Тема №7. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Злочини проти авторитету органів державної влади

Об’єкт злочину – сфера обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Предмет – наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги.

Об’єктивна сторонапередбачає незаконні:1. виробництво; 2. виготовлення; 3. придбання; 4. зберігання; 5. перевезення; 6. пересилання; 7. збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Суб’єкт –загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч.ч. 2 і 3 цієї статті у разі залучення неповнолітнього або малолітнього – яка досягла 18 років).

Суб’єктивна сторона – вина - прямий умисел, мета – подальший збут.

Злочин закінчений з моменту вчинення будь-якої з альтернативних дій.

За характером дії на організм людини вони поділяються на звичайні та особливо небезпечні.

Великі й особливо великі розміри наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів визначаються в Таблицях невеликих, великих і особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які перебувають у незаконному обігу (далі – Таблиці), затверджених наказом МОЗ України від 1 серпня 2000 р. №188.

За незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах передбачена відповідальність за ст. 44 КУпАП –перелік зазначених речовин міститься в зазначеній вище Таблиці.

∆ Наприклад: придбання макової соломки до 50 гр. без мети подальшого її збуту – ст. 44 КУпАП.

Перелік особливо небезпечнихнаркотичних засобів та психотропних речовин визначено Державним комітетом України з питань контролю за наркотиками і наведено у Списках №1 і 2 Таблиці 1 Переліку. До них віднесені, зокрема: наркотичні засоби — героїн, кокаїновий кущ, кока лист, макова соломка (концентрат із неї), ефедрин, опій; психотропні речовини – катинон, ЛСД, ЛСД-25, парагексил, МДМА та ін.

Відсутній склад злочину:

- у придбанні наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів за виданим на законних підставах рецептом лікаря;

- під час проведення негласних слідчих дій (наприклад, оперативна закупка – операція щодо придбання наркотичних засобів, психотропних речовин) у межах кримінального провадження.

Виробництво – всі дії, пов’язані із серійним одержанням наркотичних засобів, психотропних речовин із хімічних речовин та (або) рослин, включаючи відокремлення частин рослин або наркотичних засобів, психотропних речовин від рослин, з яких їх одержують, здійснені всупереч установленому законом порядку.

Виготовлення– одержання готового для використання та (або) вживання засобу, речовини або лікарського засобу:

· перероблення сировини (наприклад, екстрагування макової соломки);

· рафінування (виготовлення з конопель гашишу анаші, смоли і гашишної олії з додаванням до цих рослин домішок – розчинників, жирів, води та ін.);

· перегонка, очищення або синтез з використанням хімічних речовин, фармакологічних прекурсорів;

· приведення рослин до стану, який дає можливість використовувати їх як наркотичний засіб (сушіння та подрібнення конопель, збирання та подальше висушування пилку, приготування відвару);

· від­окремлення макових голівок з подальшим подрібненням від рослин маку, збирання соку (опію).

Придбання предметів (зокрема, купівля, обмін на інші товари або речі; прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги; позики, подарунки або сплата боргу; привласнення знайденого; збирання залишків наркотиковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях).

Зберігання – перебування наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів у володінні винного (особа може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці).

Перевезення – переміщення цих засобів і речовин будь-яким видом транспорту в межах території України (у потягу, літаку, судні, автомобілі, міському автомобільному та електротранспорті тощо).

Пересилання– незаконне переміщення у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше в межах України.

Збут – будь-які оплатні чи безоплатні форми реалізації всупереч чинному законодавству:

· продаж, дарування, обмін;

· оплата послуги, сплата боргу, позика;

· введення володільцем цих засобів або речовин як ін’єкцій іншій особі за її згодою.

Обопільне введення ін’єкцій (спільне куріння чи вживання іншим способом) наркотичного засобу, психотропної речовини чи їх аналогів особами, які їх виготовили разом або придбали за спільні кошти, збуту не утворюють.

Особливості кваліфікації:

Вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 307 і 309 КК, – у випадках, коли наркотичний засіб, психотропну речовину або їх аналоги було одночасно виготовлено і для особистого вживання, і для збуту.

За ст. 309 КК слід кваліфікувати в тому випадку, коли предмети злочину були незаконно вироблені, виготовлені, придбані, зберігались, перевозились, пересилались без мети їх збуту.

За ст. 309 КК повинні кваліфікуватися дії винного лише в частині виробництва, виготовлення і зберігання цих засобів і речовин у тому розмірі, в якому він їх вжив чи планував вжити.

