Співвідношення філософії та світогляду. Поняття світогляду

Розпочинаючи вивчення філософії, майже кожен вже має про неї певне уявлення: може з більшим чи меншим успіхом пригадати імена славетних філософів і навіть приблизно пояснити, що таке філософія, виділити питання філософського характеру, скажімо, такі: яким є світ, чи існує абсолютна істина, в чому людське щастя і яка природа зла? Вже з дитинства, освоюючи світ, накопичуючи знання, всі ми час від часу з хвилюванням думаємо про таємниці світобудови, долю людства, про життя і смерть, горе і щастя людей. Так складається ще нечітке, не зовсім послідовне розуміння тих питань, над якими розмірковувало не одне покоління філософів.

Входячи в «теоретичний світ» філософії, освоюючи його, людина відштовхується від раніше сформованих у неї уявлень, від продуманого, пережитого. Вивчення філософії допомагає сфокусувати стихійно сформовані погляди, надати їм більш зрілого характеру. Але слід приготуватися й до того, що філософський аналіз виявить наївність, хибність тих або інших позицій, що здавалися нам вірними, підштовхне до їх переосмислення. І це важливо, бо від дійсного розуміння світу, життя, самих себе залежить багато що – як в особистій долі людини, так і в долі всього людства.

Представників різних професій філософія може цікавити, як мінімум, з двох сторін. Вона потрібна для кращої орієнтації в своїй спеціальності, але головне – необхідна для розуміння життя у всій його повноті й складності. У першому випадку в поле уваги потрапляють філософські питання фізики, математики, біології, історії, лікарської, інженерної, педагогічної та іншої діяльності, художньої творчості та багато іншого. Але є філософська проблематика, що бентежить нас вже не тільки як фахівців, а, взагалі, як громадян і людей. А це аж ніяк не менш важливо, ніж перше. Крім ерудиції, що допомагає вирішувати професійні завдання, кожному з нас потрібно і щось більше – широкий кругозір, вміння розуміти суть того, що відбувається в світі, бачити тенденції його розвитку. Важливо також усвідомлювати зміст і цілі власного життя: навіщо ми робимо те або інше, до чого прагнемо, що це дасть людям, чи не призведе нас самих до краху і гіркого розчарування. Саме уявлення про світ і людину, на основі яких люди живуть і діють, називають світоглядом.

Отже, філософія має внутрішній невід’ємний взаємозв’язок з найбільш ґрунтовними проблемами людського існування і відповідає на найважливіші світоглядні питання людини. У цьому й полягає її світоглядний характер.

Розглянемо взаємозв’язок філософії і світогляду більш докладно. Для цього нам слід з’ясувати, що ж таке світогляд.

Якщо звернутися до етимології слова «світогляд», то ми можемо витлумачити його як певний погляд на світ. Але така характеристика буде недостатньою. Щоб отримати глибше розуміння поняття «світогляд», слід з’ясувати сенс поняття «світ» і те, що ми маємо на увазі, коли кажемо про певний погляд на цей світ.

Поняття «світ» – це стрижнева світоглядна категорія. Воно сформувалося ще у дофілософський період розвитку суспільної свідомості. Його формування і розвиток пов’язані з практичним виділенням людини з природи. Вкатегорії «світ» знайшло своє відображення цілісне уявлення про життєдіяльність людини як системи взаємовідношень між людьми, а також людини з природою. Категорія «світ» включає в себе уявлення про певний світопорядок, тобто про систему соціальних і природних зв’язків, центром яких є людина з її соціально-діяльною сутністю. Отже, ця категорія розглядає існуюче не саме по собі, а в його існуванні і відношенні до людини. Тому світ постає насамперед як людський світ, як процес життєдіяльності людини, який береться в його реальному існуванні. Осереддя світу становить система соціальних зв’язків і відношень, в яких людина здійснює свою життєдіяльність а також і продукти духовної творчості, духовного життя суспільства.

