження, без вмінь застосувати їх на практиці неможливо поставити діагноз, провести диференціальну діагностику і відповідне лікування гінекологічної хворої.

IV. Зміст навчального матеріалу

А. Спеціальний гінекологічний анамнез (довідки про менструальну, статеву, дітородну, секреторну функції, застосування протизаплідних засобів).

Б. Основні методи гінекологічного дослідження, які застосовують в обов"язковому порядку під час обстеження всіх жінок, як хворих, так і здорових (під час профілактичних оглядів).

1. Огляд зовнішніх статевих органів: лобка (форма, стан підшкірної жирової клітковини, характер оволосіння), промежини, великих і малих статевих губ (розмір, наявність набряку, виразок, пухлин, копдиломатозних розростань, ступінь змикання статевої щілини), огляд зовнішнього отвору сечовивідного каналу, клітора, внутрішньої поверхні великих і малих ста­тевих губ (колір, стан слизової оболонки, пігментація, виразки), виявлення розміру бартолінових залоз (розміщення їх вивідних протоків, характер сек­рету, наявність припухлості і почервоніння навколо отвору), скеневих залоз, задньої спайки губ (розриви, рубці), виявлення опущення та випадіння стінок вагіни та матки.

Паралельно визначають наявність ознак інфантилізму (вузька статева щілина, великі статеві губи не прикривають малі, висока або коритоподібна промежина), визначення стану м'язів тазового дна

2. Дослідження за допомогою дзеркал (стан стінок вагіни, характер складчастості та колір слизової оболонки, розростання, пухлини склепінь та шийки матки, розмір та форма — циліндрична або конічна, розриви, ерозії, дисплазія епітелію, характер виділень).

3. Вагінальне внутрішнє дослідження (ширина отвору вагіни, великі залози пристінку; стан промежини та м'язів тазового дна, сечовивідний канал за ходом передньої стінки вагіни, довжина, ширина вагіни, складчастість слизової оболонки, наявність рубців, стенозу, перегородки, інфільтрату, пухлини, глибина, симетрія, згладженість. випинання, затвердіння, форма шийки матки, розмір, порушення цілісності, форма зовнішнього вічка, консистенція, положення шийки відносно осі таза, пухлини).

4. Дворучне комбіноване вагіпально-абдомінальне дослідження (розмір матки, форма, положення нахилення, перегин, зміщення за горизонтальною та вертикальною віссю, болючість та рухливість матки, стан маточних труб, тонкі та м'які, звичайно не пропальповуються. їх ділянка не болісна, яєчники у худорлявих жінок добре пальпуються у вигляді тіла мигдалеподібної форми, розміром 3x4 см, досить рухливі та чутливі, зв'язки навколоматкової клітковини, серозна оболонка матки, перемети її в нормі не пальпуються).

5. ольпоскопія.

5. Цитологічне дослідження.

В. Додаткові спеціальні методи дослідження.

Ректальне дослідження (ректоабдомінальне).

Показане за неможливості піхвового дослідження (у дівчат, у разі стенозу та атрезії піхви), за необхідності детальнішого обстеження тазових органів (за наявності пухлин, щоб визначити ступінь їх поширення на тазову клітковину та стінки кишки), а також у разі запальних захворювань, щоб визначити стан крижово-маткових зв'язок і параректальної клітковини.

Комбіноване прямокишково-піхвово-черевно-стінкове (ректовагінально-абдомінальне) дослідження застосовують у разі підозри на наявність патоло­гічних процесів у стінці піхви, прямої кишки або прямокишково-піхвової перегородки.

Дослідження за допомогою кульових щипців проводиться у разі необхідності визначення зв'язку пухлини черевної порожнини зі статевими органами.

Зондування матки показане при потребі вивчити прохідність шийки матки, її довжину та конфігурацію, наявність в ній пухлин, перед деякими операціями (вишкрібання стінок порожнини матки, ампутація шийки матки та ін.). Протипоказання: гострі запалення вагіни, матки та придатків, підозра на вагітність, ракові виразки на шийці. Ускладнення: кровотеча, перфорація, занесення інфекції.

Біопсія: відокремлення та дослідження шматочка тканини з діагнос­тичною метою. Повинна проводитись прицільна біопсія (після кольпоскопії та з найбільш підозрілої ділянки). Найчастіше біонтах беруть з ураженої ділянки шийки, але можна з будь-якої ураженої ділянки (краще скальпелем, рідше конхотомом, петлею-ножем для діатермокоагуляційного одержання шматочка тканини).

Діагностичне вишкрібання слизової оболонки стінок порожнини матки, відокремлене діагностичне вишкрібання каналу шийки та стінок порожнини матки.

Показання: маткові кровотечі, підозри на злоякісну пухлину, на залишки плідного яйця, на поліпоз слизової оболонки матки, фіброміому, туберкульоз ендометрію, а також для визначення причини порушення менструального циклу (циклічні та ациклічні кровотечі нез'ясованої етіології).

Протипоказання: гостре і підгостре запалення матки та придатків, гонорейний ендоцервіцит. Діагностичне вишкрібання — один а видів біопсії, де матеріалом для дослідження є слизова оболонка матки.

Пункція черевної поро.жнини через заднє склепіння.

