Тема №5. Злочини проти громадської безпеки. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту
|
Об’єктом злочину є громадська безпека.
Тероризм – суспільно небезпечна діяльність:
· насильство, убивства, тортури;
· захоплення заручників;
· інші способи залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я людей або погрози вчинення злочинних дій з метою прямого або непрямого впливу на прийняття якого-небудь рішення або відмова від нього в інтересах терористів.
Об’єктивна сторона злочину – діяння:
· застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків (наприклад, застосування отруйних речовин, затоплення, зруйнування будівель і споруд, пошкодження нафтопроводів, поширення збудників заразних хвороб, спричинення обвалів тощо);
· погроза вчинення зазначених дій.
Злочин є закінченим з моменту вчинення будь-якої із злочинних дій.
Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.
Суб’єктивна стороназлочину: вина у формі прямого умислу; спеціальна мета: 1) порушення громадської безпеки; 2) залякування населення; 3) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; 4) вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами; 5) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста).
|
Об’єктом злочину є громадська безпека.
Предмет злочину–це зброя: предмети призначені для ураження живої цілі, знищення чи пошкодження навколишнього середовища:
· вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської) – це всі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей);
· бойові припаси – це вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху (патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед тощо);
· вибухові речовини – це порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню;
· вибухові пристрої – це саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спроможні за допомоги використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори, – спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду, – способом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин (ч. 1 ст. 263 КК);
· холодна зброя (ч. 2 ст. 263 КК) – предмети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, ніж, кинджал, арбалет, нунчаки, кастет, тощо), конструктивно призначені для ураження живої цілі за допомоги м’язової сили людини або дії механічного пристрою.
Тобто, мова йде про предмети, щодо яких існує особливий порядок обігу, (Постанова КМУ від 12 жовтня 1992 р. N 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему»).Об’єктивна сторона злочину – діяння:
· носіння (ч. 1, 2 ст. 263 КК) –переміщення в просторі, транспортування особою безпосередньо при собі (наприклад, в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі, тощо);
· зберігання (ч. 1 ст. 263 КК) – володіння особою предметами злочину, які знаходяться у обраному нею місці (в помешканні особи, у приміщеннях за місцем роботи, тощо);
· придбання (ч. 1 ст. 263 КК) – набуття права власності (наприклад, купівля, обмін, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу, тощо);
· передача(ч. 1 ст. 263 КК) – надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового зберігання чи використання за цільовим призначенням;
· збут (ч. 1, 2 ст. 263 КК) – відчуження та остаточна передача іншій особі (зокрема, продаж, обмін, дарування, сплата боргу, тощо)
· виготовлення (ч. 1, 2 ст. 263 КК) – створення чи перероблення предметів, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей;
· ремонт(ч. 1, 2ст. 263 КК) – відновлення властивостей зазначених предметів (наприклад, заміна або реставрація зношених чи непридатних частин, механізмів; усунення поломок чи пошкоджень, тощо).
Дата добавления: 2016-03-04; просмотров: 538;