∆ Наприклад: гр. В., придбала у знайомого їй гр. К. психотропну речовину з ефедрину у шприці місткістю 5 мл для власного вживання без мети збуту. Вказаний шприц з психотропним препаратом В. перевезла громадським транспортом до місця свого проживання, де і зберігала. Дії В. кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання, перевезення психотропної речовини без мети збуту.

Схиляння певної особи до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів – це будь-які ненасильницькі дії з метою збудити в іншої особи бажання чи добитися від неї згоди вжити такі предмети (наприклад, прохання, пропонування, умовляння, переконування, обіцяння винагороди, погрожування відмовою від продовження дружніх або близьких стосунків, тощо).

Об’єктивна стороназлочину – діяння:

· публічне вживання – відкри­тий (очевидний для всіх) спосіб вживання наркотиків (ін’єкції, куріння гашишу, вживання «креку», опію тощо), у присутності сторонніх осіб, які усвідомлюють характер того, що відбувається.

· групове вживання – вживання наркотичних засобів незалежно від того, вживали її учасники наркотики перед іншими особами чи за їх відсутності.

Місця, призначені для проведення навчальних, спор­тивних і культурних заходів – це, зокрема, школи, вищі навчальні заклади, стадіо­ни, клуби, тощо, а також інші місця масового перебування гро­мадян (вокзали, пристані, пляжі, парки, дитячі майданчики, підземні переходи, вулиці, площі, тощо) – тобто місця масового перебування громадян.

∆ Наприклад: гр. Т. та Н. придбали пакет з марихуаною, яка згідно експертизи є наркотичним засобом. З придбаним наркотичним засобом вони пішли до парку культури. Там же, з пластикової пляшки та фольги Т. та Н. зробили пристрій для вживання наркотиків і стали вживати шляхом куріння в присутності відпочиваючих.

Не утворюють складу злочину випадки прилюдного вживання особою наркотичних засобів або психотропних речовин, які є лікарськими препаратами і необхідні особі за медичними показаннями.

Об’єктивна сторона злочину – це діяння:

· організація місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення (підшукання приміщення, готування пристроїв для вживання, виробництва та виготовлення наркотиків, психотропів, пошук і вербування клієнтів та співучасників, розроблення конспіративних заходів, тощо);

· утримання місця – матеріальне забезпечення, охорона, підтримання порядку, залучення й обслуговування клієнтів, здійснення конспіративних заходів, тощо;

· наданням приміщення для вживання, виробництва чи виготовлення – забезпечення можливості одній чи кільком особам використати його з цією метою хоча б один раз.

∆ Наприклад: гр. Д., надав підсобне приміщення свого будинку та власноручно виготовлений пристрій, призначений для вживання наркотичних засобів гр. В, а саме особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу. Дії Д. кваліфіковані судом за ч.1 ст. 317 КК України як організація та утримання місць для незаконного вживання наркотичних засобів.

Злочин вважається закінченим: організація місця для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення – з моменту створення такого місця незалежно від того, почало воно функціонувати чи ні; утримання зазначеного місця або надання приміщення – з початку використання їх для вживання засобів (речовин).

Об’єктзлочинів– нормальна діяльність органів державної влади та представників цих органів

Потерпілимивід злочинів даної категорії є працівники правоохоронних органів, до яких належать працівники ОВС, – це співробітники правоохоронних органів як потерпілі від злочинів, що посягають на нормальну діяльність органів державної влади у сфері правоохоронної діяльності (статті 342, 343, 345, 347, 348 та 349 КК):

· особи, які перебувають на державній службі в підрозділах ОВС і яким присвоєно спеціальне звання;

· військовослужбовці органів внутрішніх справ (Національна гвардія, спецпідрозділи);

· працівники кримінально-виконавчої системи;

· курсанти, слухачі, ад’юнкти та інші співробітники навчальних закладів МВС та Державного департаменту виконання покарань;

· близькі родичі (у ст.ст. 345-349, 352 КК) – батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба й онуки (ч. 2 ст. 2 Закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р.).

Об’єктивна стороназлочину: діяння– це активна фізична протидія здійсненню потерпілими своїх обов’язків (наприклад, застосування до потерпілих фізичної сили, зривання пагонів, знищення документів та предметів, вилучення яких намагається здійснити особа).

Час вчинення злочину: під час виконання службових обов’язків працівником ОВС (ч.ч. 2 та 3 ст. 342 КК); під час виконання обов’язків щодо охорони громадського порядку членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовцем (ч. 2 ст. 342 КК).