Показання: підозра на позаматкову вагітність, запальні захворювання, які перебігають з утворенням ексудату в ректально-матковому заглибленні, з наступним лабораторним дослідженням. Прицільна пункція пухлини при підозрі на піосальпінкс та гідросальпінкс, піооварій.

Продування та промивання маткових труб, пертубація та гідротубація. Гідротубація: визначення прохідності труб за допомогою введення в їх просвіт речовини.

Протипоказання: вагітність, гостре та підгостре захворювання, пухлини матки, придатків, патологічні кровотечі тощо. Лікарські засоби для гідро-тубації: новокаїн, антибіотики, лідаза, гідрокортизон. Рекомендується прово­дити на 10—13-й день менструального циклу. Гідротубація з введенням у маткові труби лікарських засобів називається лікувально-діагностичною. Продування чи промивання маткових труб за показаннями з боку абдоміналь­ного кінця в разі розтину передньої черевної стінки називається ретро­градною пер-, гідротубацісю.

Ультразвукове дослідження. Показання: пухлини матки та придатків, підозра на маткову та позаматкову вагітність, виявлення стану труб при гідротурбації та ін. Метод заснований на здатності органів і тканин по-різному відображати ультразвукові хвилі внаслідок їх різної акустичної протидії. Відображені ультразвукові хвилі перетворються на електричні коливання за допомогою датчика (п'єзокристала) та виводяться на екран. Г. Ренті екологічні методи дослідження.

ГІСТЕРОСАЛЬПІНГОГРАФІЯ (метросальпінгографія) — отримання контрастного зображення порожнини матки та маткових груб за допомогою рентгенографії. Показання: патологічні процеси, що викликають зміни форми та розмірів матки (аномалії розвитку матки, пухлини); виявлення прохідності маткових труб. Протипоказання: підозра на вагітність (маткову та поза­маткову), кровотеча, гострі та підгострі запальні захворювання матки та придатків. Проводиться на 8—14-й день циклу. Контрастні речовини: йодоліпол, водний розчин діадону або сергозіну. 'Знімок роблять зразу після введення, через 15—20 хвилин та через 1 добу.

ЛІМФОГРАФІЯ проводиться для виявлення поширення ракового процесу шийки, тіла матки та яєчників. Пряма лімфографія базується на тому, що вражена метастазом частина лімфатичного вузла не здатна поглинати контрастну речовину (йодоліпол, міоділ), на рентгенограмі видно дефект наповнення. Непряма радіоізотопна лімфографія — це підшкірне введення в перші міжпальцьові проміжки ¹⁹⁸Аu. При специфічному ураженні лімфо­вузлів штриховка їх при скануванні не виражена.

АНГІОМЕТРОСАЛЬПІНГОГРАФІЯ — метод, який базується на контра­стуванні тазових судин, порожнини матки, маткових труб. Об'єднання двох досліджень в одне дає можливість не тільки одночасно вивчити стан порожнини матки, маткових труб, міометрія, придатків матки і судин, що їх забезпечують, але й різко зменшує дозу опромінення.

ПАРІЄТОГРАФІЯ. В основі метода лежить одночасне роздування газом ( О₂ чи СО₂) сечового міхура, піхви і прямої кишки, після чого роблять бокові томограми. Це дає можливість з'ясувати взаємовідношення між маткою, прямою кишкою і сечовим міхуром.

Д. Радіонуклідна діагностика базується на тому, що злоякісні клітини мають здатність посилено поглинати радіоактивний фосфор ( 32^Р), який вводять усередину. За допомогою радіометричного зонда можна виявити зони ураження яєчника.

Е. Ендоскопічні методи дослідження.

КОЛЬПОСКОПІЯ — огляд шийки матки та слизової оболонки вагіни за допомогою кольпоскопа. Розширена кольпоскопія — огляд після обробки шийки матки розчином Люголя та 3% оцтовою кислотою.

ЦЕРВ1КОСКОПІЯ — огляд шийки матки за допомогою спеціальних засо­бів — цервікоскопа через кольпоскоп.

ГІСТЕРОСКОПІЯ — огляд слизової оболонки матки за допомогою гісте­роскопа.

ЦИСТОСКОПІЯ — огляд слизової оболонки сечового міхура за допо­могою цистоскопа.

ЛАПАРОСКОПІЯ — огляд органів черевної порожнини та малого таза за допомогою лапароскопа, введеного в черевну порожнину шляхом проколу передньої черевної стінки.

Є. Дослідження функціонального стану яєчників.

Феномен зіниці, феномен папороті, циклічні зміни базальної температури, цитологічне дослідження вагінальних мазків. Патогістологічне дослідження ендометрія. Біологічні, хімічні дослідження крові, визначення гормонів у крові та сечі (7, 14. 21 день). Цитологічне дослідження мазків на атипові клітини, визначення функції яєчників за характером скорочення маткових труб, фазово-контрасна мікроскопія.

Ж. Інші спеціальні методи дослідження.

Рентгенографія турецького сідла, комп'ютерна томографія, теплобачення, діагностична і пробна лапаротомія, метод хромодіагностики за Шіллером (забарвлення слизової оболонки шийки матки розчином Люголя для визначення розподілу глікогену в поверхневих шарах епітелію, що має значення для діагностики раку шийки матки), гістологічне дослідження.