Відмінність хуліганства від групового порушення громадського порядку та масових заворушень

Масові заворушення мають такі ознаки:

· участь у них значної кількості людей;

· дії юрби скеровані не проти окремого потерпілого (підприємства, організації, особи), а мають спрямова­ність проти існуючого правопорядку, що виражається в протистоянні законним органам державної влади, і зовнішнім проявом цього є насильство над людьми, погроми, підпали, знищення майна та інші дії, зазначені в диспозиції ст. 294 КК;

· кількість учасників заворушення не обмежена, до них можуть приєднуватися інші учасники, а окремі – відходити.

Слід відмежовувати ст. 293 КК «Групове порушення громадського порядку» від ст.185-1 КУпАП «Порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій».

Відмінність хуліганства (ст. 296 КК) від дрібного хуліганства (ст. 173 КУпАП)

Дрібне хуліганство – порушення громадського спокою. Наприклад, нецензурна лайка в громадських місцях.

Хуліганство – грубе порушення громадського порядку (з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом). Наприклад, образлива лайка та заподіяння удару (фізичного болю) громадянину через малозначний привід.

Слід відмежовувати ст. 296 КК від ст. 173 КУпАП в залежності від обстановки, місця, часу, способу, знарядь та засобів вчинення злочину, його тривалості, за характером та ступенем суспільної небезпечності (заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв, пошкодження або знищення майна, а також за розміром матеріальних збитків).

Термін «проституція» (від лат. prostitutio – образа) визначається як продаж особою свого тіла з метою здобути засоби для існування.

Проституція – систематичність випадкових, позашлюбних сексуальних зносин з різними партнерами (клієнтами), що не ґрунтується на особистих уподобаннях і відчуттях, та попередня домовленість про оплату (ціна може попередньо й не називатись).

За заняття проституцією відповідальність наступає за ст. 181-1 КУпАП.

Об’єкт злочину – це відносини моральності суспільства в частині вільного задоволення статевих потреб.

Об’єктивна сторона злочину – діяння:

· втягнення особи в заняття проституцією (обман, шантаж, використання уразливого стану особи);

· примушування особи до зайняття проституцією (фізичне насильство (побої, умисне заподіяння тілесних ушкоджень) або погроза застосування фізичного насильства);

· сутенерство – дії винної особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою (це можуть бути різні дії, спрямовані на організацію проституції іншими особами: надання транспорту, охорони, забезпечення необхідними засобами, підшукування клієнтів надання медичної допомоги, тощо).

Суб’єктзлочину– фізична осудна особа, яка досягли 16-річного віку; яка досягла 18-річного віку – при вчиненні діяння щодо неповнолітніх. Спеціальний суб’єкт злочину (ч. 2 ст. 303 КК) – службова особа або особа, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

Об’єктзлочину – відносини моральності, які забезпечують принцип вільного розвитку особистості та умови нормального розвитку і виховання неповнолітніх.

Потерпілийвід злочину – неповнолітня або малолітня особи.

Об’єктивна стороназлочину: діяння – втягнення неповноліт­ніх:

· у злочинну діяльність – вплив на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах;

· у пияцтво – схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного вживання спиртних напоїв, збудження у нього такого бажання (наприклад, спільне вживання спиртних напоїв, умовляння їх вжити, пригощання ними, дарування, розрахунок ними за виконану неповнолітнім роботу, тощо);

· у заняття жебрацтвом – схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб як самостійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами;

· у заняття азартними іграми – схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності, при якій виграш залежить від випадковості (у карти, рулетку, «наперсток» та ін.).

Систематичнимє вживання спиртних напоїв, заняття жебрацтвом або азартними іграми, якщо відбуваються не менше трьохразів протягом нетривалого часу.

На кваліфікацію дій винної особи не впливають відмова неповнолітнього від участі у вчиненні злочину, від вживання спиртних напоїв або від вчинення іншого бажаного для винного діяння.

Поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану сп’яніння тягне адміністративну відповідальність за ст. 180 КУпАП.

Злочин є закінченим з моменту здійснення дій.

Суб’єктзлочину – фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 18-річного віку.

Зазвичай, склад злочину, передбачений ст. 304 КК кваліфікується за сукупністю із тим складом злочину, який фактично вчиняє неповнолітній або малолітній. Наприклад: із ст.ст. 115, 121, 185, 187, 289, 307 КК тощо… Коли доросла особа залучає до вчинення злочину дитину, він визнається виконавцем злочину, а дитина - «знаряддям».

Відповідальність дорослих за втягнення неповнолітніх до заняття проституцією передбачена ст. 303 КК.