Отже, світ для людини завжди постає у формі відношення «людина-світ». Тому можна сказати, що категорія «світ» позначає ту сферу дійсності, яка під впливом і в ході практично-перетворюючої діяльності стає реальною умовою й основою життєдіяльності людини. Світ – це практично-опосередкована предметна дійсність, в якій і за допомогою якої здійснюється людська життєдіяльність.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що світогляд це теж не просто погляд людини на світ як такий, а форма осягнення саме відношення «людина-світ» у його культурно-історичній визначеності. Предмет світогляду – це культурно-історично визначене взаємовідношення «людина-світ». Саме тому світогляд і визначають як відображення світу з точку зору потреб і цілей людини чи як духовно-практичну форму відображення світу.

У сучасних філософських працях про світогляд ми можемо зустріти наступні визначення: «світогляд – це форма суспільної свідомості»; «світогляд – це форма самоусвідомлення особистості»; «світогляд – це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі»; «світогляд – це система принципів діяльності людини»; «світогляд – це погляд людини на світ як ціле»; «світогляд – це спосіб духовно-практичного освоєння світу». Виходячи з цього, ми можемо запропонувати таке його визначення: світогляд– це цілісна система поглядів людини на світ, на саму себе, на своє місце у світі, сукупність оцінок, принципів, що визначають загальне розуміння світу і місце, яке посідає у ньому людина, відношення людини до себе та до навколишньої дійсності, обумовлені цим життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації; світогляд – це найвища форма самосвідомості людини, логічно впорядкована система відчуття, сприйняття та розуміння світу, цілісна картина світу, в якій головним сюжетом є відношення «людина – світ», а головною дійовою особою – людина.

Отже, світогляд – це своєрідна інтегративна цілісність знання й цінностей, розуму та відчуттів, інтелекту й дії, критичного сумніву та свідомої переконаності.Світогляд інтегрує пізнавальну, ціннісну і спонукально діяльну установки людської життєдіяльності. Саме це дає підстави стверджувати, що світогляд має системний характер.

Наведені нами визначення свідчать про те, що поняття «світогляд» – багатогранне, відображає складні процеси духовно-практичного життя людини.

Філософія і світогляд у цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є певним способом духовно-практичного освоєння світу, системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Вона теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-практичної, політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.

До основних спільних рис філософії та світогляду можна віднести наступні:

- вони є своєрідними способами духовного освоєння світу;

- мають однаковий предмет осмислення – відношення «людина – світ»;

- дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження тощо;

- мають спільність за деякими своїми функціями.

Разом з тим філософія і світогляд – це не тотожні поняття. У чому полягає їх нетотожність?

- поняття «світогляд» ширше за обсягом, ніж поняття «філософія». Світогляд включає в себе різноманітні погляди людини на світ – не лише філософські, а й релігійні, суспільно-політичні, економічні, етичні, естетичні і та інші;

- філософія і світогляд різні за своєю структурою. Перша включає в себе вчення про буття (онтологію), теорію пізнання (гносеологію), діалектику, антропологію тощо. До структури світогляду належать: погляди, знання, віра, цінності, переконання, воля, ідеали, почуття тощо;

- філософія відображає та обґрунтовує своє осмислення світу своїми методами, принципами, законами, своїм логіко-понятійним апаратом. Для світогляду це не є характерним.

Життя людей в суспільстві носить історичний характер. З часом змінюються всі його складові: технічні засоби і характер праці, відносини людей і самі люди, їхні почуття, думки, інтереси. Змінюються погляди людей на світ, відповідно до змін суспільного буття. У світогляді того чи іншого часу знаходить вираження його загальний інтелектуальний, психологічний настрій, «дух» епохи, країни, тих чи інших соціальних сил. Це іноді дозволяє умовно говорити про світогляд у сумарній, безособової формі. Однак реально переконання, норми життя, ідеали формуються в досвіді та свідомості конкретних людей. А це означає, що крім типових поглядів, які визначають життя всього суспільства, світогляд кожної епохи живе, діє в безлічі групових і індивідуальних варіантів.

Отже, співвідношення філософії і світогляду можна сформулювати так: філософія – це система основоположних ідей у складі світогляду людини і суспільства.