Форми нематеріальної відповідальності.

Сатисфакція передбачає задоволення правопорушником нематеріальних вимог, згладжування нематеріальної (моральної) шкоди.

Сатисфакціями є: 1) офіційне вираження співчуття і скорботи, 2) принесення вибачень, 3) виконання гімну держави в святковій обстановці, 4) покарання винних в правопорушенні осіб, 5) надання почестей прапору потерпілої держави, 6) офіційне визнання факту правопорушення і т.д.

Реторсії - це акції відповіді на недружні акти, що не є правопорушеннями. Реторсії націлені на відновлення принципу взаємності в взаємовідносинах відповідних держав. До реторсій відносяться: 1) відкликання посла у відповідь на недружні заяви в відношенні країни, яку посол представляє; 2) заборона в`їзду в країну або скасування візитів делегацій; 3) оголошення співробітників дипломатичного представництва держави персонами non grata, і т. д.

Репресалії- це правомірні примусові дії однієї держави, які застосовуються у відповідь на неправомірні дії іншої держави з метою відновлення порушеного права. Вони повинні відповідати завданій шкоді і тому примусу, який необхідний для отримання задоволення. Репресалії можуть виражатись в: 1) арешті чи конфіскації майна, 2) заморожені або арешті банківських рахунків, 3) повному або частковому розірванні економічних відносин (ембарго), залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо чи інших засобів сполучення, 4) розірванні дипломатичних, торгівельних і інших відносин і ін.

Кожна держава має право охороняти свої інтереси всіма припустимими правом засобами, в тому числі заходами примусового характеру. Однією із форм примусу в міжнародному праві є міжнародно-правові санкції.

Санкції- це індивідуальні чи колективні правомірні примусові заходи як збройного, так і незбройного характеру, які застосовуються суб’єктами міжнародного права у відповідь на правопорушення з метою його припинення, відновлення порушених прав і забезпечення відповідальності правопорушника. Санкції не можуть мати превентивної дії, їх мета - захист і відновлення вже порушених прав суб’єктів міжнародного права.

Санкції можуть бути застосовані міжнародними організаціями (універсальними і регіональними), групою держав або окремими державами. Об`єм і види санкцій залежать від ступеня тяжкості правопорушення. Наприклад, до держави-агресора можуть бути застосовані наступні примусові заходи: 1) тимчасове обмеження суверенітету; 2) відторгнення частини території; 3) післявоєнна окупація; 4) демілітаризація і скорочення контингенту збройних сил або заборона утримання їх; 5) обмеження юрисдикції держави-агресора в справах про відповідальність фізичних осіб, винних в скоєнні військових злочинів проти миру і людства і ін.

Індивідуальні санкції, що застосовуються потерпілою державою відносно держави-правопорушниці, не можуть включати використання збройної сили.

Колективні санкції можуть використовуватись тільки на підставі рішень Ради Безпеки ООН відносно держав, чиї дії являють собою загрозу миру (ст. 39 Статуту ООН). Колективні санкції можуть включати повне або часткове розірвання економічних відносин, а також розірвання дипломатичних відносин (ст. 41). Якщо ж ці заходи виявляться недостатніми, то Рада Безпеки ООН може прийняти рішення про санкції із використанням збройної сили для підтримки або відновлення міжнародного миру і безпеки (напр. Югославія).

Санкціями, що здійснюються за допомогою міжнародних організацій, є: 1) колективні збройні заходи по підтриманню міжнародного миру і безпеки, 2) виключення правопорушника із міжнародної організації, 3) призупинення прав і привілеїв, які витікають із членства в міжнародній організації

Призупинення прав і привілеїв може здійснюватись в наступних формах: позбавлення права голосу держав, які не виконують взятих на себе зобов’язань; позбавлення права представництва в організації (не обрання в органи організації, не запрошення на конференції, які проводяться в рамках організації); позбавлення права на отримання допомоги в рамках цієї організації, тимчасове призупинення членства в міжнародній організації.