Міжнародні правопорушення: поняття і види.

Міжнародне правопорушення - це вчинені на порушення норм міжнародного права дія чи бездіяльність учасника міжнародно-правових відносин, що наносять іншому суб’єкту, групі суб’єктів міжнародного права чи всьому міжнародному співтовариству в цілому шкоду матеріального чи нематеріального характеру.

Складовими елементами міжнародного правопорушення є:

- дія або бездіяльність, якими порушуються норми міжнародного права;

- завдання збитків іншому суб’єкту або групі суб’єктів міжнародного права чи всьому міжнародному співтовариству в цілому;

- причинно-наслідковий зв’язок між діянням і заподіянням шкоди.

Ніякі посилання держави на національні закони і правила на виправдання своєї поведінки, яка призвела до порушення норм міжнародного права і завдання збитків чи шкоди, неприпустимі. Також неприпустимі посилання і на незнання норм міжнародного права чи на неправильне їх тлумачення чи застосування.

Протиправні дії чи бездіяльність, які призводять до виникнення міжнародно-правової відповідальності суб’єктів міжнародного права, можуть вчинятись державними органами (незалежно від їх положення в системі органів державної влади і управління), посадовими особами держави, які виступають за її дорученням чи від її імені, а також спеціальними органами держави, які наділені владними повноваженнями і виступають від її імені. Наприклад, відповідальність за захоплення ізраїльськими військовими кораблями грецького судна (літом 1984 року) повинен нести уряд Ізраїлю. Відповідальність держави може наступати за прийняття закону чи іншого нормативного акта, який суперечить нормам міжнародного договору, учасникам якого вона є, або, навпаки за неприйняття закону, який вона була зобов’язана прийняти відповідно до своїх міжнародних зобов’язань і який попередив би протиправну подію чи дію.

Міжнародно-правова відповідальність суб’єктів міжнародного права може наступати не тільки за порушення норм міжнародного права, але і за шкідливі наслідки правомірної діяльності. Вона може наступати при завданні матеріальної шкоди джерелами підвищеної небезпеки, використання чи застосування якого не заборонено міжнародним правом (так названа відповідальність за ризик). Джерелами підвищеної небезпеки є, наприклад, судна з ядерними енергетичними установками і космічні об’єкти, запущені в космічний простір.

Оскільки в першому і другому випадках мова йде про використання джерел підвищеної небезпеки, держави в договірному порядку погодились визначати обов’язковість відшкодування матеріальних збитків, які виникли не в зв’язку з яким-небудь міжнародним правопорушенням, а виключно в силу самого факту завдання такої шкоди (відповідальність без вини).

В ст. 2 Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об’єктами, 1972 року говориться, що держава, яка запускає “несе абсолютну відповідальність за виплату компенсації за шкоду, завдану її космічним об’єктом на поверхні Землі чи повітряному судну в польоті”.

Види міжнародних правопорушень (в залежності від ступеню їх небезпеки, масштабів і наслідків):

Міжнародні злочини;

Злочини міжнародного характеру;

Інші міжнародні правопорушення (міжнародні делікти ).

Міжнародний злочин - особливо небезпечне міжнародне правопорушення, що посягає на життєво важливі інтереси держав і націй, підриває основи їх існування, грубо порушує найважливіші принципи міжнародного права, представляє загрозу міжнародному миру і безпеці.

Об’єктом міжнародного злочину можуть бути загальний мир і безпека; добросусідські відносини між народами і державами; права народів і націй на самовизначення; закони і звичаї війни.

До міжнародних злочинів згідно з Статутом Міжнародного військового трибуналу 1945 року (ст. 6) і іншими міжнародно-правовими актами відносяться: 1) злочини проти миру, 2) військові злочини, 3) злочини проти людства (колоніалізм, геноцид, апартеїд, масове забруднення довкілля чи морів (екоцид)). Оскільки такі злочини торкаються практично всього міжнародного співтовариства, держави згідно з Статутом ООН вправі прийняти колективні заходи щодо їх припиненню.

Злочин міжнародного характеру - міжнародно-небезпечне діяння, що посягає на інтереси декількох або всіх держав, міжнародних організацій, фізичних і юридичних осіб.

Ознаки злочинів міжнародного характеру:

* зачіпають інтереси двох або декількох держав юридичних осіб чи громадян;

* скоюються окремими фізичними особами поза зв’язками з політикою держави;

* тягнуть персональну кримінальну відповідальність правопорушників в рамках національної юрисдикції.

На відміну від міжнародних злочинів відповідальність за злочин міжнародного характеру несе не держава, а індивіди. Відповідальність настає на підставі міжнародного договору, але по національному праву.

Види злочинів міжнародного характеру (в залежності від об’єкта посягання і ступеня міжнародної небезпеки):

Злочини проти стабільності міжнародних відносин (міжнародний тероризм, злочини на повітряному транспорті, розкрадання ядерного матеріалу, незаконний обіг наркотиків, контрабанда, пропаганда війни і інші діяння, які наносять збитки економічному, соціальному і культурному розвитку держав);

Легалізація злочинних прибутків, посягання на культурні цінності народів і ін;

Злочинні посягання на особисті права людини: рабство, работоргівля, торгівля жінками і дітьми, катування, систематичні і масові порушення прав людини і ін;

Злочини, які скоюються в відкритому морі: піратство, ненадання допомоги в відкритому морі, забруднення морського середовища і ін;

Військові злочини міжнародного характеру: застосування заборонених засобів і методів ведення війни, мародерство, насилля над населенням в районі військових дій і інших.

Інші міжнародні правопорушення (міжнародні делікти) - протиправні дії, що завдають шкоди окремій державі чи обмеженому колу суб’єктів міжнародного права. В цьому випадку відносини відповідальності виникають між державою-правопорушником і державою, що безпосередньо постраждала, а саме правопорушення не зачіпає основ існування держав і націй і не відносяться до правопорушень перших двох груп.

До них відносяться: 1) порушення державою договірних зобов’язань, що не мають основоположного значення; 2) порушення державами своїх односторонніх зобов’язань; 3) невиконання рішень міжнародних судів і арбітражів; 4) невиконання юридичними і фізичними особами положень міжнародних конвенцій (наприклад, Конвенції про міжнародну купівлю-продаж товарів 1980 р.) і т.д.