∆ Наприклад: Поліцейський намагався затримати А. за вчинення дрібного хуліганства та за появу в громадському місці в стані алкогольного сп'яніння. Однак, А. спробував нанести удар кулаком йому в обличчя. Дані дії супроводжувалися нецензурною лайкою на адресу патрульного. У подальшому А. умисно, не бажаючи виконувати законну вимогу, вчинив опір, схопивши за формену куртку, пошкодив її, розірвавши по шву та відірвав клапан, на якому кріпиться погон куртки. Дії А. суд кваліфікував за ч. 2 ст. 342 КК, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків щодо охорони громадського порядку.

Якщо, при вчиненні опору винний також застосовує фізичне насильство (удари, побої, тілесні ушкодження, незаконне утримання в транспортному засобі, позбавлення можливості вільно пересуватись, зв’язування), такі дії охоплюються ч.3 ст. 342 КК.

Суб’єктопору – особа, яка досягла 16-ти років.

Суб’єктивна сторона злочину – вина у формі умислу; мета: бажання винного перешкодити виконанню службових обов’язків потерпілими.

Опір необхідно відрізняти від «злісної непокори» ст. 185 КУпАП. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника правоохоронного органу, виражається тільки у відмові від виконання законних вимог цих осіб (наприклад, надати документи, які засвідчують особу; прослідувати разом зі співробітником патрульної служби до органу внутрішніх справ; надати транспортний засіб для проведення огляду, утікати тощо).

Об’єктивна сторона злочину – це діяння: впливу будь-якій формі на працівника правоохоронного органу (наприклад, умовляння, обіцянка перевести на посаду з більш високим окладом, пропозиція надати житло, шантаж, погрози звільнити зі служби, інші форми впливу). Вплив може здійснюватись усно, письмово, анонімно, за допомогою засобів масової інформації тощо.

Втручання вважається закінченим з моменту вчинення впливу на потерпілого у будь-якій його формі.

Суб’єкт злочину – загальний: особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умисною формою вини та наявністю мети – перешкодити виконанню працівником правоохоронного органу його службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення.

Об’єктивна сторона злочину:

· погроза вбивством, погроза насильством або погроза знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів чи членів сім’ї (наприклад, заяви, висловлені потерпілому особисто або через посередника в будь-якій формі: усно; по телефону; електронною поштою через мережу Інтернет; з використанням аудіо- або відеозаписів; в листах; жестами, які підкріплюються демонстрацією зброї, різноманітних предметів, за допомогою яких погроза може бути приведена до виконання) (ч.1);

· заподіяння побоїв (які спричинили фізичний біль без заподіяння тілесних ушкоджень), заподіяння легких, середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч.2);

· заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ч.3).

Злочин є закінченим з моменту висловлення погрози (ч. 1) або заподіяння побоїв, тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості (ч.ч. 2 та 3).

Суб’єктомзлочину є особа, яка досягла 16-річного віку (при вчиненні погрози, здійсненні побоїв, заподіянні легких тілесних ушкоджень) або 14-річ­ного віку (при заподіянні середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень).

Суб’єктивна стороназлочину характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою – перешкодити виконанню службових обов’язків потерпілим або помститися особі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Предметом злочину є рухоме та нерухоме майно, яке належить працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам.

Об’єктивна сторона злочину:

· умисне знищення такого майна;

· умисне пошкодження такого майна.

Необхідно встановити наявність зв'язку між знищенням або пошкодженням майна та виконанням працівником своїх обов’язків.

На відміну від ст. 194 КК, заподіяння шкоди у великих розмірах не є обов’язковою ознакою для ст. 347 КК.

Суб’єктзлочину – особа, яка досягла 16-річного віку (ч. 1) або 14-річ­ного віку (ч. 2).

Суб’єктивна стороназлочину: вина у формі прямого умислу; спеціальна мета – перешкодити виконанню службових обов’язків потерпілим або помститися особі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Злочин вважається закінченим з моменту доведення майна до повної непридатності для використання або погіршення його якості, зменшення цінності тощо.

Кваліфікований складзлочину утворюють дії: 1) вчинені шляхом підпалу, 2) вибуху або 3) іншим загальнонебезпечним способом, або 4)такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Потерпілий -працівник правоохоронного органу, член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовець.

Об’єктивна сторона злочину:

· посягання на життя потерпілого, що спричинило його смерть (вбивство) або не спричинило (замах на вбивство).

∆ Наприклад: Ф., облив верхній одяг та бронежилет працівника правоохоронного органу бензином, після чого підпалив сірник та вголос висловив свій намір про його вбивство, якщо не будуть виконані вимоги – прибрати блокпост. Дії Ф. були кваліфіковані за ст. 348 КК, як замах на вбивство…

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 14-річ­ного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою – перешкодити виконанню службових обов’язків потерпілим або помститися особі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.