Тема №3 Злочини проти особи

Вбивство– це протиправне умисне або необережне заподіяння смерті іншій людині.

Види умисних вбивств (за ступенем тяжкості):

· просте – без обтяжуючих або пом’якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК);

· з обтяжуючими вину обставинами (ч. 2 ст. 115 КК);

· з пом’якшуючими вину обставинами (ст. 116–118 КК).

Об’єктивна сторонавбивства:

1) діяння – посягання на життя іншої особи, спрямоване на порушення функцій чи анатомічної цілісності життєво важливих органів іншої людини;

2) наслідки – біологічна смерть потерпілого;

3) причинний зв’язок між указаним діянням і наслідками.

Вбивство є закінченим з моменту настання біологічної смерті особи (смерті мозку).

У ч. 1 ст. 115 КК передбачена відповідальність за просте умисне вбивство, яке сталося:

· під час обопільної сварки чи бійки;

· з помсти;

· ревнощів;

· зі співчуття до потерпілого;

· на прохання чи за згодою потерпілого;

· або з інших особистих стосунків.

У ч. 2 ст. 115передбачена відповідальність за умисне вбивство з обтяжуючими вину обставинами (двох або більше осіб; малолітньої дитини; вчинене з особливою жорстокістю; з корисливих мотивів; поєднане із зґвалтуванням; вчинене на замовлення тощо).

Умисне вбивство за обтяжуючих обставин кваліфікується за ч. 2 ст. 115 КК, якщо встановлено хоча б одну з ознак, передбачених у пунктах 1–14 ч. 2 ст. 115 КК.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК) -вбивству має передувати протизаконне насильство, систематичне знущання чи тяжка образа з боку потерпі­лого.

· особа потерпілого – особа, яка своїми неправомірними діями викликала у винного стан сильного душевного хвилювання;

· час (доки триває стан сильного душевного хвилювання);

· емоційний стан – сильне душевне хвилювання (фізіологічний афект) – короткочасна інтенсивна емоція (найчастіше триває всього декілька хвилин), що значно знижує здатність особи усвідомлювати свої дії чи бездіяльність та (або) керувати ними.

Кваліфікацію злочину визначають:

· потерпіла особа – тільки власна новонароджена дитина матері;

· час(під час пологів або відразу після них);

· суб’єкт злочину – виключно мати новонародженої дитини.

Пологовий та післяпологовий стан – такий особливий психофізіологічний стан жінки, котрий послаблює здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними. Зазвичай, це нетривалий проміжок часу.

Злочин може бути вчинений у формі дій(нанесення ударів, удушення, утоплення тощо), так і у формі бездіяльності (мати відмовляється годувати дитину, не одягає її в умовах холодної чи морозної погоди, залишає її напризволяще).

Умисне вбивство нападника з метою захисту суспільних інтересів, яке пов’язане з перевищенням меж необхідної або уявної оборони. Тобто, коли явна та очевидна невідповідність захисту(спричинення смерті) небезпечності посягання.

Така сама умова притаманна і у разі умисного вбивства при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця. Детальніше див. ст.ст.36-43 КК.

Особа не повинна підлягати кримінальній відповідальності взагалі, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту.

Для кваліфікації за ст. 119 КК, слід встановити психічне ставлення особи до наслідків – вбивство внаслідок злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості (див. таблиця 2).

∆ Наприклад: ненавмисне удушення дитини під час сну поряд з нею; викидання через вікно важкого предмета, що раптово поцілив у перехожого; коли винний штовхає потерпілого і останній при падінні, удавившись об тверде покриття чи якийсь гострий виступ, одержує смертельну травму, тощо.

Тілесне ушкодження – протиправне умисне або необережне заподіяння шкоди здоров’ю іншої людини, що виявляється у порушенні анатомічної цілісності або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

КК розрізняє тілесні ушкодження трьох ступенів:

· тяжкі;

· середньої тяжкості;

· легкі.

Характер і ступінь тілесних ушкоджень на практиці визначаються за результатами судово-медичної експертизи, на підставі Правил судово-медичного визначення ступеня тяжко­сті тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. №6 та відповідних положень КК (ст. 121, 122, 123, 124, 125 і 128).

Не є тілесними ушкодженнями (ст. 126 КК):

· удар – одноразовий різкий вплив на тіло людини за допомогою певного предмета або частини тіла (руки, ноги, голови), що завдає фізичного болю;

· побої– багаторазове (два та більше разів) завдання ударів по тілу потерпілого, що не спричинило тілесних ушкоджень;

· інші насильницькі дії – фізичний вплив на людину (крім удару та побоїв), який викликає болісні відчуття (наприклад, викручування кінцівок, защемлення різних частин тіла будь-якими пристроями, виривання волосся, тощо), однак не спричиняє тілесних ушкоджень;

Об’єктивна сторонатілесних ушкоджень:

1) діяння – протиправний вплив на організм іншої людини;

2) наслідки – настання тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості;

3) причинний зв’язок між указаним діянням і наслідками.

Злочини, пов‘язані з заподіянням тілесних ушкоджень є закінченими з моменту настання у потерпілої особи відповідного ступеня ушкоджень.

∆ Наприклад: Від удару (дія) рукою в обличчя потерпілої особи можуть настати різні наслідки, зокрема: фізичний біль (ст.126 КК), синець, який висновком експертизи відноситься до легкого тілесного ушкодження (ч. 1 ст. 125 КК), забій головного мозку, який висновком експертизи відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження (ст. 122 КК), втрата зору на обидва ока, що висновком експертизи відноситься до тяжкого тілесного ушкодження (ст. 121 КК).

Таблиця 3:

Також, небезпечними для життя є ушкодження (ст. 121 КК), що в момент запо­діяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.

∆ Наприклад: проникаючі поранення черепа, грудної клітки, черевної порожнини (зокрема й без ушкодження внутрішніх органів) відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Зґвалтування (ст. 152 КК) –цестатеві зносини, пов’язані з ігноруванням волі потерпілої особи, тобто такі, що обов’язково поєднуються із:

· застосуванням фізичного насильства;

· погрозою його застосування;

· використанням безпорадного стану потерпілої особи.

∆ Наприклад: гр. К., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, завів свою знайому Б. в паркову зону. Де, погрожуючи ножем, вступив із нею в статеві зносини поза її волею. При цьому, гр. Б. опору не чинила, побоюючись за власне життя.

· потерпілий від злочину – особа протилежної щодо винного статі, незалежно від її поведінки до вчинення злочину, способу життя, попередніх стосунків із винним, зокрема перебування з ним у зареєстрованому шлюбі, проживання однією сім’єю, тощо;

· спосіб вчинення злочину – природній, що передбачає сполучення чоловічих і жіночих статевих органів.

Зґвалтування є закінченим злочином із моменту початку насильницьких статевих зносин незалежно від моменту завершення самого статевого акту.

До особливо тяжких наслідків від зґвалтування відносять: смерть або самогубство потерпілої особи, втрата будь-якого органу чи втрата органом його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров’я, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрата репродуктивної функції, а так само зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

Не вважається обтяжуючою вину обставиною вагітність потерпілої особи внаслідок її зґвалтування.

Не є зґвалтуванням статеві зносини за згодою, але шляхом введення особи в оману чи зловживання довірою (освідчення у коханні, обіцянка укласти шлюб, обіцянка сплатити потім за сексуальні послуги тощо).