Структура світогляду

Структура світогляду доволі різноманітна, має багато аспектів свого існування.

Під структурою прийнято розуміти внутрішню будову будь-чого, спосіб закономірного зв’язку предметів і явищ природи й суспільства, мислення й пізнання, сукупність суттєвих зв’язків між окремими частинами цілого, що забезпечує його єдність.

За способами та формами самосвідомості людини й суспільства виділяють різні структурні типи світогляду:

1. За змінами змісту в процесі практичного освоєння і теоретичного усвідомлення світу структурними елементами світогляду виступають погляди, уявлення, знання, переконання, віра та ідеали. Найбільш докладно ця структура світогляду розроблялась у київській світоглядній школі під керівництвом академіка В.І.Шинкарука.

У світлі даної концепції під поглядами розуміють вибіркове відображення свідомістю людини дійсності, яке відповідає її потребам й інтересам. Щоб зрозуміти своє місце у світі, людина повинна «кинути погляд» на ті чи інші речі, предмети, явища, що її оточують та є тою дійсністю, в якій вона знаходиться. Саме тому погляди є одним з найголовніших елементів світогляду.

Уявлення, як наступний елемент світогляду, являє собою збережений і відтворюваний у свідомості людини образ раніше сприйнятого у світі. Як структурний елемент, уявлення, що вибрані поглядами людини, намагаються вдосконалити, наблизити людину до кінцевої мети. Основою уявлень виступають минулий досвід, попередні сприйняття та відчуття. Але спираються вони не лише на пам'ять, а й на фантазію, що перетворює уявлення на своєрідне конструювання світоглядних орієнтирів, які пов’язані з минулим, теперішнім та майбутнім людини.

Наступним елементом структури світогляду виступають знання, які є формою існування й систематизації результатів пізнавальної діяльності людини. Для того, щоб знання набули світоглядного змісту, вони мають бути піддані нашій оцінці, визначені нашим до них ставленням. Тому знання набувають високого рівня значущості, коли перетворюються у переконання людини.

Переконання – це незворушна впевненість у правильності ідеалів, принципів, ідей, поглядів, які підпорядковують собі почуття, розум, волю та вчинки людини. Саме тому вони органічно пов'язані з таким структурним елементом світогляду, як віра. Віра у світоглядному аспекті, – це ставлення людини до певного знання, суджень, ідей як до такої істини, якій непотрібна перевірка пізнавальною діяльністю. Віра, у всіх її формах, завжди показує, що переконання – це ідеї, що втілені в дію.

Вищим елементом світогляду виступають ідеали. У світоглядному розумінні ідеал – це найвища цінність, те, до чого прагнуть всі почуття, думки та діяння людини. Це головний стрижень, на якому формується світогляд.

2. Інша структура світогляду визначається за основними світоглядними проблемами, які розкривають відношення «людина – світ». За таким підходом у світогляді прийнято виділяти чотири аспекти:

- онтологічний – в якому розглядається узагальнена картина походження світу й людини, розкриваються їхні структурні особливості, характер об’єктивних взаємозв’язків, основні закономірності;

- гносеологічний – в якому розкривається пізнавальне відношення людини до світу й до самої себе;

- практичний або праксеологічний – в якому розкривається ставлення людини до світу й самої себе з погляду можливості, меж і способів її діяльності;

- аксіологічний – центральний аспект світогляду, в якому відбувається осмислення цінностей людського життя.

3. За носієм можна виділити наступну структуру світогляду: індивідуальний та масовий.

Під індивідуальним світоглядом розуміють відображення неповторних рис людської особистості, особливості її існування, життєвого досвіду, унікальність духовного світу окремої особистості, її цілей та цінностей.

У масовому світогляді відображається те, що властиве життєдіяльності багатьох людей, таким соціально-історичним суб’єктам, як соціальні прошарки (групи), класи, нації, а також те спільне, що характерне для буття людей на певних історичних етапах у межах певних культур.

4. За формами відображення і відповідними їм об’єктами світогляд прийнято структурувати на буденний та теоретичний. Традиційно вони називаються рівнями світогляду.

Буденний світогляд виникає як відображення щоденної діяльності людини, через почуття, настрої, емоції, логічно не оформленні уявлення.

Характерними ознаками буденного світогляду є :

- емоційна навантаженість;

- рухомість та мінливість;

- відсутність логічно стрункої, завершеної картини;

- позбавленість моменту самоусвідомлення.

Буденний світогляд створює у людини емоційно забарвлену модель світу та власного буття в ньому. Ставлення людини визначається не осмисленими оцінками, а почуттями любові та ненависті, особистими і груповими симпатіями й антипатіями.

Теоретичний рівень світогляду ґрунтується на логічно упорядкованих, систематизованих знаннях, що зосереджені у філософсько-наукових поняттях, концепціях, ідеях, теоріях.

Характерними ознаками теоретичного світогляду є:

- логічна структурність та оформленість;

- пояснення на основі розуміння сутності та закономірностей;

- створення загальної картини світу:

- самоусвідомлення:

- навички аналітичного мислення;

- момент сумніву.

Саме тому цей рівень світогляду стає підґрунтям для формування переконань, оптимістичної життєвої позиції людини. У ньому відображається те, що властиве певним соціально-культурним пластам у певну історичну епоху, тобто типам культур.

5. У різні історичні епохи формувалися головні світоглядні системи: космоцентрична, теоцентрична, антропоцентрична.

Космоцентрична система спрямована на пошук єдиної сутності світобудови.

В теоцентризмі панує віра в надприродні сили.

Антропоцентрична система пов’язана з усвідомленням людини центром Всесвіту, розкриттям можливостей розвитку особистості.